- •Орфографія
- •Основні принципи української орфографії
- •Орфограма
- •Передача на письмі звукового складу слів
- •Голосні звуки
- •Чергування е з и
- •Ненаголошені е та и в префіксах
- •Ненаголошені е та и в суфіксах
- •Чергування і з іншими голосними
- •Правопис і та и в основах українських слів
- •Правопис і та и у префіксах українських слів
- •Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •Написання о та а
- •Написання о та у
- •Чергування е з о після шиплячих та й
- •Приголосні звуки
- •Глухі приголосні
- •Приголосні у кінці префіксів
- •Чергування приголосних
- •Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)
- •Уподібнення приголосних за місцем творення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Орфографія(частина 2) Тверді і м’які приголосні
- •Подовжені приголосні і позначення їх
- •Подовжені м'які приголосні
- •Подвоєння букв внаслідок збігу
- •Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •Подвоєння букв в іншомовних словах
- •Вживання м'якого знака
- •Вживання апострофа
- •М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •Принципи правопису значущих частин слова
- •Правопис складних слів
- •Слова із частинами напів- і пів-
- •Складноскорочені слова і графічні скорочення
- •Орфографія(частина 3)
- •Правопис і та и в закінченнях іменників
- •Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •Закінчення іменників іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •Закінчення іменників іі відміни в родовому відмінку множини
- •Орфографія(частина 4) Особливості правопису закінчень іменників іі відміни в інших відмінках
- •Іменники ііі відміни в орудному відмінку однини
- •Творення і правопис імен по батькові
- •Прикметник
- •Правопис и та і в закінченнях прикметників
- •Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •Присвійні прикметники
- •Числівник
- •Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •Зв'язок числівника з іменником
- •Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником
- •Прислівники, утворені від числівників та прислівників
- •Складні та складені прислівники
- •Правопис і та и в кінці прислівників
- •Службові частини та вигук прийменники Написання складних прийменників
- •Розрізнення прийменників і префіксів
- •Сполучники
- •Розрізнення сполучників та інших частин мови
Уподібнення приголосних за місцем творення
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох приголосних, які важко вимовляються. Тоді, як правило, попередній приголосний уподібнюється до наступного. Ці зміни іноді позначаються, а іноді не позначаються на письмі.
Свистячі перед шиплячими переходять у відповідні шиплячі:
|
приклади |
сч - щ [шч] цч - чч зч - жч зжд - ждж |
брязкати- бряжчати [брязк+ати], козацький- козаччина [козацьк+ина], батьківський- батьківщина [батьківськ+ина] |
Виняток на письмі становлять присвійні прикметники: мотузка- мотузчин, Васька- Васьчин.
За морфологічним принципом пишуться префікси: безшумний [бежшумний], розжувати(хоч вимовляється як [рожжувати]), а також слово мисчина [мишчина] (похідне відмиска)
Спрощення в групах приголосних
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.
Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові і на письмі: честь- чесний, пристрасть- пристрасний, область- обласний, користь- безкорисливий.
Винятки становлять:
-
прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст (баластний, компостний, контрастний, форпостний);
-
окремі слова: пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, кістлявий, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят та шістсот, звук т у вимові випадає).
Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові і на письмі:дощок- дошка, тиск- тиснути, блиск- блиснути, брязк- брязкнути.
Але немає спрощення в словах: брязкнути, випускний, пропускний, скнара, тоскно, рискнути, вискнути (від виск).
В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути.
У вимові і на письмі відбувається спрощ
Орфографія(частина 2) Тверді і м’які приголосні
Приголосні бувають тверді і м'які або пом'якшені. Але не всі і не в усіх позиціях.
Приголосний [й] завжди тільки м'який: сім'я [с'імйа], сім'ї [с'імйі], сім'єю [с'імйейу].
Звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] можуть бути як твердими, так і м'якими:
тверді і м'які приголосні |
[д] - [д' ], [т] - [т' ], [з] - [з' ], [с] - [с' ], [дз] - [дз' ], [ц] - [ц' ], [л] - [л' ], [н] - [н' ] |
Ці приголосні м'якими можуть стати в будь-якій позиції- як на кінці слова, так і перед наступним приголосним: даль, тінь, дядько, близько, мідь, путь, військо, хвацько.
Інші приголосні, крім [й], у кінці слова і перед наступним приголосним завжди тверді:повірте, голуб, відправте, любов, повір, туш, ніч, мовчиш.
ь Вони пом'якшуються лише перед [і] та зрідка перед іншими голосними: ніччю [н'іч’ч’у], кювет [к’увет], вітер [в’ітер], обличчя [обли’ч’ча], бюро [б’уро].
Звуки [р] і [р'] в літературній мові чітко розрізняються: град- ряд, перу- порю, крук- крюк, гора- зоря, шкура- буря.