54.Оплата труда адвоката в независимой Украине

Відповідно до Закону «Про адвокатуру» адвокати здійснюють захист прав громадян та представництво їх інтересів, надають правову допомогу різних видів за певну плату, що визначається за домовленістю між адвокатом (адвокатським об’єднанням) та громадянином чи юридичною особою, яка звернулася до адвоката (адвокатського об’єднання) (ст. 12). Узгоджена сума обов’язково має бути зафіксована в угоді, яка укладається між клієнтом та адвокатом (адвокатським об’єднанням). Можуть застосовуватися різні системи оплати праці адвоката: погодинна, поетапна, за повний обсяг роботи тощо. Важливим для обох сторін є визначення суми та системи оплати гонорару, оскільки досить часто виникають спори щодо гонорарних стосунків.

Наприклад, у справі про звернення Л.В.О. щодо адвоката М.Н.Г. ВККА встановила:

«Л.В.О. звернувся зі скаргою на адвоката М.Н.Г. Рішенням голови дисциплінарної палати обласної КДКА від 27 жовтня 2005 р. в порушенні дисциплінарної справи було відмовлено через відсутність підстав для притягнення до відповідальності. У зв’язку з цим скаржник звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури з проханням повернути йому частину коштів, сплачених адвокату, та покарати останнього. Розглянувши звернення і вивчивши всі матеріали справи Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що воно під-лягає задоволенню частково. В матеріалах справи є аркуш з титульним заголовком "Соглашение", яке слід розцінювати як угоду між Л.В.О. та М.Н.Г. Проте в угоді відсутні практично всі її істотні умови, визначені Законом України "Про адвокатуру" та Правилами адвокатської етики (сума гонорару, обсяг доручення тощо). З наявних документів вбачається, що належно оформленої угоди між М.Н.Г. та Л.В.О. не укладено, що є порушенням ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", ст. 17 Правил адвокатської етики. Регіональній КДКА слід звернути увагу на ці обставини, перевірити доводи скаржника в повному обсязі та з’ясувати наявність чи відсутність належно оформленої угоди між адвокатом і клієнтом та у випадку її відсутності — вжити відповідних заходів. В частині повернення коштів скаржнику, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури задовольнити скаргу не в змозі, з огляду на відсутність таких повноважень. Дане питання скаржнику слід вирішувати безпосередньо з адвокатом або через суд».

Право на обернення гонорару у власність адвоката в повному обсязі виникає лише після завершення виконання доручення. Однак, частково можна списувати гонорар в період подання правової допомоги, але тільки відповідно до обсягу виконаної роботи, якщо інше не передбачено угодою (ч. 1 ст. 36 Правил). Виникають ситуації, коли угода розривається достроково і необхідно повернути гонорар або його частину. В такому разі оплата праці адвоката здійснюється лише за обсяг виконаної адвокатом роботи. Оскільки його складно визначити, в угоді слід детально обумовити обсяг роботи та вартість конкретних її етапів тощо.

У разі неналежного виконання доручення адвокатом внесена плата повертається повністю або частково на вимогу клієнта. Натомість, якщо останній відмовився від адвоката, він зобов’язаний оплатити обсяг виконаної роботи. У разі укладення цим клієнтом угоди з новим адвокатом, той має, по можливості, сприяти отриманню попереднім адвокатом належних йому сум гонорару за фактично виконаний ним обсяг роботи (п. 1 ч. 2 ст. 38 Правил). Але це не означає розрахунку з попереднім адвокатом з гонорару адвоката, який після нього прийняв доручення на надання правової допомоги.

Законодавством передбачено відшкодування стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення, витрат іншої сторони на правову допомогу. При цьому виникає досить складне питання про те, як суд має встановлювати розмір відшкодування витрат на правову допомогу, адже встановлюваний за домовленістю сторін гонорар адвоката може бути дуже високим. Цивільним процесуальним кодексом (ст. 84) та Кодексом адміністративного судочинства (ст. 90) передбачено, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу має бути встановлений законом, але це питання досі не врегульоване. Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 607-р схвалено Концепцію проекту Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу» і внесено відповідний законопроект. До законодавчого вирішення цього питання слід керуватися пунктом 2 розділу XІ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу та пунктом 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства, де встановлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу вирішується постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Оплата праці захисника у разі його участі у справі за призначенням провадиться за рахунок держави в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3 Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги у кримінальних справах за рахунок держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821, оплата праці адвокатів здійснюється згідно з цим порядком за рахунок державного бюджету в розмірі 15 гривень за повний робочий день. Якщо адвокат був зайнятий у справі неповний робочий день, то його праця оплачується пропорційно затраченому ним часу.

Здійснення захисту за призначенням не потребує укладення угоди, але якщо особа бажає її укласти і внести гонорар, це допускається на будь-якому етапі здійснення захисту і надання правової допомоги. Адвокату забороняється у випадках, коли особа має право на безоплатну правову допомогу, домагатися винагороди за надану правову допомогу. Якщо клієнт, якому повідомлено про право отримання безкоштовної правової допомоги, бажає сплатити кошти, адвокат вправі їх прийняти (ст. 51 Правил).

Як зазначалося вище, Кримінально-процесуальний кодекс України (ч. 6 ст. 93) передбачає відшкодування державі витрат, понесених за рахунок держави на оплату праці захисника у разі його участі за призначенням. Таке відшкодування може бути покладено судом на засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, за їх згодою.