3. Місце екології в системі інших наук

Екологія як наука, базується:

• на знаннях, досвіді, законах багатьох наук, таких як біологія, хімія, фізика, генетика, біофізика, геологія, географія, математика та ін.;

• на методах і понятійно-термінологічному апараті цих наук при проведенні екологічних досліджень .

Нині людина значно розширила сферу свого існування, їй вже став доступний навколоземний і космічний простір, вона вже освоює підземні горизонти.

Це породжує низку зовсім нових проблем, які вивчають нові напрямки і розділи екології.

А взагалі екологія, як наука на сучасному стані розвитку має багато розділів.

Найвищою за рангом у класифікації є універсальна екологія – наука про тактику і стратегію збереження та стабільного розвитку життя на Землі.

Універсальній екології підпорядковано 2 блоки: теоретична та практична екологія.

У теоретичну входить 1 розділ, а в практичну 3 розділи, які мають свої підрозділи.

Класифікація розділів екології за Білявським Універсальна екологія

Теоретична		Практична екологія
Екологія живих організмів		Науки про охорону та раціональне використання природних ресурсів (геоекологія)		Науки про соціально-економічні фактори впливу на довкілля	Науки про техногенні фактори забруднення довкілля
Підрозділи
Екологія - людини, - мікросвіту, - рослин, - тварин	- атмосфера - гідросфера - літосфера - геоскомоніторинг		Екологічна освіта Екологічне право Економіка і екологія			Екологія - енергетики - промисловості - транспорту - техномоніторинг

4. Екологія та охорона природи

Ми вже визначились з поняттям “екологія”, розглянули її завдання, як науки. Тепер визначимось із поняттям “природа” і з’ясуємо, як наука екологія може вплинути на стан природи.

Над усе – “природа” – це навколишній світ з нескінченним розмаїттям своїх проявів, це матеріально-енергетичний та інформаційний світ, це сукупність умов існування всього живого і неживого на планеті.

Отже, природа – це всі живі і неживі компоненти довкілля, включаючи літосферу, гідросферу і атмосферу, де зосереджено найважливіші сировинні та енергетичні ресурси, а також існує людське суспільство з його виробництвом, як природний і закономірний етап еволюції живої матерії у Всесвіті.

Чому і від чого природа потребує охорони.

В процесі виробничої діяльності і необізнаності людського суспільства із багатьма законами природи, закономірностями зв’язків між її компонентами і складовими, в природі стали помітно змінюватись (кількісно і якісно) характеристики її елементів, внаслідок чого змінилась якість сфери існування людства, що, звичайно, не могло залишитись непоміченим людським суспільством і, як висновок, - сформувалось поняття “охорона природи”.

Історично напрямок охорони природи розвивався як система обмежувальних заходів, які були спрямовані на:

• збереження окремих ландшафтів, куточків дикої природи, рідких видів рослин і тварин;

• скорочення використання тих чи інших цінних ресурсів, запаси яких залишились незначними;

• а також на організацію заказників і заповідників.

Зрозуміло, що в сучасних умовах цього недостатньо. Перетворити всю планету в заповідник неможливо.

Природокористування завжди пов’язане з неухильним перетворенням природи. Принцип невтручання в природу не є реальним.

Тому в словосполучення “охорона природи” зараз вкладається більш широкий зміст.

По-перше, охорона природи розглядається як комплексна наукова дисципліна, яка розробляє загальні принципи і методи збереження і відновлення природних ресурсів, включаючи охорону земель, вод, атмосфери, рослинного і тваринного світу, природних комплексів.

По-друге, її визначають як систему заходів по підтримці раціональної взаємодії людини з довкіллям, яка забезпечує збереження і відновлення природних ресурсів і попереджує прямий або непрямий вплив результат діяльності суспільства на природу і здоров’я людини.

В результаті трудової діяльності людство перетворює природу, будуючи міста, дороги, канали, штучні моря, змінюючи ландшафти, утворюючи кар’єри, греблі, викидаючи в довкілля мільйони тон різноманітних відходів (хімічних, фізичних, теплових), забруднюючи сферу свого існування електромагнітним, іонізуючим, радіоактивним випромінюванням, шумовими і вібраційними коливаннями.

Якщо такі перетворення здійснюються без врахування загальної екологічної обстановки, то можливі негативні наслідки, аж до глобальної зміни клімату, та стихійних лих.

Разом з тим, припинити трудову діяльність людство не може, але ці протиріччя не є непереборюваними, головне – шлях, яким іти, щоб їх подолати.

Завдання екології в справі охорони природи може бути сформульовано так:

екологія повинна стати науковою базою охорони природи, створити концепції раціонального природокористування і перетворення природних систем, які повинні виключити можливість руйнування біосфери і упередити невиправні збитки довкіллю від діяльності людства, зберегти параметри біосфери в безпечних для біоти, і в першу чергу для людини, межах з метою збереження всіх видів живих організмів.