Тема 14. Методи групової психокорекційної терапії.

1.Поведінкова психотерапія.

2.Тренінг десенсибілізації.

3.Тренінг соціальних навичок.

4.Тренінг асертивності.

5.Рольва гра.

6.Групи спільної діяльності.

7.Лікувальні фактори психотерапевтичної групи.

8.Терапія творчим самовираженням.

9. Робрта з сім’єю.

1.Поведінкова психотерапія.

Поняття «поведінкова психотерапія» вперше ввели в практику незалежно один від одного Арнольд Лазарус і Ганс Айзенк в кінці 50-х років. У вітчизняній психіатрії цей метод частіше називають «умовно-рефлекторна терапія». Він заснований на моделі навчання, або освітній моделі людського розвитку. Для того, щоб викликати зміну поведінки, необов'язково розуміти походження психологічної проблеми. У поведінковій терапії велику роль виконує досвід корегуючого навчання, тренінг умінь, що дозволяє клієнтам набути нові навички поведінки, підвищити свою комунікативну компетентність або навчитися долати свої дезадаптивні звички і руйнівні емоційні конфлікти.

Поведінкові терапевти працюють в самих різних умовах — психіатричних клініках, консультативно-психологічних і реабілітаційних центрах, установах для осіб із затримками в розвитку, школах і т.д.

Поведінкова терапія виявилася ефективнішою, ніж традиційна психотерапія в реабілітації психічно хворих з вираженими дефіцитарними розладами і дезадаптивними формами поведінки. Вона широко використовується для лікування дітей з різними типами і тяжкістю проблем — від локальних порушень, наприклад, у сфері звичок, до важких поведінкових розладів (наприклад, аутизму, агресивних дій, крадіжки).

Поведінкова терапія успішно застосовується в лікуванні фобічних і обсесивних розладів, включаючи складні випадки агорафобії, подружньої терапії за наявності сексуальних дисфункцій і міжособових проблем. Обнадійливі результати лікування депресії були отримані при використовуванні комбінацій поведінкових і когнітивних методів.

2.Тренінг десенсибілізації.

Як приклад поведінкової терапії можна привести метод десенсибілізації до психотравмуючої ситуації при лікуванні обсессивно-фобічних розладів. Суть його зводиться до активної уяви, програвання в стані релаксації ситуацій, що викликають відчуття страху, і подальшому придбанню навиків позбавлення від страху і адаптивної поведінки.

Існує декілька варіантів цього методу. При методиці «федінг» (загасання) як умовно-рефлекторний подразник використовують слайди із зображенням об'єкту або ситуації фобії, а вслід за цим слайди, транквілізатори і психофізичні прийоми, що викликають заспокоєння. При методиці «іммерсії» об'єкти фобії демонструються без подальшої релаксації або введенні заспокійливих засобів. При методі негативної дії (Duplop) пацієнт повинен багато разів повторити свою нав’язливу звичку. Наприклад, що людина заїкається 15-20 раз повторює слово, на якому звичайно спотикається.

У самій процедурі можна виділити три основних компоненти: оволодіння методикою релаксації і психоемоційної регуляції складання ієрархії ситуацій, що викликають страх, і роботу з ними — від простішої ситуації до тієї, яка викликає найбільший страх; власне десенсибілізація і підкреслення набутих навиків в реальному житті.

Поведінкова терапія може розглядатися як складова частина психоосвітніх програм, скерована на набуття психічно хворими необхідних знань і умінь по відношенню до власного здоров'я і соціального функціонування. До поведінкової терапії відносяться методики соціального тренінгу, моделювання, тренінг упевненості в собі і особистісного зростання, тренінг адекватної поведінки і набуття комунікативних навичок.