30. Імператорський палацовий ансамбль Заборонене місто (особливості об’ємно-просторового вирішення та планувальна структура)

Основним ансамблем, розміщеним у центрі «Внутрішнього міста» Пекіну, було величезне «Імператорське місто», простягнуте на багато кілометрів, замкнуте кільцем стін із могутніми воротами. Усередині нього розташовувалося «Заборонене місто» (нині перетворене на музей), також обнесене стінами і оточене ровом із жовтою водою. Це був Імператорський палац, куди могли потрапити тільки обрані. Палац представляв собою не один будинок, він розділявся на кілька частин. Широкі площі, мощені світлим каменем, вигнуті канали, закуті в білий мармур, яскраві та урочисті павільйони, підняті на тераси, розкривали свою казкову пишноту перед поглядом тих, хто, пройшовши крізь ряд масивних міцних воріт, починаючи з воріт Тайхемень («Ворота небесного спокою»), проникав у межі палацу. Парадна частина ансамблю складалася з анфілади площ, з'єднаних одна з одною східцями, воротами, павільйонами.

Простолюдину сюди не можна було входити під страхом смерті, тому район палацу й називався Заборонене місто. Велике будівництво у Пекіні в XV ст. почалося саме з імператорської резиденції. Палац знаходився в центрі Пекіна і так само, як і місто, мав форму прямокутника, оточеного глибоким каналом і високим муром. Мур був із червоної цегли, тому Заборонене місто дістало назву Пурпурового міста.

Весь двірський комплекс займає площу 72 гектара, з чотирьох сторін обнесений стіною заввишки близько 20 м, ровом шириною 50 м. На території двірського комплексу є кілька десятків палацевих ансамблів різного розміру, близько 9 тис. кімнат загальною площею 15 тис. кв. м. Китайський палац складався з ланцюга дворів розміром із простору площу кожний. Прямокутники дворів оточені будинками різного призначення. Чимало з них прохідні і звуться брамами, хоча менш за все схожі на брами в загальновизнаному розумінні. Окрім споруд, що простяглися з півдня на північ, у палаці є ще дванадцять східних та західних дворів, кожний із своєю брамою, переднім залом та житловими покоями для членів імператорської родини. Завдяки такому плануванню Пекінський палац не сприймається як єдине ціле. Все потопає в густій зелені, над якою сяють верхівки золотавих черепичних дахів. У центрі Пурпурового міста на трьохярусній терасі були збудовані три головних прийомних зали. Імператорські житлові покої розташовувалися в північній частині палацу. Ще далі на північ височів штучний пагорб. Він розміщався на головній осі столиці за Забороненим містом. На вершині пагорба була збудована альтанка "Вічної весни". Звідси з височини близько 60 м, найвищої точки міста, розкривалася надзвичайна за красою й барвистістю панорама Пекіна.

Головна брама палацу була влаштована в центрі південної стіни і мала форму літери "П". На виступаючих вперед її частинах височать башти з великими золоченими кулями на дахах. Під час урочистих церемоній, котрими так славився китайський двір, звідси неслися приглушені звуки гонгів та барабанів. Імператор сидів високо над землею в глибокій тіні центрального павільйону брами під золотавим двоярусним черепичним дахом. Тут же він приймав і паради військ, які складали військові трофеї у ніг свого володаря.

Брама вела на простору площу, по якій між штучними берегами з білого мармуру звивався прозорий канал – "Внутрішня ріка золотої води", мов натягнутий лук, вигнутий у бік входу. П'ять горбатих біломармурових мостів із витонченими різьбленими огорожами перекинуті через цей канал і, немовби пластинки віяла, спрямовані під кутом один до одного.

Можна зробити висновок, що імператорський палац повторював у величезних масштабах схему звичайної житлової садиби і традиційні типи павільйону – дань.

Двірцевий ансамбль ділиться на великі частини: внутрішні покої і зовнішній двір. Головними спорудами зовнішнього двору є три великих павільйони: Зал найвищої гармонії,Зал повної гармонії і Зал збереження гармонії. Усі їх побудовано на підставах 8-метрової висоти. Вони викладені з білого мармуру. Павільйон тронний "Зал найвищої гармонії" височить на трьохступінчастій платформі з різьбленими балюстрадами. Він має розміри у плані 64x35 м. Його двоярусний дах підноситься на висоту десятиповерхового будинку. Колони залу, вкриті червоним лаком, мають шовковистий блиск, який контрастує з матовою білизною мармуру й сяянням освітленої сонцем, немовби золотої, покрівлі. «Зал найвищої гармонії» відбиває всі найбільш характерні риси дерев'яної архітектури середньовічного Китаю. Ошатність, яскравість, легкість поєднуються у тому спорудженні з простотою і ясністю форм. Високі лаковані червоні колони, укріплені на багатоступінчастій біломармуровій платформі, як і перетинаючі їх балки і гіллясті барвисті кронштейни – доу-гун є основою всієї конструкції. На них спочиває величезний двоярусний дах. Його широкі виноси захищають приміщення від нещадного літньої спеки і від рясних дощів. Легкі стіни, з ажурних дерев'яних перегородок, служать хіба що ширмами, вони не мають опорного значення. Павільйон має у висоту 35,5 м, завширшки 63,96 м, завглибшки 37,2 м. Трон стоїть на постаменті двометрової висоти, встановлено витончені бронзові журавлі, кадильниці, позаду трону - ширма тонкої різьблений роботи. Прямокутний двір перед павільйоном займає площу понад 34 тис. кв. м. Він цілком голий - тут ні деревця, ані жодного декоративної споруди.

На тій самій терасі збудовані ще два головних павільйони: "Повної гармонії" і "Збереження гармонії". І тут, як у садибах звичайних людей, усі частини ансамблю розташовані симетрично відносно повздовжньої осі.

Незважаючи на вражаючі розміри, павільйони палацу справляють враження легкості та витонченості. Тонке пророблення деталей, гармонійне поєднання окремих частин, дрібні за рисунком багатоярусні й багато декоровані доу-гуни посилюють це враження. Окрасами гребенів дахів, бруківок шляхів, призначених для урочистих процесій, що йшли до тронних зал, а також стін були зображення драконів.

До ансамблів, які знаходяться у межах Імператорського міста і безпосередньо зв'язані з імператорським палацом, належать парки Трьох морів. Найбільшого розвитку в XVII –ХVIII ст.ст. набув парк "Північне море" – Бейхай. Він виник ще у X – ХП ст.ст., коли було викопане озеро, насипані острови й пагорби по його берегах. В ХП ст. привезено здалеку силу-силенну декоративного каміння, з якого споруджено гірки, гроти та ущелини. Загальна площа парку 104 га, з них 54 га займає озеро. В його південній частині знаходиться острів Цюнхуадао – центральна частина ансамблю парка.

В середині його, на вершині пагорба, в 1651 р. була споруджена величезна бутлеподібна цегляна обштукатурена зверху пагода на високому квадратному цоколі. Вже сама величезність форм Білої пагоди складає деякий дисонанс із витонченим і легким стилем дерев'яних споруд палацового типу на цьому пагорбі.

Вздовж північного берега озера була побудована видовжена двоповерхова галерея з "Павільйоном хвиль" у центрі та " Баштами лазурового відблиску" по краях. Легкі галереї разом із дахами башт й павільйонів гармонійно вписалися в пейзаж парку з альтанками, терасами, гірками, стрімкими водоспадами, дзюркотливими струмками і містками через них.

Орнаменти, які прикрашали паркові споруди, зорово ще більше їх полегшували. В китайському орнаменті головна роль відводиться геометричним мотивам. Це, насамперед, китайський меандр, який розміщували одиночно або парами. Його вважали символічним зображенням грому. Мабуть, він походив від круглих форм спіралі. Часто застосовували закручені орнаменти, в котрих два, три чи більше спіральних хвостів немовби обертаються навколо загального центра.