15. Поняття, ознаки та види правопорушення

Правопорушення - посягання не на закон, а на ті умови, які породили цей закон, на ті класові інтереси, які знайшли в ньому своє вираження, на ті суспільні відносини, які закріплюються і охороняються ним (правопорядок). Протиправність - юридичне вираження шкідливості правопорушень для інтересів пануючого класу чи всього народу. Правопорушення - це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене чинним законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність. Соціальна сутність правопорушення – нанесення шкоди тим особистим, груповим чи загальносуспільним інтересам, які юридично захищені державою. Сутність – це головна, внутрішньо належна правопорушенню характерис- тика, яка дозволяє виділити його серед інших актів поведінки, вказує на його родові властивості і ознаки. Види + Загальні (родові), тобто властивим правопорушенням як різновиду соціального поводження :  Наявність діяння (фізичної дії, бездіяльності);  Негативна соціальна значимість діяння (його суспільна небезпека або шкідливість); Протиправність («протизаконність») діяння (виражається в порушенні норми (норм) права, здійсненні юридично забороненого діяння );  Винність діяння (воно - результат прояву особою його волі волі шляхом вибору й здійснення протиправного варіанта поводження серед можливих інших варіантів);  Здійснення діяння деликтоспособным особою;  Юридична відповідальність як логічне слідство діяння (застосування санкцій до правопорушника) Спеціально юридичні, тобто загальні ознаки, що конкретизують, правопорушення, мають значення для юридичної оцінки діяння як правопорушення, є підставою юридичної відповідальності, їхня сукупність відображає поняття «склад правопорушення». Види правопорушень: Злочину (суспільно небезпечні діяння); Провини (суспільно шкідливі діяння): адміністративні, дисциплінарні, конституційні, цивільно-правові. Види правопорушень – класифікаційні групи правопорушень за різними підставами розмежовуються між собою за ступенем суспільної шкідливості (небезпечності), за об’єктами посягань, за суб’єктами, за розповсюдженням, за ознаками об’єктивної і суб’єктивної сторони, а також за процедура- ми їх розгляду. Отже, правопорушення класифікуються за: а) ступенем суспільної небезпеки – на злочини і провини; б) належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства і інші); в) колом осіб – особові і колективні; г) за характером правових приписів –нормативно-правові і дисциплінарні; д) в залежності від характеру цивільно-правового порушення – договірні і позадоговірні правопорушення; е) правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля).

16. Юридична відповідальність та її види

Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну). Позитивна юридична відповідальність — сум­лінне виконання своїх обов'язків перед громадян­ським суспільством, правовою державою, колекти­вом людей та окремою особою. Ретроспективна юридична відповідальність — специфічні правовідносини між державою і правопо­рушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням суб'єкта правопорушення, покладанням на обов'язку витерпіти не­сприятливі наслідки за скоєне правопорушення. Принципи юридичної відповідальності: від­повідальність винної особи за діяння, а не за виявлен­ня наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідаль­ності; гуманність і своєчасність юридичної відпові­дальності та ін. Мета юридичної відповідальності — вияв її соці­альної необхідності та ефективності. Розрізняють та­кі види мети юридичної відповідальності: покарання правопо­рушника; вплив на свідомість правопорушника; мо­ральну перебудову особи; формування у людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну по­ведінку надалі; виховний вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку. Функції юридичної відповідальності — головні напрямки юридичного впливу як на правопорушни­ка, так і на інших осіб, з метою захисту правопо­рядку і виховання суб'єктів права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення, Розрізняють такі види функцій попереджувальну; виховну; ка­ральну; компенсаційну; інформаційну та ін. Поширеною є класифікація ретроспективної юридичної відповідальності залежно від галу­зевої належності правової, норми, що порушена. На цій підставі розрізняють: Кримінальна відповідальність — що по­лягає в застосуванні заходів кримінального покаран­ня до фізичних осіб, винних у скоєнні злочину. Адміністративна відповідальність, під якою розуміють покладення на порушників за­гальнообов'язкових правил адміністративних стягнень, цивільно-правова відповідаль­ність — відповідальність фізичної чи юридичної особи за порушення договірних зобов'язань, заподі­яння позадоговірної майнової шкоди; Дисциплінарна відповідальність — різновидність відповідальності праців­ника за порушення трудової дисципліни з застосу­ванням до нього догани та звільнення; Матеріальна відповідальність розглядається за матеріальну шкоду, запо­діяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків. Як самостійний вид ретроспективної юридичної відповідальності в теорії права розглядають скасу­вання актів, які суперечать чинному законодав­ству полягає в тому, що ком­петентний орган чи службова особа застосовує правовідновлювальну санкцію, скасовуючи незакон­но прийнятий акт.