7.8 Організація пожежної безпеки в дпі у Звенигородському районі. Категорія приміщень, системи пожежної сигналізації, системи пожежогасіння.

Організація пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації, які при проектуванні враховують особливості будівель, категорії приміщень у них і відповідно розробляють та встановлюють системи пожежної сигналізації та системи пожежогасіння.

Відповідно до ЗУ "Про пожежну безпеку керівники (власники) підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

• відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

• забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

• у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

• утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів;

• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

• проводити службове розслідування випадків пожеж.

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані:

• виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем;

• повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

Статтею 8 Закону України "Про пожежну безпеку" визначено, що усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затверджуваного Міністерством внутрішніх справ України.

На підприємстві, в установі та організації з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися пожежно – технічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці. Типове положення про пожежно – технічну комісію затверджується Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти до висновку, що незадовільний стан умов і безпеки праці, високий рівень виробничого травматизму і професійних захворювань обумовлюються сьогодні комплексом об’єктивних і суб’єктивних причин. Серед найголовніших з них є численні порушення чинного законодавства про охорону праці – з одного боку, та практична відсутність служб охорони праці. Слід також зазначити, що негативно впливає на безпеку праці катастрофічне старіння основних фондів, що спричиняє підвищений рівень аварійності; зростає кількість фізично і морально застарілого обладнання, машин, механізмів, що не відповідають вимогам безпеки; частина працюючих не забезпечується засобами колективного та індивідуального захисту, зростає кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм.

Для того, щоб досягти поліпшення ситуації з організації управління охороною праці, зокрема з управління охороною, необхідно вжити ефективних заходів щодо усунення зазначених недоліків:

• привести законодавчі та нормативні акти з питань охорони праці у відповідність зі стандартами нормативних актів Європейського Союзу;

• прискорити розробку системи управління охороною праці на державному, галузевому та регіональному рівнях;

• посилити роботу і підвищити роль галузевих та регіональних служб охорони праці.

Не можна забувати про те, що психологія безпеки є вагомим резервом зниження травматизму; міроприємства по підвищенню рівня безпеки, поряд з організаційними, санітарно-гігієнічними, соціальними факторами, повинні враховувати також особисті та психологічні фактори.

Таким чином, психологічне забезпечення охорони праці направлене на оптимізацію роботи працівників.

Необхідно використовувати методи та технології, що дають можливість оцінювати, прогнозувати стиль діяльності людини та колективу, залучати відповідних спеціалістів в галузі психології, самооцінки.

Виходячи з цього, важко переоцінити значення впливу психологічних характерів на стан охорони праці та рівень безпеки. Про важливість практичного впровадження психологічних форм та методів профілактики травматизму свідчать опитування працівників.

Незважаючи на все викладене, практично відсутня така важлива складова, як соціально-психологічна функція управління. В той же час відома вирішальна роль працівника (суб’єкта та об’єкта управління даної системи) у формуванні та попередженні травматичних ситуацій. Отже, треба зробити висновок, що система управління охороною праці повинна, в першу чергу, поряд з іншими забезпечувати функцію соціально-психологічного забезпечення, направлену на формування у працівників всіх рівнів ідеології безпеки, професійних якостей та навиків.

Отже, працівники відрізняються своїми психофізіологічними властивостями, і тому необхідно враховувати ці відмінності у процесі управління охороною праці.

Керівники зі стажем, без сумніву, пам’ятають, скільки клопотів завдавало дотримання нормативів у галузі охорони праці. За своєю суттю державний контроль за охороною праці був і залишається навіть більш дискримінаційним щодо власника, ніж податкове законодавство.

А тому потрібно продовжити перебудову чинної нормативно-правової бази з охорони праці з урахуванням сучасних умов, вимог законодавства України, міжнародних та європейських норм.

Необхідним у системі управління охороною праці є забезпечення органів державного управління охороною праці та служб охорони праці підприємств, установ, організацій кваліфікованими фахівцями з охорони праці різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за відповідними профільними спрямуваннями з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб.

Також потребує удосконалення інформаційне забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися органами управління охороною праці шляхом вивчення та поширення міжнародного та вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій.

Необхідно створити належне правове підгрунтя і забезпечити належне фінансування заходів з охорони праці на державному, галузевому і регіональному рівнях.

Отже, одним із головних джерел утворення небезпечних ситуацій є сама людина, тобто в основі вирішення проблеми безпеки праці лежить людський фактор. А це, в першу чергу, залежить від мотивації трудової діяльності, психологічного та фізичного стану людини – факторів які можуть підвищувати або знижувати результативність роботи і обумовлюють безпеку праці. Тому процес праці та умови її безпеки для працівників необхідно вивчати, враховуючи особистісні та індивідуально-типологічні особливості працюючого, оскільки помилки в процесі праці, ціна яких дуже висока, або небезпечна ситуація є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, затв. пост. ВР України від 28.06.96р. №254/96.

2. Кодексом законів про працю України;

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення, затв. пост. ВР України від 07.12.84р. №8073.

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99р. №1105.

5. Закон України "Про охорону праці" /Відомості Верховної Ради України №34, 1999р. ст. 274.

6. Закон України "Про пожежну безпеку", затв. пост. ВРУ №3747 від 17.12.93р.

7. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889.

8. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97р. №283/97.

9. Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" /Відомості Верховної Ради №26, 2003р., ст.192

10. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затв. пост. КМУ від 1.08.1992р. №442.

11. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ "Про деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" від 25.08.2004р. №1112.