2.Предмет політичної економії.

Політична економія вивчає всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними,ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари та послуги,розподіляти і обмінювати їх з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.

3. Економічна теорія і політична економія

Сучасна економічна теорія, головним змістом якої є розвинена ринкова економіка як загальнолюдська цінність, розкриває її сутність через різні рівні аналізу. Об”єктом економічної теорії є економіка в цілому. Багатоаспектність змісту економіки зумовлює різноманітність напрямів вивчення економічного життя суспільства: в центрі уваги постають економічні виробничі відносини, проблеми ефективності економічної системи, особливості різних систем господарбвання тощо. Економічна теорія досліджує не лише проблеми оптимізації виробництва при обмежених ресурсах, а й економічні форми та закономірності, в яких здійснюється суспільне відтворення в цілому. Термін “політична економія” щодо економічної теорії був застосований ще у 1615 році. Цей термін можна трактувати як науку про ведення господарства в державі, суспільстві. Вивчення політекономічного аспекту економічної теорії означає дослідження розвитку економічних явищ і процесів через пізнання економічних виробничих відносин. Головним завданням економічної теорії є характеристика засад економічних систем через аналіз організаційно-економічних та соціально-економічних виробничих відносин. А політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Економічні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробництва; 2) з приводу організації виробнмчого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів виробництва. Отже, політекономія та економічна теорія є тісно взаємопов”язаними науками та явищами, які переплітаються у своєму існуванні.

4. Закони, принципи, категорії політичної економії

економічні закони мають певну межу дії в часі і через це їх, як правило, поділяють на такі характерні групи:1)загальні закони, які діють у будь-якому суспільному виробництві і межі їх дії збігаються з межами життя суспільства. До таких законів слід віднести, наприклад, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо; 2)особливі закони. Це закони, що діють у межах конкретних соціально-економічних систем. Вони відображають специфіку конкретної системи і з цього погляду відрізняються від економічних законів інших соціально-економічних систем. У межах цієї групи законів, як правило, виділяють ще основний економічний закон. За К.Марксом у капіталістичному суспільстві таким законом є закон додаткової вартості;3)закони, що діють у кількох соціально-економічних системах. До цієї сукупності законів можна віднести, наприклад, закон вартості, закон попиту, закон пропозиції. Вони діють у межах тих економічних систем, які побудовані на товарно-грошових відносинах. Проте ці закони не можна віднести до загальних, бо принаймні на початку свого розвитку людство ще не знало товарно-грошових відносин. Економічні категорії - це теоретичне вираження реально існуючих виробничих відносин, економічних явищ і процесів. Вони відображають окремі аспекти відносин між людьми, а також певні зв'язки цих відносин з економічними явищами і, зокрема, з продуктивними силами.економічні принципи-узагальнення,що містять певні припущення, вказують на загальні тенденції розвитку економічної системи,або середні величини.