2. Роль праці, спілкування й мовлення у формуванні та розвитку свідомості.

Здатність людини бути свідомою істотою, спонукає її до пізнання і перетворення світу — до діяльності. Особливим проявом діяльності є праця. Саме праця, з погляду еволюційної теорії Ч.Дарвіна, є однією з найважливіших передумов виникнення свідомості у людини. Трудова діяльність людини мала два вирішальні наслідки:

• організм предків людини почав пристосовуватися не просто до умов середовища, а до трудової діяльності. Специфічні, особливості фізичної організації людської істоти — пряме ходіння, диференціація функцій передніх і задніх кінцівок, розвиток руки, головного мозку виробились у процесі тривалого пристосування організму до виконання трудових операцій:

• праця, яка з самого початку була спільною діяльністю, стимулювала виникнення і розвиток видів спілкування, членороздільної мови як засобу спілкування, нагромадження і передавання досвіду,

Людська праця відрізняється від діяльності навіть найрозвинутіших тварин тим; що являє собою активний вплив людини на природу, а не просте пристосування до неї, характерне для тварин. Вона передбачає систематичне використання і, найголовніше, виробництво знарядь праці. Праця є цілеспрямованою свідомою діяльністю людини, вона з самого початку має суспільний характер і немислима поза суспільством

Отже, за еволюційною теорією думка і руки, розум і знаряддя праці почали творити нову істоту, яка отримала назву розумної, тобто людини.

Оскільки ж праця органічно пов'язана із застосуванням мускульної сили й сили розуму, то відповідно до цього виділяються два основні види праці — фізична і розумова.

Цей поділ праці виник ще за доби рабовласництва і зберігся донині.

Унікальність свідомості як особливої здатності людини творити образи оточуючого її світу виявляється не тільки у характері її функціонування і розвитку, а й у способі виникнення самої свідомості. Однією із основ виникнення феномена свідомості є спілкування і мова.

Говорячи про спілкування, ми насамперед, підкреслюємо, що цей феномен притаманний лише людині, воно виникає як особливий стан відношення, взаємозв'язку людей. У найширшому розумінні слова, спілкування — це процес взаємозв'язку, взаємодії між людьми у якому відбувається обмін інформацією, досвідом,вміннями та навичками, а також результатами діяльності.Спілкування — одна з необхідних і загальних умов формування і розвитку особистості і суспільства. Адже основою розвитку свідомості нині, як і раніше, залишається живий контакт, який містить у собі все багатство людських стосунків і дає змогу засвоїти не тільки думки інших людей, а й почуття, і не лише побачити, а й відчути чужу суб'єктивність, ЇЇ наявність, отримати не тільки знання, а й моральні навички.Особливим засобом спілкування є мова, особливістю якої є те, що вона водночас і універсальний засіб спілкування, і найдосконаліша форма спілкуванняю. Мова є практичною свідомістю. Мовлення – це моментально актуалізована мова. Момент безпосередньої дії мови як роспредмечування ідеалізованої культури та сплетення його із конкретним аспектом предметно-практичної діяльності і є найважливішою особливістю мовлення як серцевини комунікативного процесу. Мова виникає на певному етапі розвитку предметно-практичної діяльності людства, коли у первісних людей виникла потреба щось сказати один одному. Така потреба породжувалася необхідністю такої організації спільної діяльності, коли накопичений досвід вимагав інформаційного узагальнення та передачі іншим. Особливим та основним елементом мови є слово, речення. Але найголовніша функція мови двоєдина, — вона є знаряддям мислення і способом спілкування.. Мова як категорія бере на себе інформаційну та дієву сторону передачі досвіду практичної діяльності.Мова — це вся система культури, це спеціалізована, інформаційно-знакова діяльність; це безпосередня діяльність думки, мислення, свідомості.Мова відображає стан розвитку інтелекту людини, її душу.Мова є засобом розуміння світу.