52. Які можна виділити категорії перешкод на шляху глобальної конкуренції?

На шляху до досягнення переваг глобальної конкуренції існує багато перешкод, причому декількох категорій.

Вони можуть мати: економічний характер перешкод, які виникають в результаті витрат на перевезення та складування; перешкоди у глобальній конкуренції, коли на національних ринках існує попит на різні види товару; перешкода потреби домогтися доступу до каналів розподілу на кожному національному ринку; ще одна перешкода виникає у випадку, якщо товар потребує участі торговельного персоналу місцевого виробника; перешкода пов’язана з роботою менеджера; можуть бути перешкоди суспільного характеру; перешкоди дії уряду, який буде проводити протекціоністську політику підтримки місцевих фірм або підтримки зайнятості в певній місцевості.

51. Що потрібно зробити для вирішення проблеми енергозабезпечення України?

Енергозабезпечення усталеного функціонування національного господарства України — не проста, хронічна і комплексна проблема, яка загострюється внаслідок політичної нестабільності, що впливає на умови постачання енергоносіїв з Росії. Враховуючи той факт, що енергоємність економіки України у розрахунку витрат енергоресурсів на створення одиниці вартості ВВП перевищує енергоємність ВВП Росії у 2,3, а країн Євросоюзу — від 5 до 8 разів, слід визнати серйозну залежність національного господарства від наявності власних і вартості імпортних енергоносіїв. З вичерпуванням світових енергетичних ресурсів ця проблема поглиблюється й набуває все більшого політичного забарвлення саме тому, що енергетична залежність містить потенціал політичного впливу з боку країн-експортерів, що поєднує її з небезпеками національного рівня.

Аналіз внутрішніх можливостей розв'язання проблем енергозабезпечення свідчить про нездатність української економіки швидко адаптуватися до цінових кон'юнктурних змін світового енергоринку, на якому хазяйнують впливові гравці — країни — члени ОПЕК, Росія і США.

За цих умов найрозумнішими кроками для безперебійного енергозабезпечення розвитку економіки країн, що не мають впливу на розподіл світових енергоресурсів, виявляються такі:

1)     диверсифікація внутрішніх джерел генерування різноманітних видів енергії шляхом розвитку сонячної, вітрової, геотермальної енергетики і малої гідроенергетики;

2)     диверсифікація зовнішніх джерел постачання енергоносіїв із-за кордону за критерієм ефективності витрат;

3)     корпоратизація міжнародних енергетичних зв'язків у сфері розвідування запасів природних енергоносіїв, вироблення, транспортування та відновлення основних фондів постачання енергії;

4)    цільове та економне використання власних енергозапасів;

5)    збалансування витрат різних видів енергії в народному господарстві з можливістю їх придбання за світовими цінами;

6)    заощадження та ефективне використання імпортної енергії у виробництві та суспільному споживанні.

50. Дайте характеристику корпоративної стратегії диверсифікованої компанії.

Диверсифіковану компанію можна розглядати як набір окремих видів підприємницької діяльності, формулювання стратегії на цьому рівні є більш широкомасштабним завданням. На однопрофільних підприємствах конкуренція проходить тільки в рамках своєї галузі. В диверсифікованій компанії менеджерам необхідно створити стратегію для мультибізнесу. Оскільки підрозділи фірми діють у різних галузях виробництва. Концепція корпоративної стратегії диверсифікованої компанії полягає у:

– заходах щодо поліпшення роботи компанії за умови, що диверсифікація вже проведена;

– діях щодо просування компанії в галузі, які були обрані для диверсифікації;

– спробах використання стратегічних переваг для перетворення їх на конкурентні переваги;

– оцінюванні перспектив рентабельності для кожного з підрозділів підприємства і переведенні доступних ресурсів туди, де існують кращі можливості для зростання.

Після виконання перших кроків, вишукуються можливості для географічної експансії. Відбувається це в такій послідовності: місцевий — регіональний — національний — міжнародний ринки.

Важливим є те, що диверсифікацію проводять компанії, які відчувають зменшення прибутку з галузі, в якій вони працюють. При початку здійснення диверсифікації фірма розглядає різні варіанти: компанія може диверсифікуватися як у схожу, так і в зовсім нову для неї галузь; як у незначних масштабах (менше ніж 10%), так і у великих обсягах (до 50%); поширюючи свою активність як в одну або дві нові великі сфери діяльності, так і у велику кількість малих.

Найкращою стратегією є диверсифікація в сфери, де фірма може ефективно використати свої головні позитивні якості. Але диверсифікація в зовсім нові для фірми галузі повинна розглядатися лише в тому випадку, якщо жодна із споріднених галузей вже не забезпечує перспектив для зростання. Ще однією логічною можливістю можуть бути спільні підприємства з іншими компаніями з метою функціонування в нових галузях.

Прийнявши рішення про проведення диверсифікації, можна обирати шляхи такі шляхи її реалізації:

– стратегії входження в нову галузь — поглинання, «з нуля», спільне підприємство;

– стратегії диверсифікації в споріднені галузі;

– стратегії диверсифікації в неспоріднені галузі;

– стратегії згортання та ліквідації;

– стратегії реструктурування, відновлення та економії;

– стратегія багатонаціональної диверсифікації. Перші три включають у себе способи диверсифікації, останні три — стратегії для посилення позицій уже диверсифікованої компанії.