Завдання 4

Яка гносеологічна позиція виражена в наступному фрагменті поетичного тексту:

«Мирозданье постигая,

Все познай, не отбирая:

Что – внутри, во внешнем сыщешь;

Что – вовне, внутри отыщешь.

Так примите ж без оглядки

Мира внятные загадки».

И.В.Гёте.

Завдання 5

Розповідають, що англійський вчений Дж.Томсон, що відкрив в 1897 р. електрон, був збентежений, і навіть вражений тим, що знайшов, тому що не міг повірити в існування тіл, які були б менше атома. Не без коливань далися йому перші виступи перед колегами і перші публікації, тим більше що сприйняли його повідормлення, мۥяко говорячи, без ентузіазму. Дайте філософський коментар даному історичному факту.

Завдання 6

Про яке протиріччя процесу пізнання йде мова в наступному твердженні: “Діалектика, - як розۥясняв ще Гегель, - містить у собі момент релятивізму, заперечення, скептицизму, але не зводиться до релятивізму”? В.Ленін.

Завдання 7

Абсолютизацію якої сторони процесу пізнання іронічно критикує філософ у наступному питанні: «Якщо міль розۥїла і зۥїла всю шубу, чи значить це, що вона цю шубу зрозуміла і вивчила?» О.Лосєв.

Завдання 8

Елементи якого закону діалектики проявляються в наступному висловленні Марка Твена: «Коли мені було 15 років, я вважав, що мій батько знає все, а я нічого; в 25 років я знаходив, що знаю все, а мій батько нічого; а коли мені стало 35 років, я побачив, що мій батько знає дещо»?

Завдання 9

Про які протиріччя йдеться в наступному вірші

Чем погибает безвозвратней

Мой дух, прикованный к страстям,

Тем мысль смелей и необъятней

Стремится к вечным небесам

Тем пальма, корни отрастая,

Чем глубже ранит землю в грудь,

Тем выше ветви простирая,

Яснее видит звездный путь. Ф.Ницше

Завдання 10

Чи згодні ви з наступним поглядом:

«Природы внутреннюю суть

Познать бессилен ум людской.

Он счастлив, если видит путь

К знакомству с внешней скорлупой» И.Гёте

Завдання 11

Які елементи діалектики відбиті в давньоіндійському афоризмі:

«Не будь ні занадто грубим, ні занадто впертим, ні занадто мۥ яким, ні занадто схильним до доказів, ні занадто гнівливим. Упертість відштовхує, мۥякість викликає презирство, зайві докази кривдять, сліпа віра робить смішним, невірۥя веде до пороку»?

Теми рефератів

1.Проблематичність людського буття.

2. Буття і небуття. Буття і сутність.

3. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.

4.Взаємозв’язок логіки і інтуїції у пізнанні.

5. Істина і омана в сучасній науці.

Література

• Філософія: atv – Atlas. – Київ, 2002.

• Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, ,логіка, етика, естетика, релігієзнавство. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, Інкос, 2006.

• О.М. Губар. Філософія. – Київ, 2007.

• Філософія. За ред. І.Ф. Надольного, - Київ, 2007.

Семінар №3

Тема: Особистість і суспільство: взаємозвۥязок і проблеми”.

(2 години).

Навчальна мета: Активізація пізнавальної діяльності; обґрунтувати екзистенцій ний характер категорій людського буття, значущість «власності», «свободи», «відповідальності» для реалізації людиною сенсу свого буття; формування навичок ораторського мистецтва; формування вміння самостійно добирати матеріал, акцентувати увагу на головних проблемах, робити логічні висновки.

Виховна мета: формування самосвідомості, відповідальності за свої слова і справи, ціннісного ставлення до свого життя.

Актуальність проблеми.

Уже Платон і Арістотель ставлять питання про спонуку в людині, яка стає витоком філософії, і вбачають його в здивуванні.

“Адже тепер, як і від початку, здивування спонукало людей філософствувати… Але хто не може пояснити щось і дивується, той вважає себе невігласоле…

Отже, щоб позбавитись від невігластва, почали філософствувати… “(Арістотель).

Людина не просто приймає чуттєво осяжний світ таким, яким він є, а, дивуючись, запитує про причину: “Чому взагалі щось існує? Що стоїть за видимими явищами? Чому ми живемо?”

Людина – істота соціальна, самоздійснення якої відбувається в суспільстві.

Людина починає ставати особистістю коли вступає в суспільні відносини з іншими людьми. Особистість – це суспільно розвинена людина, яка усвідомлено відноситься до своїх обовۥязків, прав громадянина батьківщини, яка має почуття власної гідності, яка усвідомлює міру своєї відповідальності за свою життєдіяльність. Людина – не є пасивним суспільним субۥєктом. Людина – істота вільна і творча, яка прагне пізнати істинний сві. Людина завжди буде прагнути глибше і ширше пізнати світ і себе, але ніколи це прагнення не досягне завершення. Це вселяє оптимізм, тому що будь – яке покоління зможе сказати: “Ми внесли свій внесок в пізнання світу, ми дізналися про нього більше, ніж наші предки”. Тільки дурень може сказати: “Я знаю все”. Чим більше ми знаємо, тим більше межа непізнанного – це ще один з парадоків процесу пізнання, що становить джерело його розвитку.

План

1. Питання про сенс життя – філософське питання.

2. Особистість як субۥєкт історії.

3. Діалектика необхідності і свободи.

4. Суспільні протиріччя та способи їх розвۥязання.