2. Чинники формування фінансових процедур в менеджменті корпорацій.

Досліджено світові моделі фінансового управління корпораціями та визначено, що акціонерна організаційно-правова форма управління, яка одержала широке поширення і має загальновизнані переваги в світовій системі господарювання, разом з тим, несе в собі деякі особливості, вивчення яких має пріоритетне значення для формування вітчизняної концепції фінансового менеджменту та ефективної фінансової діяльності корпорації. До таких особливостей можна віднести наступні: система фінансового менеджменту в акціонерних товариствах є більш громіздкою в порівнянні з підприємствами інших організаційно-правових форм господарювання: приватними підприємствами і підприємствами державного сектора економіки; склад акціонерів може постійно змінюватися; якщо кількість акціонерів є значною, а корпорація інвестиційно-привабливою, то у якості номінальних власників акцій неминуче з'являються інституційні інвестори; діяльність акціонерного товариства як емітента обов'язково припускає його взаємодію с професійними операторами фондового ринку, а також органами державного регулювання, що регламентують діяльність учасників фондового ринку.

Зазначені особливості визначають необхідність вивчення процесу перерозподілу фінансових функцій управління в великих акціонерних товариствах.

Новий перерозподіл функцій передбачає наділення правління товариства функціями представницького характеру та посилення взаємодії з органами державного регулювання. Разом з тим, значну увагу необхідно приділити завданню побудови ефективної системи фінансового управління акціонерним товариством.

Аналіз фінансових елементів сформованих процедур менеджменту в корпораціях України неможливо провести без вивчення досвіду функціонування закордонних корпорацій. Зокрема, основним питанням функціонування будь-якої корпорації є створення ефективної системи залучення фінансових інвестицій. В корпоративній моделі Німеччини основним методом залучення інвестицій є банківське кредитування. В Японії банки також є основними кредиторами промислових корпорацій і форми залучення інвестицій за допомогою емісії акцій не одержали тут достатнього поширення в силу специфічних прийомів і методів японського стилю управління та менталітету працівників, які прагнуть бути не співвласниками корпорації, а скоріше почувати себе членами однієї великої родини – корпорації. Із закордонних моделей корпоративній системі України найбільш близька англо-американська модель залучення фінансових коштів, для якої характерна тенденція зростання числа інституційних акціонерів порівняно з індивідуальними.

В Україні роздержавлення стало основним фактором виникнення корпоративних відносин і формування системи фінансового менеджменту корпорацій. Проте приватизація не була однорідним процесом, завдання та особливості її проведення змінювалися відповідно до державних пріоритетів ринкового реформування економіки. Основними етапами приватизації у 1991-2004 рр. стали наступні: колективізація та корпоратизація державних підприємств (1991-1994 рр.), масова сертифікатна приватизація (1995-1998 рр.), приватизація за грошові кошти (1999 р. – теперішній час). Особливості кожного етапу здійснення приватизації певною мірою позначилися на формуванні корпоративних відносин і системі фінансового управління.

Внаслідок процесів роздержавлення в Україні відбулося формування недержавного сектору економіки, на який у 2004 р. припадало 75,7% промислового виробництва та 48,8% інвестицій в основний капітал. Швидкість обертання грошей у підприємств недержавного сектору в 1,8 рази перевищувала відповідний показник державних підприємств. Проте і на цей час держава залишається власником великих пакетів акцій вітчизняних акціонерних товариств. Державні корпоративні права складають лише 8% власності акціонерних товариств, але при цьому державі належить 48,3% від корпоративних прав, які перевищують 5% від статутного фонду. В 2004 році держава мала частку в статутному фонді 2304 акціонерних товариств, більшість з яких складали підприємства промисловості (45,1%) та транспорту (18,9%).

Отже, основним фактором розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях України була масова приватизація державних підприємств і їх реорганізація в акціонерні товариства. Одним з таких підприємств є відкрите акціонерне товариство ВАТ «Дніпропетровський хлібокомбінат №2». Здатність виплачувати дивіденди акціонерним товариством підтверджує його платоспроможність та високий рівень фінансового менеджменту. Пропонована система показників характеризує оцінку рівня дивідендних виплат досліджуваного акціонерного товариства, а також загальну ефективність фінансового менеджменту корпорації (табл.1).

Таблиця 1

Основні показники фондового ринку

ВАТ «Дніпропетровський хлібокомбінат №2»

Показники	2000	2001	2002	2003	2004
Прибуток на акцію, грн.	3,31	2,99	6,61	6,94	7,15
Активи на акцію, грн.	413,2	428,9	607,8	712,4	724,5
Капіталізація підприємства, млн. грн.	1,8	2,2	3,3	3,7	4,1
Відношення ціни акції до прибутку на акцію	1,63	1,54	1,97	2,13	2,22
Рентабельність продаж, %	1,34	1,25	1,66	1,72	1,78
Рентабельність акціонерного капіталу, %	0,92	0,84	1,09	1,12	1,14
Норма валового дивіденду, %	8,15	7,84	11,0	11,11	11,16
Відсоток валового дивіденду, %	12,14	11,16	13,63	14,12	14,69
Покриття дивіденду, разів	3,7	3,3	4,6	4,9	5,1
Коефіцієнт співвідношення ринкової ціни акції та її номінальної вартості	1,15	1,11	1,24	1,29	1,31

Наведені показники вказують на зростаючу фінансову стабільність підприємства та можливість ним виплати дивідендів. Оцінку й аналіз рівня менеджменту в корпорації з урахуванням дивідендної політики доцільно здійснювати також на агропромислових підприємствах корпоративного типу, об'єднаннях АПК, а також по підрозділах корпорації. При цьому пропоновану систему можна доповнити такими показниками, що характеризують рівень організації праці: результативність роботи персоналу підрозділу, рівень виконання планових показників роботи підрозділу, коефіцієнт покриття по привілейованим акціях, співвідношення керівників і фахівців у корпорації, інформатизація праці, дублювання функцій управління, співвідношення фактичних і діючих норм трудомісткості, рівень функціонального поділу праці, організація робочих місць керівників і фахівців. Отже, в число показників оцінки фінансового менеджменту в корпорації включені як показники, що характеризують стан дивідендних виплат, а також традиційні показники кадрового менеджменту й менеджменту персоналу, що дозволяє судити про ефективність організації діяльності виконавчих органів управління.

За підсумками аналізу рівня фінансового менеджменту корпорації приймається рішення про удосконалення управлінської структури підприємства, зміни дивідендної політики підприємства, а при необхідності, про скликання позачергових зборів акціонерів, поліпшення організації праці й матеріального стимулювання по кожному з напрямків оцінки. За результатами рекомендується розробити план заходів щодо підвищення ефективності функціонування системи фінансового менеджменту корпорації.