1. Поняття «еластичності» для загального випадку. Методи розрахунку еластичності

Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин. Її визначають як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.

У мікроекономіці застосовують багато різних показників еластичності залежно від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища, – попиту, пропозиції чи виробництва.

Застосовують два способи обчислення показника еластичності.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту у точці. Його обчислюють для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням , або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту за формулою

= (29.1)

Показник дугової еластичності застосовують для вимірювання еластичності попиту в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховують за середніми величинами ціни та обсягу

(29.2)

2. Еластичність попиту та її види

Стосовно попиту розрізняють такі види еластичності: еластичність попиту за ціною (); перехресну еластичність попиту еластичність попиту за доходом

Еластичність попиту за ціною – це процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару.

. (29.3)

Величину цінової еластичності попиту, як правило, виражають від’ємним числом, тому що вона відображає різноспрямовані зміни: коли ціна зростає, обсяг попиту зменшується, і навпаки. В аналізі часто знак “мінус” відкидають і порівнюють лише абсолютні значення показника (за модулем).

За неціновими чинниками попиту розрізняють перехресну еластичність попиту та еластичність попиту за доходом. Обидва показники вимірюють, на скільки процентів зміститься крива попиту під впливом даного нецінового чинника.

Перехресна еластичність попиту – це процентна зміна обсягу попиту на один товар (Х) при зміні на 1% ціни іншого товару (Y).

= , (29.4)