3.Тренінг соціальних навичок.

Тренінг соціальних навичок спрямований на підвищення соціальної компетентності хворих в повсякденному житті і конкретизується в тих або інших сферах — «домашнє господарство», «робота», «вільний час». До основних видів життєвих вмінь яким навчаються в групі, відносяться: управління емоціями, планування свого найближчого і віддаленого майбутнього, прийняття рішень, батьківські функції, комунікативні здібності, упевнена поведінка.

Техніка тренінгу соціальних навичок будується з врахуванням зниженої здатності пацієнтів, особливо хворих шизофренією, до соціального навчання, на чому засновано вимоги структурованості програм і послідовності в ускладненні, a також ії індивідуалізації на основі попередньої оцінки функціональних можливостей клієнта.

4.Тренінг асертивності.

Для терапії широкого діапазону міжособових проблем, від обмеженості соціально-поведінкового репертуару до соціальной тривоги, застосовується тренінг ассертивності.

«Ассертивність» — термін, що означає упевненість, настійливість, напористість, здатність затверджувати себе.

Неассертивні люди відчувають тривогу в соціальних ситуаціях і страждають від низької самооцінки, вони не в змозі вира-я тиснути свої відчуття і відстоювати свої законні права. Неассертивна поведінка є характерною для багатьох психічних захворювань.

На початку роботи з клієнтом за допомогою терапевта відбувається оцінка упевненості в собі. Потім в процесі заняття терапевт може змоделювати адекватну ассертивну поведінку і запропонувати клієнту відтворити його. Увага при цьому приділяєтся формуванню як невербальних, так і вербальних характеристик експресивної поведінки (зокрема, позам, голосовому тренінгу і візуальному контакту). Для зняття можливих негативних емоцій, що виникають при репетиції, проводиться тренінг релаксації і перебудова переконань. Поведінкова репетиція для навчання ассертивності добре підходить для групової терапії, оскільки члени групи можуть забезпечити різноманітніший зворотний зв'язок, ніж один терапевт, і також здатні бути джерелом цілого спектру моделюючих впливів.

Заняття, зазвичай, проводяться в малих групах, з використанням моделювання відповідних ситуацій, із застосуванням рольових ігор і багатократним повторенням і закріпленням ефективних форм поведінки, позитивним їх підкріпленням об сторони ведучого і інших учасників групи. Після програвання ролевої ситуації на тренінгу для закріплення даного зведення клієнт як «домашнє завдання» повинен зробити ассертивний вчинок в реальному житті.

5.Рольва гра.

Рольова гра розглядається як розвиток аналізу практичної ситуації. Вона з успіхом може використовуватися за наявності поведінкових і міжособових проблем. Терапевт або член терапевтичної групи при цьому виконує роль людини, в відносинах з якою у клієнта є проблеми. Рольова гра дає терапевту зразок проблемної поведінки клієнта, хоча і одержаний в дещо штучних обставинах, а клієнт отримує можливість обговорити наболілі питання і відпрацювати адекватні навички спілкування, способи вирішення конфліктів і проблемної ситуації. Людям властиво уникати усвідомлення негативних відчуттів відносно себе, безпристрасного відношення до партнера по конфлікту. Щоб легше зрозуміти ситуацію, добре уявити себе із сторони, для кращого усвідомлення проблеми клієнт може виконувати не власну роль, а мінятися місцями з іншими учасниками групи.

Поведінкова терапія — це двосторонній процес. Терапевт прагне викликати зміни в переконаннях і поведінці хворого, допомагає долати патологічні поведінкові стереотипи, але для цього успіху терапії необхідне і активне прагнення клієнта до усвідомлення своїх проблем і до їх подолання. Протягом терапевтичної сесії клієнт повинен постійно виробляти оцінку і корекцію своєї проблемної поведінки в природному середовищі. Критичний чинник в терапії — мотивація клієнта, його готовність співпрацювати і завзятість в досягненні намічених цілей. Як зазначає Lazarus, опір змінам або недолік мотивації — вельми часті причини невдач поведінкової терапії.

Чимала частка мистецтва терапії полягає в подоланні подібного роду проблем.

У терапевтичний процес можуть бути залучені не тільки учасники групи, але і близьке оточення хворого. Спостерігання за динамікою поведінкових стереотипів можуть бути навчені батьки, подружжя, вчителі, а також медичні сестри і соціальні працівники середньої ланки. Коли вони вже уміють спостерігати поведінку, можна навчити їх також виробляти поведінковий аналіз проблеми і, нарешті, проінструктувати, як змінювати власну поведінку, щоб модифікувати проблемну поведінку клієнта.