6 Риси характерів персонажів «Іліади»

Іліада— епічна поема, що належить Гомеру, найдавніша зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою і об'єднанням численних сказань Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв. Ця поема є вічними в історії людства та його культурі. Саме на сюжетах твору побудовано багато шедеврів образотворчого мистецтва, музики та літератури. Нам він цікавий як опис захоплюючих подій війни греків з троянцями, розповідає про боротьбу греків за володіння малоазіатським містом Іліоном, або Троєю. Герої поеми мужні й величні. Вони не знають страху перед ворогом. Ми відчуваємо, що автор поеми, з великою повагою ставиться і до греків, і до троянців. В поемі вражає велика кількість дійових осіб. Багато з них з’являються,щоб відразу зникнути, бо самим перебігом Троянської війни більшість із них приречена на загибель. Найчастіше таких героїв Гомер змальовує як досить пасивну масу , яку постійно треба спрямовувати і підбадьорювати. Звичайних героїв Гомер характеризує двома, трьома словами і називає їх імена. Герої, що діють у поемі наділені індивідуальними рисами. Ахейці: Агамемноно, Ахілл, Менелай, Одіссей , Діомед , Аякси, Нестор, Патрокл. Чоловіки Трої: Пріам, Гектор , Еней .  Зразком героїзму можна вважати грека Ахілла і троянця Гектора. Образи героїв статичні, позбавлені динаміки внутрішнього розвитку. Не знаючи, як умотивувати дальшу дію героя , Гомер вдається до постійного в його поемах прийому - втручання богів , які зумовлюють дії персонажа порадами або наказами.  Ахілл - гроза для ворогів, суворий і безстрашний воїн. За сталою традицією його характеризують ідеальним епічним героєм. Гомер лише показує у героя боротьбу між розумом і гнівом , без внутрішнього конфлікту. Згодом проявляються такі риси як пасивність, м’якість навіть сентиментальність. До рис також слід додати його побожність. Отже, цей герой є поєднанням лютої злоби, жорстокості, безсердечності, мстивості зі здатністю Ахілла сумувати, гірко ридати, любити і співчувати.  Образ троянського героя Гектора наділений сміливістю , жорстокістю. Гомер також підкреслює його побожність. Найхарактерніша його риса полягає у безмежній вірності обов’язку, переконанні у справедливості його мети на землі - захисті Трої. Тому деякі його подвиги набувають характеру сліпої одчайдушності, самовідданого героїзму. Самовпевненість і нерозсудливість приводять його до драматичного фіналу. Не можна не зазначити його такі риси як турботливість, ніжність ,які проявляються у ролі батька та чоловіка. Мабуть, найсильнішою сценою у змалюванні образу героя троянців Гектора є сцена прощання з дружиною Андромахою та сином Образи героїв статичні, позбавлені динаміки внутрішнього розвитку Не знаючи, як умотивувати дальшу дію героя , Гомер вдається до постійного в його поемах прийому - втручання богів , які зумовлюють дії персонажа порадами або наказами.  Отже, у своїй поемі Гомер намагався створити велику галерею несхожих між собою образів головних героїв, кожен з яких має свої неповторні ознаки та риси характеру. Цієї індивідуалізації Гомер досягає вчинками героями(його дії в різних обставинах ), і використовує систему постійних епітетів , що закріплюються за даним героєм, божеством та навіть річчю.