Висновки до першого розділу

Потреба вижити в інформаційному потоці стає головною проблемою сучасної особистості. Соціум та особистість все більше відчувають необхідність у самопрезентації, яка б дозволила реалізувати всі інші потреби.

Дискурс – сукупність висловлювань, що стосуються певної проблематики, розглядаються у взаємних зв'язках з цією проблематикою, а також у взаємних зв'язках між собою [10, с. 204]. Одиницями дискурсу є конкретні висловлювання, які функціонують у реальних історичних, суспільних і культурних умовах, а у своєму змісті та структурі відбивають часовий аспект, інтеракції між партнерами, що витворюють даний тип дискурсу, а також простір, в якому відбувається, значення, які він творить, використовує, репродукує або перетворює.

Віртуальний дискурс створюється у момент “тут і зараз”, вбирає прагматичну семантику, так як співвідноситься з учасниками мовленнєвого процесу, характером міжособистісних стосунків, соціальним статусом та інше. Віртуальний дискурс завжди передбачає зворотній зв'язок: віртуальний співбесідник чи віртуальна реальність реагують на дії віртуальної особистості. Віртуальний дискурс психологічно комфортний, так як компонент умовності компенсує почуття відповідальності за зроблені “вчинки” в Інтернет-мережі, дозволяє особистості реалізувати потенції, що приховані у світі реальному.

У віртуальному дискурсі діють ті ж структурні ознаки, які створюють всі інші моделі світу (зорові, кінестетичні). Віртуальна реальність може замінювати і дублювати собою досвід дійсності. Віртуальність не просто відображає досвід реального світу, але здатна змінити переконання, тобто відіграє специфічну роль у процесі зміни життя.

Віртуальний світ розглядають як нову парадигму нового віку, параметри якого до кінця ще не визначені. Віртуальний світ – світ глобальної комунікації – компенсує дефіцит спілкування, що виник на початку нового тисячоліття.

Віртуальна реальність – це один із видів символічних реальностей, який створюється на основі комп'ютерної і некомп'ютерної техніки, а також реалізує принципи зворотного зв'язку, які дозволяють людині достатньо ефективно діяти у світі віртуальної реальності. Ця реальність чуттєва, життєва і може бути обжитою. Незважаючи на схожість, навіть натуралістичність деяких імітаційних віртуальних реальностей, віртуальний користувач все ж розуміє, що події віртуальної реальності відбуваються лише у його свідомості, що вони не існують для інших людей, а також не існують у фізичному сенсі. Завдяки цьому забезпечується почуття безпечності, відбувається дистанціювання від подій віртуальної реальності з іншими символічними реальностями.

Кіберпростір піддається конструюванню, експерименту. Конструювати у кіберпросторі можливо все – від власної ідентичності до соціальних стосунків. Таким чином, можна говорити про креативність і толерантність віртуального простору. Конструювання кіберпростору – це постійне конструювання дискурсу.

Можна сміливо стверджувати, що Інтернет – простір вільного бартеру результатів творчості. І оскільки комунікант себе почуває більш комфортно у віртуальному світі, то і формування його світогляду характеризується відсутністю негативних конотацій. Відбувається актуалізація позиції особистості по відношенню до світу. Соціум та особистість все більше відчувають необхідність у самопрезентації, яка б дозволила реалізувати всі потреби.

РОЗДІЛ 2. Когнітивно-комунікативний аспект адаптації особистості у віртуальному дискурсі