8. Розрахунки в електронній системі «клієнт-банк»

Програмно-технічний комплекс «клієнт-банк» забезпечує автоматичне ведення поточного рахунка клієнта в банку. Автоматичне обслуговування розрахункових операцій здійснюється на підставі договору, укладеного між підприємством і банком. Розрахунки через систему «клієнт-банк» здійснюються за допомогою електронних розрахункових документів.

9 . Особливості організації міжнародних розрахункових операцій

Зовнішня торгівля відрізняється від внутрішньої розрахунковими інструментами, що використовуються. У зовнішній торгівлі продавці рідко можуть одержати вичерпну й точну інформацію про кредитоспроможність потенційних покупців, як це можливо на внутрішньому ринку. Процес передачі інформації більш складний, передача товарів відбувається повільно й менш визначено. Більше того, канали для правового врегулювання у випадку неплатоспроможності клієнта більш складні й дорогі. Із цих причин процедури для зовнішньої торгівлі відрізняються від прийнятих на внутрішньому ринку. При здійсненні зовнішньої торгівлі використовують три ключових документи: вексель; коносамент, що відображає фізичне переміщення товарів; і акредитив, що гарантує платоспроможність покупця. Ми обговоримо вексельну й акредитивну форму розрахунків. Одночасно розглянемо інші інструменти, що полегшують зовнішню торгівлю: експортний факторинг і форфейтинг.

Міжнародний комерційний переказний вексель.

Міжнародний комерційний переказний вексель (тратта) (international trade draft, bill of exchange) – це письмовий наказ експортера імпортеру сплатити певну суму грошей у певний погоджений час. Як правило, одержувачем грошей (ремітентом), тобто тим, кому імпортер повинен заплатити, виступає банк, що кредитує експортера. Вексель може бути або векселем на пред'явника (sight draft), або терміновою траттою (time draft). Вексель на пред'явника оплачується при пред'явленні стороні, якій він адресований. Цю сторону називають трасатом (drawee). Якщо трасат, або імпортер, не може сплатити обумовлену суму по пред'явленні тратти, його обявляють неплатоспроможним неспроможним і відшкодування здійснюється через акредитив (це поняття ми обговоримо далі).

Акредитив.

Комерційний акредитив (letter of credit) – зобов'язання банку, виписане на прохання й відповідно до вказівок імпортера. У ньому банк погоджується оплатити тратту, виписану на імпортера за умови, що коносамент оформлений за правилами. Власне кажучи, банк приймає на себе зобов'язання імпортера. Очевидно, місцевий банк не може виписати акредитив доти, поки не переконається в платоспроможності імпортера й у його намірі оплатити тратту. Наявність такого фінансового інструмента, як акредитив, майже виключає ризик експортера при продажі товарів невідомому імпортеру в іншій країні.

Приклад підтвердженого акредитива. Цінність акредитива зростає, якщо банк експортера підтверджує акредитив. Наприклад, харківський експортер планує відправити морем товари аргентинському імпортеру, що перебуває в Буенос-Айресі. Банк імпортера в Буенос-Айресі розглядає його як платоспроможного клієнта й хоче видати акредитив, що гарантує оплату товарів при їх одержанні. Таким чином, банк у Буенос-Айресі приймає на себе зобов'язання по оплаті. Контракт укладений тепер між банком у Буенос-Айресі й власником акредитива – харківським експортером. Експортер може захотіти діяти через свій банк, тому що він мало інформований про банк у Буенос-Айресі. Експортер просить свій харківський банк підтвердити акредитив банку в Буенос-Айресі. Якщо харківський банк підтвердить кредитоспроможність банку в Буенос-Айресі, то він погодиться на співробітництво. У такому випадку він зобов'язується сам сплатити тратти, виписані за умовами акредитива.

Таким чином, коли експортер відвантажує товари, він виписує тратту відповідно до умов надання акредитива. Експортер пред'являє тратту своєму харківському банку, і банк оплачує відповідну суму, приймаючи до уваги всі умови відвантаження. У результаті такої організації бізнесу експортер зберігає свої гроші й не турбується про оплату. Потім нью-йоркський банк направляє тратту й інші документи в банк Буенос-Айреса. Після підтвердження, що товари відвантажені належним чином, банк у Буенос-Айресі приймає тратту й здійснює оплату харківському банку. Далі банк у Буенос-Айресі зв'язується з аргентинським імпортером і стягує з нього кошти, як тільки товари будуть успішно доставлені в Буенос-Айрес.

Полегшення торгівлі. З попереднього викладу легко зрозуміти, чому акредитив полегшує міжнародну торгівлю. Замість того щоб давати кредит безпосередньо імпортеру, експортер покладається на один або більше банків, і їхня платоспроможність гарантує платоспроможність імпортера. Акредитив може бути або відкличним, або безвідкличним, але тратти, виставлені на відкличний акредитив, повинні акцептуватися банком, що видав акредитив. Це зобов'язання не можна ні скасувати, не змінити без згоди всіх сторін. У той же час відкличний акредитив може бути анульований або змінений банком його що видав. Відкличний акредитив конкретизує форму платежу, але не гарантує саму оплату тратти. Більшість акредитивів є безвідкличними.

Три документи – тратта, коносамент й акредитив – необхідні для проведення міжнародних транзакцій. Для цього існують встановлені міжнародним правом процедури. Разом вони надають експортеру захист при продажах товарів невідомим імпортерам в інших країнах. Вони також дають гарантію імпортеру, що товари будуть відвантажені й доставлені належним чином.

Експортний факторинг.

Факторинг експортної дебіторської заборгованості аналогічний продажу (факторингу) місцевої дебіторської заборгованості. Він включає остаточний продаж рахунків дебіторів фірми-експортера фактору-фірмі (factor), фінансовому інституту, що спеціалізується на операціях факторингу. Фактор-фірма приймає кредитний ризик й обслуговування експортної дебіторської заборгованості. Звичайно експортер одержує платіж від факторингової компанії ще до оплати зобов'язань партнером. Звичайна комісійна винагорода становить приблизно 2% від вартості відвантажених за кордон товарів. Часто перед оплатою дебіторської заборгованості можливий аванс у грошовій формі в сумі до 90% від вартості вантажу. За такий аванс експортер платить відсотки понад комісійні. Завдяки такому характеру стягнення грошей з боржників більшість факторинговых компаній головним чином цікавиться експортерами, у яких створюються бвеликі обсяги боргів їхніх партнерів. Крім того, факторингова компанія може відхилити певні рахунки, які вона вважає занадто ризикованими. Головна користь для експортера в продажі рахунків полягає в спокої, що наступає після того, як він доручить одержати гроші факторинговій компанії з її міжнародними зв'язками й досвідом.

Форфейтинг (forfaiting). Продаж без права зворотної вимоги середньо- і довгострокової експортної дебіторської заборгованості фінансовому інституту, що називається форфейтором. Третя сторона, звичайно банк або урядова організація, гарантує кредитування.

Це засіб фінансування зовнішньоторговельних операцій, що схожий на експортний факторинг. Експортер продає з дисконтом форфейтору (forfaiter) без права зворотної вимоги експортну дебіторську заборгованість, звичайно оформлену простим векселем або траттою імпортера. Форфейтор може бути дочірньою фірмою міжнародного банку або спеціалізованою торгово-фінансовою фірмою. Форфейтор приймає кредитний ризик і стягує плату з імпортера. Крім того, форфейтинг включає гарантію оплати від банку або від уряду країни імпортера. Звичайно вексель виписується на шість місяців або довше й оформляє крупну угоду. Форфейтинг особливо корисний для експортера в торговельній угоді, де як імпортер виступає фірма із країни, що розвивається, або зі Східної Європи. Саме присутність сильної третьої сторони з боку-гаранта дозволяє форейторові охоче працювати з дебіторською заборгованістю із цих країн.

Форфейтинг аналогічний факторингу, але включає середньо- і довгострокові боргові зобов'язання (шість місяців і більше) значного обсягу. Крім того, як гарант виступає третя сторона.