23. Конституционный статус Верховной Рады Украины.

Парламент (від лат. рагіаге — говорити, англ. — рагlіаment, фр. — рагlement) або легіслатура (від лат. Іех — закон) — вищий загальнонаціональний представницький орган державної влади, правомочний виконувати на основі конституційних приписів законодавчу, установчу, контрольну та інші функції. Важливою рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдність - винятковість, універсальність у системі органів державної влади, що зумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм, поділом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, внутрішньою структурою парламенту та іншими обставинами. Сьогодні в Україні немає інших органів законодавчої влади — загальнонаціональних або місцевих, крім Верховної Ради України. До 1992 р. у період між сесіями Верховної Ради законодавчу владу здійснювала Президія Верховної Ради шляхом внесення змін і доповнень до чинних законодавчих актів. Верховна Рада України є загальнонаціональним органом державної влади, оскільки наділена правом представляти весь український народ — громадян України всіх національностей і виступати від імені всього народу. Це випливає як з преамбули Конституції України та її змісту, так і з назви парламенту — Верховна Рада України. Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає насамперед у її складі й порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82 Конституції України). Рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції). Закони та інші акти Верховна Рада приймає більшістю її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91). Виборний характер українського парламенту полягає в тому, що він формується виключно шляхом виборів народних депутатів. Ці вибори є вільними і демократичними. Вони проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України є однопалатним парламентом. Це зумовлено насамперед тим, що Україна є унітарною державою. Парламент України — це орган загальної компетенції Единим органом законодательной власти в Украине является Верховная Рада. К полномочиям Верховной Рады принадлежат, в первую очередь, полномочия, связанные с законодательной деятельностью и внесением изменений в Конституцию Украины, с контролем за бюджетом Украины, определением основ политики и программ социального развития, определение м взаимоотношений Верховной Рады Украины и Президента Украины, с причастностью к формированию других государственных органов, парламентским контролем Верховной Рады, определением организации административно-территориального разделения страны, осуществлением внешних функций государства. Верховная Рада работает на постоянной основе.

24. Конституционный статус Президента Украины. В системе высших государственных органов Президент занимает одно из центральных мест, является ключевой фигурой и играет ведущую роль в политическом процессе. Согласно ст. 102 Конституции Украины Президент имеет статус главы государства, но он не стоит над ветвями власти. Свои полномочия Президент осуществляет в соответствии с Конституцией и другим действующим законодательством. В Конституции Украины заложена система сдерживаний и противовесов, препятствующая превращения власти Президента во всевластие авторитарного правителя. Президент Украины:

- обеспечивает государственную независимость, национальную безопасность и правопреемственность государства;

- представляет государство в международных отношениях, осуществляет руководство внешнеполитической деятельностью государства;

- назначает по согласию Верховной Рады Украины Премьер-министра Украины; прекращает его полномочия;

- назначает по согласию Верховной Рады Украины на должность Генерального прокурора Украины и освобождает его с должности;

- образовывает, реорганизует и ликвидирует за предоставлением Премьер-министра Украины министерства и другие центральные органы исполнительной власти, действуя в пределах средств, предусмотренных на содержание органов исполнительной власти;

- отменяет акты Кабинета Министров Украины;

- назначает треть состава Конституционного Суда Украины.

25. . Конституційний статус Кабінету Міністрів Украї-ни. КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, підконтроль-ний і підзвітний ВРУ.

До складу КМУ входять:

• Прем’єр-міністр (признач президентом за згодою ВРУ, він формує склад кабміну і подає на згоду през-ту),

• Перший віце-прем’єр-міністр,

• три віце-прем’єр-міністри, міністри (контролюють певні галузі держ гос-ва).

• Міністри (35-50 штук)

КМУ:

- забезпечує держ суверенітет та ек самостійність Ук

- здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави

- виконання Конст та ЗУ, актів Президента;

- вживає заходи щодо забезпеч прав і свобод людни і гром-на

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової... політики

- КМУ у межах своєї компетенції ви-дає постанови й розпорядження, що є обов’язковими до виконання. Акти КМУ підписує Прем’єр-міністр Укр.

26. Система органов исполнительной власти в Украине. Высшим органом исполнительной власти является Кабинет Министров. Он ответственен перед Президентом Украины, подконтролен и подотчетен Верховной Раде Украины в рамках, предусмотренных Конституцией. Кабинет Министров Украины:

1) обеспечивает государственный суверенитет и экономическую самостоятельность Украины, осуществление внутренней и внешней политики государства;

2) принимает меры относительно обеспечения прав и свобод человека и гражданина;

3) обеспечивает проведение финансовой, ценовой, инвестиционной и налоговой политики;

4) разрабатывает и осуществляет общегосударственные программы экономического, научно-технического, социального и культурного развития Украины;

5) обеспечивает равные условия развития всех форм собственности;

6) направляет и координирует работу министерств, других органов исполнительной власти;

7) организовывает и обеспечивает осуществление внешнеэкономической деятельности Украины, таможенного дела.

В соответствии с Конституцией Украины имеются центральных министерства и другие центральные органы исполнительной власти, государственные комитеты, ведомства. Местными органами исполнительной власти являются государственные администрации в областях и районах, городах Киеве и Севастополе. Местные и государственные администрации на соответствующей территории обеспечивают:

1) соблюдение Конституции и законов Украины;

2) законность и правопорядок, соблюдение прав и свобод граждан;

3) подготовку и выполнение соответствующих областных и районных бюджетов;

4) отчет о выполнении соответствующих бюджетов и программ;

5) взаимодействие с органами местного самоуправления;

6) реализацию других, предоставленных государством, а также делегированных соответствующими советами, полномочий.

Исполнительную власть в областях и районах, городах Севастополе и Киеве осуществляют местные государственные администрации. Состав местных государственных администраций формулируют главы местных государственных администраций.

27. Судова влада в Україні Самостійність судової влади ґрунтується на теорії розподілу влад, яку було розроблено в першої половині ХVІІІ ст. французьким просвітителем Ш.Л. Монтеск’є. Теорія розподілу влад — це політичний принцип, згідно з яким влада в державі повинна бути розділена між відособленими один від одного органами — парламентом, урядом та судами. Судової владі присвячено окремий розділ Конституції — VIII, в якому закріплено положення, що характеризують цей особливий вид державної діяльності, визначено форми її здійснення, засади судочинства, названо суб’єкти — носії судової влади та її вищі органі тощо. Згідно зі ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів іншим органам і посадовим особам, а також привласнення їх не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції, на який покладено вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційне її тлумачення. В Основному Законі не дається повного визначення судової системи, а лише зазначається, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України й що ця система будується за принципами територіальності та спеціалізації. Принцип територіальності означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися, а можуть і не збігатися з адміністративно-територіальними одиницями. Побудова судової системи за принципом територіальності з урахуванням транспортних комунікацій і зв’язку між населеними пунктами забезпечує наближення судів до населення та їх доступність. Спеціалізація судів і суддів з розгляду справ певних категорій сприяє підвищенню професіоналізму суддів завдяки поглибленому вивченню окремих галузей законодавства та практики його застосування, а відтак більш надійному вивченню окремих галузей законодавства. Суди всіх рівнів створюють єдину судову систему України, яка встановлюється Конституцією та Законом “Про судоустрій”. В основі організації цієї системи — положення Конституції України, які передбачають порядок призначення суддів вищих судових органів — Верховного Суду, Вищого Арбітражного суду, Конституційного Суду, а також судів загальної юрисдикції. Склад судів формується на чітко визначених законом підставах. Згідно з Законом України “Про судоустрій” судову систему загальних судів України становлять: 1 ланка загальних судів — районні (міські) суди, окружні (міжрайонні), міжобласні, військові суди гарнізонів. Це суди лише першої інстанції, які розглядають переважну більшість цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ. Тут повинна широко запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду справ певних категорій; — 2 ланка — Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, Військові суди регіонів, Військово-Морських Сил; — 3 ланка — Верховний Суд України, який діє як суд касаційної та наглядної інстанції, вирішує інші питання, віднесені згідно з Конституцією України до його відання. Передбачені Конституцією вищі спеціалізовані суди мають виконувати функції судового нагляду за діяльністю відповідних судів нижчого рівня. Конституція України підкреслює недопустимість створення надзвичайних та особливих судів, які діяли б поза межами конституційно встановленої системи судів або керувалися якимись особливими, спеціально лише для них виробленими, правилами здійснення правосуддя. Досвід показує, що поява таких судів стає першим кроком до встановлення режиму беззаконня, провокує широке застосування політичних репресій і т.д. Конституція закріпила необхідність запровадження апеляційного й касаційного порядку перевірки законності та обгрунтованності судових рішень. За Конституцією права апеляційної інстанції порівняно з існуючою касаційною мають бути значно ширшими: вона не тільки розглядатиме матеріали справи, зібрані судом першої інстанції, а й сама досліджуватиме докази, даватиме їм оцінку та вирішуватиме справу по суті. Можливість перегляду справ у касаційному порядку є додатковою гарантією правосудності судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанції. Правосуддя по першій інстанції здійснюватимуть професійні судді, а також, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. Обсяг повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій, форми участі в судочинстві представників народу, порядок перегляду судових рішень, що набрали законної сили, визначається законодавством про судоустрій і процесуальними кодексами. Нова Конституція України посилює гарантії незалежності й недоторканності суддів. Судді обираються Верховною Радою України безстроково. Лише перше призначення на посаду професійного судді здійснюється Президентом України строком на п’ять років. Рекомендують на посаду суддів кваліфікаційні комісії. Ст. 127 Конституції встановлює до кандидатів у судді певні вимоги. Вони повинні мати відповідну освіту, належний стаж юридичної роботи, проживати в Україні не менше десяти років і володіти державною мовою. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та професійного рівня встановлюються законом. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Конституцією чітко визначено підстави й порядок звільнення суддів з посади. Воно здійснюється органом, що обрав або призначив суддю, у разі: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п’яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відчутним або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Цей перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. По-новому вирішено питання про обрання Голови Верховного Суду. Він обирається на посаду та звільняється з неї шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України. Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленим законом. У Конституції закріплено основні засади судочинства: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода у поданні доказів і доведенні перед судом їх переконливості, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, обов’язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені й інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. Статтею 129 Конституції до основних засад судочинства віднесено підтримання в суді державного обвинувачення, що відповідно до її ст. 121 покладається на прокуратуру. Таким чином, суди звільнено від протиприродної функції підтримання обвинувачення і доведення вини особи. Тому при відданні особи до суду слід у всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов’язковою на підставі п. 1 ст. 253 КПК участь у судовому засіданні державного обвинувача — прокурора. Стаття 131 Конституції стверджує, що до відома Вищої ради юстиції належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного

28. Конституционный суд Украины, его задания и функции. Конституционный Суд Украины входит в судовую власть как ее самостоятельный субъект., является единственным органом конституционной юрисдикции в Украине, решает вопросы про соответственность законов и других правовых актов Конституции Украины, дает официальное толкование Конституции Украины и законов. Конституционный Суд состоит из 18 судей Конституционного суда. К полномочиям Конституционного суда относится решение вопросов про соответствие конституции Украины. Эти вопросы рассматриваются за обращениями: Президента Украины; не менее 45 народных депутатов; Верховного суда Украины; Верховной рады автономной республики Крым. Голова Конституционного суда Украины выбирается на специальном пленарном заседании Конституционного суда из состава судей тайным голосованием лишь на трехгодичный срок.