3. Характеристика гідромеліоративної системи

3.1. Сучасний стан експлуатації гмс

Територія Рівненської області розташована між 50°01' та 51°58' північної широти й між 25°01' та 27°38' східної довготи. Протяжність області з півночі на південь 215 км, а із заходу на схід — 186 км. Межує на півночі з Білоруссю, на сході з Житомирською, на південному сході з Хмельницькою, на півдні з Тернопільською, на південному заході зі Львівською, на заході з Волинською областями.

Всього в області налічується 171 річка завдовжки понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Головною водною артерією є річка Горинь (довжина в межах області 386 км) зі своєю найбільшою притокою Случем. З інших значних річок на Рівненщині протікають Стир, Льва, Ствига, на крайньому північному заході — Прип'ять.

В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші). Серед них — Нобель, Біле, Лука, Велике Почаївське. Збудовано 31 водосховище (найбільші — Хрінницьке, Млинівське, Боберське) та понад 300 ставків.

За висотою своєї поверхні область поділяється на північну частину, яка розташована в межах Поліської низовини, у тому числі Клесівської рівнини, (переважні висоти 140—180 м, мінімальна висота 134 м у долині річки Горинь), та південну частину, яка розташована на Волинській височині (переважні висоти 200—300 м). Найвищими її ділянками, що піднімаються понад 300 м, є Повчанська височина (до 361 м), Мізоцький кряж (до 342 м), а також Рівненське плато і Гощанське плато. На крайньому півдні в межі області заходять схили Подільської височини, зокрема Кременецькі гори, де розташована найвища точка Рівненщини — 372 м.

Надмірне фізичне та моральне старіння гідромеліоративних систем призвело до різкої зміни рівня грунтових вод на місцях проведення осушувальних меліорацій заболочених і перезволоженихземель. Порушення рівня грунтових вод спричинило кардинальні зміни у системі ведення сільського господарства, позначилась на екології краю, його економіці та соціально-культурному розвитку населення.

На осушених землях не проводилися вкрай необхідні агромеліоративні заходи (планування земель, глибокерозпушування, тощо). Понад 20 відсотків меліоративних каналів заросли чагарниками та замулилися.Технічний стан внутрішньогосподарських осушувальних систем через збиткову діяльність більшості сільгоспвиробників призводить до неспроможності виконання ними своєї основної функції - відведення надлишкових вод, а їх руйнування створює екологічну та техногенну небезпеку. Під час паводків збільшуються зони і терміни затоплення сільськогосподарських угідь та населених пунктів.

Осушені земліви користовуються як луки та пасовища. Через незадовільний технічний стан меліоративної мережі в посушливі роки не на всій площі використовуються за призначенням системи двосторонньої дії.

3.2. Технічна характеристика системи

Загальна площа осушувально – зволожувальної системи брутто становить 8675га, нетто 7808га. Дана система обслуговує 10 господарств, а саме водокористувачів: СПС «Полісся», СПС «Зірка», СПС ім.. Т. Шевченка, СВК «Волинь», ПСП «Свінанок», СВК «Україна», ПСП ім.. Д. Галицького, СВК «Свобода», ПСП ім. С. Крушельницької, ПСП «Маяк»

Джерелом зволоження є р. Веселуха. Меліоративна система складається з провідної мережі відкритих каналів, та регулюючої мережі закритих каналів. Земельний фонд представлений зерново-кормовими сівозмінами.

Зрошувані землі використовується використовуються для вирощування картоплі, цукрового буряка, гороху, озимої пшениці, конюшини на сіно, льону на волокно, помідорів та озимого ріпака.

Ґрунти системи торф’яні.. Балансова вартість становить 2,1 тис грн./га. Амортизаційні відрахування становлять 5,1%. Відрахування на поточний ремонт становлять 2,4%.

Режим ґрунтових вод на даній ділянці, формується під впливом як природних (геоморфологічного положення, геологічною будовою, характеру неотектонічних рухів), так і штучних (осушувальна меліорація, регулювання стоку) факторів. При цьому домінуючим впливом на характер коливання підземних вод є: кліматичний фактор (кількість атмосферних опадів, зміна температури і вологість повітря), гідрологічний режим річок і водоймищ (прибережна зона), а також господарська діяльність людини.