83. Жалувана грамота дворянству 1785р Жалувана грамота мыстам 1785р.

Жалувана грамота дворянству» (1785 р.)— звід дворянських привілеїв, оформлений законодавчим актом Катерини II від 21 квітня. Дворянство відокремлювалося від інших станів, підтверджувалася свобода дворян від обов'язкової служби (проголошена у 1762 p.), від сплати податків, до них не можна було застосовувати тілесні покарання, судити їх міг тільки дворянський суд. Лише дворяни мали право володіти землею і кріпосними селянами, вони також володіли надрами у своїх маєтках, могли займатися торгівлею і засновувати заводи. ЖАЛУВАНА ГРАМОТА МІСТАМ - Грамота на права і вигоди містам Російської імперії — законодавчий акт Рос. імперії. Видана 21.ІV1785 імператрицею Катериною II одночасно з Жалуваною грамотою дворянству. Населення міста поділялося на шість розрядів, кожний з яких посилав депутатів до міського зібрання. З членів зібрання обиралась загальна міська дума., а зі складу думи - її постійно діючий орган Шестигласна дума (входило 6 чоловік, по одному від кожного розряду міського населення).

84.Державный устрій Російської імперії у II половині xviiIст.

Час царювання Катерини II називають епохою "освіченого абсолютизму ". Сенс "освіченого абсолютизму" полягає в політиці прямування ідеям Просвітництва, що виражається в проведенні реформ, знищували деякі найбільш застарілі феодальні інститути (а іноді робили крок у бік буржуазного розвитку). Катерина дійсно мріяла про державу, здатну забезпечити добробут підданих Протягом двох років вона працювала над програмою свого царювання і запропонувала її в 1767 р. у формі "Наказу", в якому вперше в історії Росії були сформульовані принципи правової політики та правової системи. Нові закони повинні були регулювати всі сфери життя, і в результатідержава ставало правовим - «законною монархією», де всі здійснюютьсяза буквою писаного закону. Законом і лише їм повинна обмежуватися ісвобода громадян. Останні наділені особливими правами, обов'язками іпривілеями, в залежності від приналежності до того чи іншого стану.

70. Соборне уложення 1649р. Загальна характеистика

Під натиском дворянства в умовах бурхливих соціальних заворушень у 1648 р. розпочинається підготовка нового зводу законів, який мав взяти до уваги станові інтереси землевласників і посадської верхівки та сприяти подальшому зміцненню самодержавного ладу. Над його підготовкою працювала спеціально створена комісія "Приказ князя та ближнього боярина Миколи Івановича Одоєвського". Нове Уложення було прийняте під час роботи Земського собору 1648-1649рр.усічні 1649р. Це був, фактично, універсальний кодекс законів феодального права, що не мав аналогів у попередній законотворчій роботі. За структурою Уложення поділялося на 25 глав і 967 статей (про масштабність цього акта свідчить довжина стовбчика (сувою), на якому викладено його зміст, - 309 м). Джерелами Уложення, що було засадничим законом російського самодержавства аж до середини XIX ст., стали Судебники 1497 і 1550 рр. та нормативна база візантійського й литовського законодавства, указні книги приказів, царські укази, рішення Земських соборів, Стоглав. В Утюженні регламентувалися буквально всі сфери державного та суспільного життя, зокрема, судово-адміністративні, соціально-економічні, військові, духовні й навіть сімейні відносини. Особлива увага приділялася охороні "честі та здоров'я государя", царської влади, представників "государевого двору", церкви. Загалом, більшість законодавчих норм Соборного уложення 1649 р. було розроблено в інтересах дворянства, вони сприяли його консолідації як основного опертя самодержавства.