Тема 8. Емпіричне узагальнення закономірностей капіталістичної системи в працях економістів 20-х років хiх ст.

Де визначенні економісти, потім їх основні категорії якими вони користувались ?

Дохі́д — 1. Гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької2. Прирощення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг.

Тема 9. Альтернатива традиційним економічним теоріям. Німецька національна політична економія.

Націоналізм (фр. nationalisme) - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як вищої форми суспільної єдності і її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.

Індустріалізація — процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу — важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР наприкінці 1920-их і в 1930-их роках індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення.

Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.

Інституціоналізм — система філософських і математичних ідей і методів, зв'язаних з розумінням математики як сукупності «інтуїтивно переконливих» розумових побудов. З погляду інтуїционізма, основним критерієм істинності математичної думки є інтуїтивна переконливість можливості проведення уявного експерименту, що пов'язується з цією думкою. Тому в інтуїционістськой математиці відкидається теоретико-множинний підхід до визначення математичних понять, а також деякі способи міркування, прийняті у класичній логіці.

Исторический метод – метод исследования, основанный на изучении возникновения, формирования и развития объектов в хронологической последовательности. У Вас не просто визначення методу, а методу відповідної школи – Німецької. Чому він даний в кінці, а не на початку ?

Де основні категорії цього напрямку? Невже так важко взяти посібник Базидевича ІЕВ і виписати на аркуші всі основні категорії які використовувала ця школа у логічній послідовності ?

Тема 10. Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії.

Діалекти́чний матеріалі́зм — одна з складових частин філософського вчення Карла Маркса та Фрідріха Енгельса — марксизму.Маркс та Енгельс опираючись на німецьку класичну філософію (матеріалізм Людвіга Фейєрбаха), англійську класичну політичну економію (Адама Сміта, Рікарда),французький утопічний соціалізм (Фур’є, Сен-Cімона) та діалектичну філософію Гегеля, створили вчення, яке поєднало діалектику та матеріалізм.

Соціал-демократія — політична ідеологія лівих та ліво-центриських партій на політичному спектрі. Соціал-демократія відділилась від соціалістичного руху в другій половині XIX століття й досі має вплив у всьому світі. Концепція соціал-демократії зазнала змін з часів появи. Основною відмінністю ідеології соціал-демократії та інших проявів соціалізму, таких як ортодоксальний марксизм, є віра у верховенство політичної дії на противагу верховенству економічної дії або економічний детермінізм.

Ленінізм у, ч. Учення В. 1. Леніна, що являє собою дальший розвиток і конкретизацію марксизму в умовах імперіалізму і пролетарських революцій; ідеологія Комуністичної партії Радянського Союзу. В умовах імперіалізму виріс і оформився ленінізм, творцем якого був вождь російських комуністів Володимир Ілліч Ленін

Більшовики — члени лівого (ленінського) крила РСДРП після її розколу на більшовиків і меншовиків. Надалі більшовики виділилися в окрему партію, що в 1917—1952 роках називалася РСДРП(б), РКП(б) і ВКП(б) («б» означає «більшовиків»), поки не була перейменована в КПРС. Слово «більшовик» відбиває той факт, що прихильники Леніна виявилися в більшості на виборах керівних органів на другому з'їзді партії в 1903 році.

МЕНЬШЕВИКИ, представители политического течения (фракции) в РСДРП, с 1917 - самостоятельная политическая партия. Понятие М. возникло на 2-м съезде РСДРП (1903), когда часть делегатов осталась в меньшинстве при выборах в руководящие органы партии. Лидеры и идеологи - Л. Мартов, А. С. Мартынов, П. Б. Аксельрод, Г. В. Плеханов. Выступали против строгого централизма в работе партии. В Революцию 1905-07 выступали за коалицию пролетариата с либеральной буржуазией, отрицали революционный потенциал крестьянства, вели работу в профсоюзах и легальных рабочих организациях. После Февральской революции 1917 поддерживали Временное правительство. В октябре 1917 выступили против большевистского переворота, считая, что Россия не созрела для социализма.

Націоналізáція — вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей народного господарства.

Диктатýра пролетаріáту — відповідно до теоретичної доктрини марксизм-ленінізму означення форми політичної влади, яка тимчасово встановлюється внаслідок революції й здійснюється робітничим класом на чолі зі своєю партією для придушення опору бувших панівних класів - до утворення безкласового суспільства.

Украї́нська соціа́л-демократи́чна робтни́ча па́ртія (УСДРП, популярно есдеки) — виникла в грудні 1905 з Революційної української партії (РУП); визнавала марксистську ідеологію; складалася з інтелігенції, почасти з робітників і селян. Підкреслюючи національні питання і домагаючися автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від Російської Соціал-Демократичної Робітничої Партії; за столипінської реакції виступала разом з єврейським «Бундом», почасти і з меншовиками; число членів бл. 3 000 (1908).

Продукти́вні си́ли (англ. produce — виробляти) — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх. Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси.

Виробни́чі відно́сини — суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва. Виробничі відносини - це відносини, які виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Ця система відносин відбиває соціальну сторону економіки. Вона показує:

хто володіє економічною владою

як, за яких суспільних умов і скільки трудівників працює на себе та інших членів суспільства

кому дістаються продукти праці виробництва.

Воєнний комунізм — назва внутрішньої політики Радянської держави, що проводилася в кінці 1917 - 1921 роках під час Громадянської війни. Основною метою було забезпечення міст і Червоної Армії зброєю, продовольством та іншими необхідними ресурсами в умовах, коли всі нормальні економічні механізми і відносини були зруйновані війною. Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕП було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150%. Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.

Перебудо́ва (рос. перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991 роках. Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання загальнолюдських цінностей і глобальних проблем. До початку 1990-х років Перебудова призвела до загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що спричинило ліквідацію влади КПРС і розпад СРСР.