Тема 11. Посилення уваги економістів останньої третини хіх ст. До кількісних характеристик економічних процесів.

Грани́чна кори́сність — додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці товару або послуги, яку буде втрачено у випадку відмови від цієї одиниці. Цей напрям економічної теорії виник у останній третині 19-го століття в наслідок спроб економістів пояснити механізми утворення ціни. Найбільш відомими його представниками були В. Джевонс, А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Д. Кларк. Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага.

Перший закон Госсена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.

Другий законон Госсена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:

Комплементарные блага (комплементы) — это несколько товаров (два и более), которые дополняют друг друга и потребляются одновременно. Примерами таких товаров могут служить: автомобиль и бензин; компьютер, монитор, клавиатура и мышка; подушка и одеяло.Товары считаются комплементарными, если значение перекрёстной эластичности меньше нуля.

Ліквідність — можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Банківськи депозити за вимогою є високоліквідними активами, оскільки можуть бути переведені у готівку за вимогою клієнта. Види грошей, що включаються в агрегат M1 — найбільш ліквідні активи в економіці.

Попит та пропозиція — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиція в якості універсальних характеристик ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.

Кардиналістський підхід до аналізу рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями і цінами товарів. Споживач прагне досягти максимуму корисності за наявних бюджетних обмежень, а корисність кошика обчислюється як сума граничних корисностей кожної одиниці товарів, що входять до нього. Він віддасть перевагу тому товару, який додає на кожну грошову одиницю більше корисності. Порівнюючи граничні корисності кожної одиниці товару з розрахунку на грошову одиницю, споживач послідовно переключає свій вибір з одного товару на інший, доки в межах свого бюджету вже не зможе збільшити сумарної корисності.

Ординалистский (относительный) Подход

- устанавливает отношения предпочтения или безразличия между разными товарами без количественного измерения полезности.

Предельная полезность (нем. Grenznutzen, англ. Marginal utility) — это полезность, которую человек получает от использования ещё одной дополнительной единицы блага.

Другими словами, предельная полезность — это увеличение общей полезности при потреблении одной дополнительной единицы блага

Закон предельной производительности

В результате соединения факторов производства создается определенная масса продуктов труда.

Количество продукции, производимой при определенном количестве изменяющегося фактора и при прочих неизменных факторах производства, называется совокупным продуктом (ТР). Средний продукт (АР) представляет объем выпуска продукции на единицу используемого фактора и рассчитывается делением объема

ТР выпуска (ТР) на общие затраты труда (L), т.е. —.

Предельный продукт (МР) представляет собой прибавку к выпуску (прирост ТР), полученную за счет использования дополнительной единицы переменного фактора производства (например, дополнительно одного работника). Рассчитывается предельный продукт по формуле МР = A77>:AL,

где МР — предельный продукт; ТР — прирост совокупного продукта; L — прирост труда.

Закон убутної продуктивності

Цей закон виведено емпірично, тобто на основі багатого господарчого досвіду та життєвих спостережень. Вперше закон убутної продуктивності відкрив наприкінці XVIII ст. видатний французький економіст А. Тюрго. Він установив, що, докладаючи все нові трудові зусилля до певної ділянки землі, землевласник доходить до такого моменту, коли кожна наступна одиниця праці приносить менший приріст продукту, ніж попередня. "Ніколи не можна припускати, - стверджував він, - що подвійні витрати дають подвійний продукт". Для яскравішої ілюстрації дії цього закону звичайно приводять такий напівжар-тівливий-напівсерйозний приклад: адже не можна в дійсності при нескінченно великому прирощенні праці та капіталу виростити весь урожай планети на земельній ділянці розміром 1 га.

Ця тема дана більш менш добре. Але вона мною скинута для Вас на сайт групи. Подивіться її.