Лекції з методики викладання фахових дисциплін у внз склав: к.Ф.Н., проф. П.І. Осипов

Тема 1. «вища освіта в умовах глобалізації світової економіки»

ПЛАН:

1. СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ОСВІТНІЙ СФЕРІ

2. СУТНІСТЬ І ЦІЛІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

3. Тенденції розвитку вищої освіти в Україні

1.1.Світові тенденції в освітній сфері

У зв'язку з важливими соціально-економічними і технологічними перетвореннями у сучасному світі спостерігається еволюція постіндустріального суспільства до інформаційного суспільства. Абсолютно зрозуміло, що наше майбутнє існування буде все в більшому ступені глобалізуватися на всіх рівнях: економіки в цілому (виробництва, торгівлі, фінансової сфери) і освіти, оскільки вона за своїм призначенням покликана готувати кадрів , здатних управляти середовищем, що швидко змінюється.

В останнє десятиліття 20-го століття на міжнародних конференціях обговорювалися проблеми вироблення освітніх стратегій на третє тисячоліття. У квітні 1998 року три університети (University of Central Lancashire, UK, Institut Universitaire de Technologic de Tours, France, California State University, USA) організували і провели міжнародний освітній саміт під назвою: "Towards the Global University: Strategics for the Third Millenium". Завдання, що стояли перед учасниками саміту, полягали в ідентифікації ключових проблем стратегічного управління глобальним ринком вищої освіти на найближчі роки 21-го століття.

І хоча мова йшла про трансформацію освіти в цілому, поняття "трансформації", на наш погляд, не може бути однозначним для різних освітніх систем різних країн і різних політичних і соціально-економічних умов як з погляду умов для освіти взагалі, так і якості освіти.

У США – економічно розвиненій країні економічне навколишнє середовище знаходиться в постійному русі і розвитку, оскільки уповільнення в економічному зростанні загрожує втратою конкурентоспроможності. Характерним показником цих змін служить глобалізація економіки, відбувається інтернаціоналізація операцій мультинациональных і глобальних компаній, а також реструктуризація організацій, однією з причин якої є бажання скоротити витрати.

У зв'язку з цим студенти-випускники університетів повинні бути підготовлені з мінімальним "тренуванням", але так, щоб вони були "товаром", який можна "продати". Багато освітніх установ США відходять від традиційних форм навчання і більше звертають увагу на практичне застосування теорій.

У сучасних умовах у вищій освіті повинні враховуватися потреби глобальної економіки. При цьому основним завданням, що стоїть перед вузами, є, як ми вже відзначали, підготовка наступного покоління фахівців до управління не світом, що просто змінився, а змінами, що відбуваються у цьому світі, або змінами в майбутньому.

Процес глобалізації не може обмежуватися лише політичними та економічними факторами - він має охоплювати усі сфери суспільного життя: економічну, політичну, правову, наукову, культурну, освітню. Більше того, саме гуманітарний розвиток суспільства є головною передумовою і запорукою успішного просування в цьому напрямі. Серед інших чинників інтеграція в освітній сфері виступає одним з найважливіших - довгостроковим чинником всього процесу. Адже саме освіта значною мірою закладає погляди, цінності, способи сприйняття й інтерпретації світу тощо. Тому близькість чи принаймні співмірність освіти має стати ефективним стимулятором процесу європейської інтеграції на тривалу перспективу.

Усвідомлення цього фактору керівництвом європейських країн втілилося в започаткуванні Болонського процесу тобто підписанням 1999 року у Болон'ї 33 країнами Європи угоди про інтеграцію вищої освіти різних країн світу, що стало концентрованим вираженням загальноєвропейських інтеграційних тенденцій в освітній сфері.

Крім Європейської комісії та представників 40 країн, які вже офіційно приєдналися до Болонської декларації, «рушійними силами» в Болонському процесі виступають також Follow Up Institutions (організації сприяння з консультативними функціями); Тhе Counsil of Europe (Рада Європи), EURASHE (European Association of Institutions in Higher Education - Європейська асоціація інституцій вищої професійної освіти), EUA (European University Association - Асоціація європейських університетів), ESIB (Association of National Unions of Students in Europe - Асоціація національних союзів студентів Європи), UNESCO-CE-PES (The UNESCO European Centre for Higher Education -Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО). До «рушійних сил» Болонського процесу, безумовно, треба віднести також провідні університети Європи:

З 2002 р. розпочався процес формування Європейського дослідницького простору. 19 вересня 2003 р. відбулася Берлінська конференція міністрів вищої освіти і науки країн Європи, яка проголосила конвергенцію двох євроінтеграційних процесів: створення Європейської зони вищої освіти та Європейського дослідницького простору.