3.2 Вимірювання вертикальних кутів

Візують на задану точку і беруть по вертикальному крузі відлік при 2-х положеннях вертикального круга. Бульбашку циліндричного рівня виводять на середину.

Вертикальний кут розраховують за формулами (2.5) – (2.7)

Польовий журнал вимірювання вертикальних кутів

№ станцій	№ точки наведення	Круг	Відлік по вертикальному крузі	МО	υ
2	4	КЛ КП	10 42 -10 44	-0,01	10 43

3.3Вимірювання магнітного азимута

1. Відкріпляють алідаду і повертають горизонтальний круг так, щоб відлік по горизонтальному крузі при положенні горизонтального круга КЛ = 000.

2. Закріпляють алідаду і мікрометреним гвинтом алідади уточнюють, наведення 000.

3. Відкріпляють лімб.

4. Відкріпляють стрілку бусолі і повертають верхню частину теодоліта так, щоб стрілка бусолі співпала з індексами. При цьому теодоліт зорієнтований по напрямках світу Пн, Пд. Відліки по горизонтальному крузі будуть 0 00.

5. Закріплюють лімб.

6. Відкріплюють алідаду і візують на будь-яку точку земної поверхні. Відлік по горизонтальному крузі і буде магнітним азимутом – це є дирекцій кут при місцевому зніманні. Пн

А_м

Пд. Рис.3.1 Схема вимірювання магнітного

Азимута

3.4 Орієнтування теодоліта по вихідному напрямку

При проведенні тахеометричного знімання виникає необхідність орієнтування теодоліта по вихідному напрямку:

1. відкріплюють алідаду і при крузі ліво суміщають нулі.

2. Закріпляють алідаду, уточнюють наведення мікрометреним гвинтом алідади.

3. Відкріплюють лімб і візують на вихідний напрямок.

4. Закріплюють лімб, уточнюють наведення мікрометреним (або навідним) гвинтом лімба.

5. Відкріплюють алідаду і візують на рейки, які встановлюють в характерних точках місцевості.

6. В кінці роботи на станції знову візують на вихідний напрямок і беруть відлік по горизонтальному крузі, який не повинен відрізнятися від 000 на 1-2 мінути. Це і буде польовим контролем на станції.

Сучасні технології геодезичних зйомок

Одним з основних завдань геодезичної галузі в Україні є забезпечення народного господарства топографо-геодезичною і картографічною продукцією. На сьогоднішній день на всю територію України складені топографічні карти масштабів 1:100000–1:10000. Сучасний етап картографування території України полягає в створенні топографічних планів великих масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500, які знаходять широке застосування в різних галузях народного господарства.

Аерофототопографічна зйомка. Для більших територій топографічні карти й плани всіх масштабів становлять переважно аэрофототопографічним методом, сутність якого полягає в наступному. З літака з певної висоти, що залежить від масштабу зйомки, місцевість фотографують автоматичним аерофотоапаратом (АФА) при майже вертикальній його оптичній осі. У результаті одержують знімок місцевості, близький до горизонтального. Для того щоб зняти всю необхідну площу, роблять кілька знімків, причому з перекриттям - зображення на наступному знімку перекриває зображення на попередньому.

Знімки шляхом трансформування приводять до одного масштабу - необхідному масштабу топографічної зйомки. При трансформуванні знімки також приводять до горизонтальної проекції. Щоб виконати трансформування, на знімках треба мати кілька точок, координати яких на місцевості відомі. Ці точки називаютьопознаками. Їх впізнавання (знаходження) на  знімку й на місцевості, а також визначення координат роблять у результаті польових вимірів на місцевості.

Топографічну карту або план створюють або комбінованим, або стереофотограмметричним способом. У першому випадку із трансформованих знімків становлять фотоплан, на якому потім зображують рельєф мензульною зйомкою. Фотографічне зображення ситуації на фотоплані не тільки звільняє від необхідності знімати її при мензульних роботах, але й дозволяє для визначення висот точок визначати відстані прямо з фотоплану. При другому способі рельєф

зображують у камеральних умовах за допомогою стереоприладів. Для цього необхідно на кожному знімку мати кілька точок з відомими висотами (висотні опознаки). План місцевості становлять або одержанням фотоплану й перемальовування на нього горизонталей зі знімків, або одночасною замальовкою ситуації й рельєфу на стереоприладах.

 Для уточнення деяких характеристик ситуації й рельєфу, наприклад, назв населених пунктів і рік, поверховості й матеріалів будинків, виду й середніх розмірів лісових насаджень, роблять польове обстеження - дешифрування.

Аерофотографічне зображення ділянки місцевості й складений по ньому топографічний план показані на рис. 11.6, а, б.

Стереотопографічне знімання. При стереотопографічному методі знімання технологічна схема виробничого процесу суттєво відрізняється від мензульного і тахеометричного методів, а саме: і контурна частина плану і рельєф місцевості створюється в камеральних умовах на універсальних фотограмметричних приладах з використанням матеріалів аерофотознімання та польового дешифрування.

В цьому методі планово-висотна знімальна основа на місцевості розвивається у вигляді розпізнавальних точок, які ідентифікуються на аерознімках і служать для рисування контурної частини і рельєфу місцевості на них або для створення фотоплану, на якому також здійснюється рисування контурної частини і рельєфу місцевості.

В цьому випадку щільність планово-висотних розпізнавальних точок і схема їх розміщення залежить від масштабу і висоти перерізу рельєфу створюваного плану, масштабу аерофотознімання і інших умов, про що додатково вивчається у курсі “Фотограмметрія”.

Комбіноване знімання . При комбінованому зніманні технологічна схема виробничого процесу поєднує в собі елементи стереотопографічного і мензульного методів. Контурна частина плану місцевості тут створюється в камеральних умовах з використанням матеріалів аерофотознімання на універсальних фотограмметричних приладах. Рельєф знімається безпосередньо на місцевості з допомогою кіпрегеля і мензули, на якій закріплений фотоплан чи графічний план з контурною частиною; при цьому здійснюється дешифрування і дознімання контурів, що не відобразилися на фотоплані чи графічному плані.

У цьому методі планова знімальна основа на місцевості спочатку створюється у вигляді необхідної кількості планових розпізнавальних точок, які служать для створення аерознімків та фотопланів (більш детально про це вивчається в курсі “Фотограмметрія”).

Пізніше на місцевості створюється планово-висотна знімальна основа для знімання рельєфу і дознімання контурів. До неї включають як точки створеної раніше планової знімальної основи, так і додаткові пункти планово-висотної знімальної мережі. Кількість додаткових пунктів має бути такою, щоб на кожному планшеті масштабу 1:5000 і 1:2000 стало не менше трьох і двох точок відповідно геодезичної основи, включаючи пункти державної геодезичної мережі, мережі згущення та мережі знімальної основи.

Мензульне і тахеометричне знімання . При мензуальному або тахеометричному зніманні пункти планової знімальної мережі є одночасно пунктами висотної знімальної мережі і служать безпосередньо для встановлення на них мензули з кіпрегелем або теодоліта, якими здійснюється набір пікетів для створення контурної частини плану і рельєфу місцевості.

Отже, щільність пунктів знімальної мережі має бути такою, щоб з них можна було повністю проглянути місцевість і виконати необхідне знімання, дотримуючись вимог інструкції [1] щодо густоти контурних і висотних пікетів та віддалей до них. В цьому випадку пункти знімальної основи закріплюють на місцевості центрами тривалого збереження з таким розрахунком, щоб на кожному планшеті було не менше трьох точок при зніманні в масштабі 1:2000, включаючи пункти державної геодезичної мережі та мережі згущення (якщо замовник у технічних умовах не вимагає більшої щільності закріплення).

Фототеодолітна зйомка. Цей метод застосовують для зйомки місцевості в гірських районах, обмірювань будинків і споруд, спостережень за деформаціями споруд.

Метод заснований на застосуванні фототеодоліта (рис. 11.7), у якому з'єднані теодоліт і фотокамера. Фототеодоліт установлюють у двох точках лінії, яку називають базисом фотографування. На кожній точці оптичну вісь фототеодоліта приводять у горизонтальне положення, орієнтують строго перпендикулярно лінії базису й роблять фотографування. Для збільшення площі зйомки допускається фотографування й при розвороті фототеодоліта вправо або вліво на однаковий кут у межах 30°. У результаті фотографування одержують із перекриттям два знімки, називаних стереопарою. Для складання по стереопарі топографічного плану необхідно знати довжину базису фотографування й координати (у плані й по висоті) декількох опознаків на місцевості. Стереопари обробляють із метою одержання топографічного плану на стереоприладах і за допомогою ЕОМ.

5.Аерокосмічні методи зйомки. У гідрометеорологічних дослідженнях широко використовуються аерокосмічні методи зйомки з різного роду носіїв, включаючи штучних супутників і космічні станції. При руслових зйомках і зйомках морських акваторій використовуються радіотехнічні засоби вимірів і різні типи ехолотів.

У практику інженерно-геодезичних досліджень успішно впроваджуються світлодалекоміри, електронні теодоліти, електронні тахеометри, супутникові приймачі. Обробка результатів вимірів в основному ведеться на ЕОМ. Графічне зображення місцевості на основі топографічних зйомок міняється на математичне подання у вигляді цифрової моделі місцевості (ЦММ) і рельєфу (ЦМР). Розроблено програми для автоматизованої системи проектування (САПР) трас лінійних споруд, генеральних планів на основі ЦММ і т.п. На основі ЦММ також обчислюються обсяги водоймищ і земляних мас. Цифрова модель місцевості не виключає одержання за допомогою різного роду графобудівників і графічного зображення.

Поряд із широким використанням наземних й аерометодів при вивченні поверхні й природних ресурсів Землі для цілей досліджень застосовується інформація, отримана з космосу. За допомогою матеріалів космічних зйомок можуть вирішуватися багато практичних завдань. Спектрозональні знімки високого дозволу можуть використатися для проведення заходів щодо захисту природного ландшафту й вод від забруднення. Космічні зйомки використовуються й для потреб картографії, розширюючи й поглиблюючи інформацію про такі протяжні об'єкти, як магістральні дороги, трубопроводи, канали, при проектуванні об'єктів, що займають більші площі.

6.Визначення положення точок земної поверхні за допомогою геодезичних супутникових систем. Розроблені Федеральною службою геодезії і картографії Росії концепція і програма переходу топографо-геодезичного виробництва на автономні методи супутникових координатних визначень викладені в роботі Е. А. Жалковского, Г. В. Дем 'янова, В. І. Зубінского, П. Л. Макаренко, Г. А. П'янкова «Про концепцію і програму переходу топографо-геодезичного виробництва на автономні методи супутникових координатних визначень» (Геодезія та картографія, 1998, № 5). Традиційні геодезичні методи засновані на послідовному розвитку геодезичних мереж шляхом кутових і лінійних вимірювань, що вимагають для забезпечення прямої видимості між суміжними пунктами будівлі геодезичних знаків, спорудження яких зажадало близько 80% коштів, витрачених на створення існуючих опорних мереж.

У порівнянні з традиційними супутникові методи ГЛОНАСС / GPS мають наступні переваги:

· Передача з високою оперативністю і точністю координат практично на будь-які відстані;

· Геодезичні пункти можна розташовувати в сприятливих для їх збереження місцях, так як не потрібно забезпечувати взаємну видимість між пунктами і, отже, будувати дорогі геодезичні знаки;

· Простота і високий рівень автоматизації робіт;

· Зниження вимог до густини вихідної геодезичної основи.

Реалізація супутникових технологій передбачає побудову наступних геодезичних мереж:

· Фундаментальна астрономо-геодезична мережа (ФАГС) - вищої ланки координатного забезпечення; вона повинна забезпечувати оперативне воспроізведеніе загальземного геоцентричної системи координат, стабільність системи координат в часі, метрологічне, забезпечення високоточних космічних засобів вимірювань;

· Високоточна геодезична мережа (ВГС), що забезпечує поширеною-ня на всю територію країни загальземного геоцентричної системи координат і визначення точних параметрів взаємного орієнтування загальземного і референцної систем координат;

· Супутникові геодезичні мережі 1-го класу (СМР-1). Ці три класи мереж суворо пов'язані між собою: ФАГС є опорою для ВГС, а ВГС - для СГС-1

При побудові ФАГС, ВГС і СГС-1 передбачається прив'язка існуючої ДГМ до вищого класу супутникових мереж, тобто існуюча ГГС буде мережею згущення.

Пункти ФАГС розташовуються на відстані 800 - 1000 км , Їх число - 50 +70,10-15 пунктів повинні бути постійно діючими, а решта - перевизначатися групами через проміжки часу, що залежать від геодинамічної активності регіону.

Просторове положення пунктів ФАГС визначається в загальземного системі координат з помилкою положення пунктів щодо центру мас не більше (2-3) 10 -8 R, де R - радіус Землі, помилка взаємного положення пунктів ФАГС не більше 2 см в плані і 3 см по висоті. Для забезпечення цієї точності необхідно використовувати весь комплекс існуючих космічних вимірів (лазерних, радіоінтерферометричних та інших).

ВГС є системою пунктів з відстанню D = 150 - 300 км між ними, які визначаються відносними методами космічної геодезії з середньою квадратичною помилкою не більше 3 мм + 5 • 10 -8 D для планових координат і 5 мм + 7 • 10 -8 D - для геодезичних висот.

СГС-1 складаються з системи легкодоступних пунктів з щільністю, достатньої для використання споживачами всіляких супутникових визначень. СГС-1 визначаються відносними методами космічної геодезії з середніми квадратичними помилками: 3 мм + 10 -7 D в плані і 5 мм + + 2 • 10 -8 D з геодезичної висоті для геодинамічних активних регіонів і 5 мм + 2 • 10 -7. D в плані і 7мм + 3 • 10 -7 D по висоті для решти регіонів. Середня відстань між пунктами СГС-1 дорівнює 25 - 35 км . В економічно розвинених районах пункти СГС-1 в залежності від вимог споживачів можуть мати велику щільність.

Постійно діючі пункти ФАГС в основному створюються на базі діючих пунктів супутникових (космічних) спостережень, астрономічних обсерваторій, пунктів служби обертання Землі, радіоінтерферометричних комплексів зі наддалеким базами «Квазар», програми «Дельта» та ін На пунктах ФАГС передбачають дві програми спостережень: постійні спостереження супутникових систем ГЛОНАСС і GPS (включаючи і міжнародні програми) і спостереження інших спеціалізованих супутників і космічних об'єктів згідно міжвідомчим програмами побудови ФАГС.

Слід зауважити, що супутникові технології не завжди можна використовувати при вирішенні традиційних геодезичних задач, наприклад, недостатня відносна точність визначень на коротких відстанях, обмежено використання GPS-методів у точної інженерної геодезії, процес прив'язки орієнтирних пунктів, легко вирішуване в традиційній технології, стає досить складним і дорогим, особливо в закритій місцевості, у супутниковій технології, так як обсяг супутникових визначень в цьому випадку зростає більш ніж у два рази.

7.Геодезичні GPS-технології використовуються в світі з початку 90-х років минулого століття, однак далеко не всі геодезичні організації України мають можливість придбати найбільш ефективне, але занадто дороге супутникове геодезичне устаткування та програмне забезпечення. Для підвищення ефективності виконання робіт, їхньої координації, контролю, стикування результатів, аналізу і керування ходом виконання реформи з боку державних органів необхідні найбільш сучасні та ефективні технологічні рішення.Крім того, така обробка є універсальною і може бути застосовна як для статичних, так і для кінематичних геодезичних зйомок. Відмінною рисою пропонованої GPS-технології є її орієнтація на максимальне здешевлення устаткування споживачів, надання масових інформаційних послуг. Технологія заснована на можливості сумісної обробки вимірів від мережі GPS станцій і приймачів споживачів в спеціалізованому сервісному центрікваліфікованим обслуговуючим персоналом.Запропонована вітчизняна VRS-технологія обробки спостережень мереж GPS/GNSS-станцій і споживачів дозволяє ефективно обробляти як кодові, так і фазові спостереження, контролювати і підтримувати їх якість, згладжувати кодові спостереження з використанням фазових, компенсувати эфемеридні погрішності і уходи годин навігаційних супутників, годин приймачів споживачів. Організація геодезичних робіт з використанням розробленої технології може забезпечити до 70% картографічних і кадастрових робіт в Україні, підтримку ГІС та ін., а доробка і реалізація розробленої технології для режиму реального часу дозволить забезпечити оперативне високоточне координатно-часове забезпечення широкого класу споживачів. У найближчому майбутньому заплановані реалізація й експериментальне дослідження більш досконалих алгоритмів формування мультиреференцних диференціальних корекцій, дослідження алгоритмів, що дозволяють уточнювати регіональні атмосферні моделі затримок навігаційних сигналів за спостереженнями двочастотних референцних станцій з наступним їх використанням для корекції одночастотних спостережень споживачів у зоні дії мережі. По оцінках, це дозволить досягти точності на рівні 1-5 см (СКП) для всієї території України.

Література

1. Федоренко П.И., Долгих А.В. Применение новых технологий при маркшейдерском обслуживании горных предприятий // Разработка рудных месторождений. - Кривой Рог: КТУ.- №82.- 2003.- С. 68-72.

2. Федоренко П.И., Долгих Л.В., Долгих А.В. Использование цифровых методов фотограмметрии для маркшейдерского обеспечения карьеров // Разработка рудных месторождений. – Кривой Рог: КТУ. -№85.- 2004.- С. 59-62.

Зміст

1.Вступ.

2.Клопотання Главацького Сергія Георгійовича.

3.Розпорядження Грицівської сільської ради.

4.Технічне завдання та розроблення проекту.

4.1.Опис меж, експлікація земель.

4.2.Каталог координат.

5.Висновок.

Вступ

Населені пункти Грицівської селищної ради розташовані в південно-східній частині Шепетівського району на віддалі 38км від районного центру.

За матеріалами економічної оцінки земель, проведеної в 1988році територія, на якій розташовані населені пункти, відноситься до четвертого земельно-оціночного району.

Селище Гриців є адміністративно-територіальним центром Грицівської селищної ради, з чисельністю населення 4500 осіб. Площа селища становить 713,2 га і налічує 1135 державних будинків.

За рельєфом територія селищної ради являє собою відносно рівне хвилясте плато розчленоване неглибокими балками. Мікрорельєф виражений неглибокими «блюдцями» і видолинками.

Неглибоке залягання водонепроникних порід(гранітів і глин) та відсутність природного дренажу сприяють високому рівні стояння грунтових вод, що залягають на глибині 1,5-3,0 м, а іноді на 0,5 м від поверхні. Для регулювання рівня стояння грунтових вод на території селищної ради побудована осушувальна мережа з закритими і відкритими дренажами.

Планово-картографічною основою населених пунктів є план в масштабі 1;10000, складений у 1993 році інститутом землеустрою УААН під час розробки документації по формуванню території та встановленню меж Грицівської селищної ради та населених пунктів. На планово-картографічний матеріал населених пунктів нанесені квартали нової забудови та особистих підсобних господарств. У межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової забудови та землі загального користування; уточнена і доповнена мережа вулиць.

Плани селища Гриців складені в масштабі 1;10000. На них відображені межі земельних угідь та категорій земель, визначені площі земель різних категорій і угідь.

Клопотання

Главацький Сергій Георгійович просить надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки з земель резервного фонду Грицівської сільської ради під будівництво та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та введення особистого селянського господарства селища Грицева 56,8 га.

Сільський голова В. Григорук

Розпорядження

смт. Гриців