Притча про людську душу і про тіло або Слово про сліпого та кульгавого.

«Сказав Господь. Була одна домовита людина; вона насадила виноградник і відгородила огорожею, і викопала яму для віджимання вина, залишила вхід, - улаштувала і ворота, але не зачинила входу. І вертаючись додому, сказала вона: «Кого залишу я сторожем мого винограднику? Якщо залишу кого – небудь із рабів, які мене служать, то, знаючи мою поблажливість, розтопчуть вони моє добро. Але от що зроблю: приставлю до воріт кульгавого і сліпого. Якщо хто з ворогів моїх захоче обікрасти мій виноградник, то кульгавий побачить, а сліпий почує. Якщо ж хто – небудь із них двох захоче вийти у виноградник, то кульгавий не маючи ніг, не може проникнути усередину; сліпий же, якщо і увійде, то, заплутавшись, у прірві розібۥється». І, посадивши їх у воріт, дав їм владу над усім, що навколо винограднику, і їжу, і одяг приготував легку. «Тільки, - сказав, - того що усередині винограднику, не трогайте без мого веління». І потім пішов, сказав, що повернеться згодом і тоді плату їм за роботу з собою принесе, але пригрозив їм покаранням, якщо ті заборону його переступлять.

Після того як, вони посиділи якийсь час, сказав сліпий кульгавому: «Що це за пахощі з воріт винограднику овівають мене?» Відповідав кульгавий: «Багато доброго усередині винограднику є в пана нашого , а на смак – несказанно приємного. Але тому що пан наш мудрий, посадив тебе тут сліпого і мене кульгавого, і не можемо ніяк насититься добрими плодами». Відповідав сліпий, говорячи: «Чого ж ти не сказав давно мені цього, ми б не терпіли, але це дане нам володіння, давно б розібрали. Хоч я і сліпий, але маю ноги і сильний, можу носити і тебе, і вантаж… Бери кошик і сідай на мене; я тебе понесу, ти ж указуй шлях і все добро пана нашого ми обірвемо; не думаю я, що прийде сюди наш пан»… І сів кульгавий на сліпого, і, увійшовши всередину винограднику, обікрали все бувше там добро пана свого…

Коли прийшов пан взяти плоди у винограднику і побачив його обікраденим, призвав кульгавого і зۥєднав його зі сліпим, і почали вони викривати один одного. Кульгавий говорив сліпому: “Якби ти мене не поніс, ніяк би я не міг достатися туди, тому що я кульгавий”. Сліпий же говорив: “Якби ти не показав мені дорогу, то ніяк би не міг достатися туди”. Тоді пан, сівши на суддівське крісло, почав судити їх обох”. І сказав: “Як ви крали, так і тепер – нехай сяде кульгавий на сліпого”. І коли кульгавий сів, наказав перед всіма рабами нещадно карати їх у зовнішній темниці для мук”.

Завдання 4.

“Людина – зовсім не загадка, як ви уявили, щоб зробити собі приємність її розгадати. Людина, як нам представляється, займає своє місце в природі, більш високе, чим тварини, яких вона нагадує своєю конструкцією, і більш низьке, чим інші істоти, яким вона уподібнюється, можливо, своєю здатністю мислити. Так само як і все, що нас оточує, вона причетна до добра і зла, задоволення і пристрастей, щоб діяти і розумом, щоб керувати своїми вчинками. Якщо б людина була досканолою, вона була б богом…

навіщо нам жахатися від нашої істоти? Існування нашезовсім не так злощасне, як нас хочуть змусити повірити. Дивитися на всесвіт як на карцер і вважати всіх людей злочинцями , що живуть чекаючи страти, - це ідея фанатика; а думати, що світ – це місце насолод, де люди повинні лише одержувати задоволення, - це химерна мрія сибарита. Мудрій людині, по – моєму, властиво думати, що земля, люди і звірі є саме тим, чим їм і слід бути в порядку, створеному провидінням…

Міркуючи лише як філософ, я насмілюся стверджувати, що домагання на більш доконану природу, що нам не дана, досить зарозумілі і зухвалі”.

(Вольтер. Філософ. твори – М., 1988.-С.196,207).

Яка концепція людина тут відображена?

У чому Ви згодні і у чому не згодні з Вольтером?

Завдання 5.

“Людина відрізняється від тварини зовсім не одним мисленням. Швидше за все, ця істота відмінна від тварини. Зрозуміло, той, хто не мислить, не є людина, однак не тому, що причина лежить у мисленні, але тому, що мислення є неминучий результат і властивість людської істоти.

Тому і тут немає потреби виходити зі сфери почуттів, щоб побачити в людині істоту, що піднімаєтьмя над тваринами. Людина не є окрема істота, подібна до тварини, але істота універсальна, вона не є обмеженою і невільною, але необмежена і вільна, тому що універсальність, необмеженість і воля нерозривно між собою звۥязані. І ця воля не зосереджена в якійсь особливій здатності – волі, так само як і універсальність не покривається особливою здатністю сили думки, розуму – ця воля, ця універсальність захоплює всю її істоту”.

(Фейєрбах Л.Основні положення філософії майбутнього // Антологія світової філософії. – Київ – Т.1. – Ч.3. – С.268).

Яка концепція людина тут відображена?

Як Ви розумієте “універсальність” людини?

Завдання 6.

“Я вірю, що людина – продукт природної еволюції, що вона – частина природи, але, наділена розумом і самосвідомостю, вона перевершує її.

Я вірю, що сутність людини збагненна. Однак, ця сутність не є субстанцією, яка характеризує людину за всіх часів протягом історії… Завдяки самому факту людського буття життя задає їй питання: як перебороти розрив між людиною і навколишнім його світом, щоб досягти відчуття єдності і тотожності зі своїми близькими і із природою. Кожний момент свого життя людина змушена відповідати на це питання. Не тільки і не стільки думками і словами, скільки своїм способом буття і дії.

Я вірю, що існує безліч обмежених і переконливих відей на питання про існування…

Однак, всі відповіді в основі своїй розпадаються на дві категорії. В однії людина намагається відновити гармонію із природою, повертаючись до людської форми існування, усуваючи такі специфічні людські якості, як розум і любов. В іншій – її ціль – повний розвиток людських сил, поки вона не досягає нової гармонії зі своїми ближніми і з природою”.

(Фромм Е. Душа людини. – М.,1992. – С.370)

Приведіть аргументи, які доводять ту чи іншу відповіді на питання про існування людини. Яка концепція людини відображена в цьому тексті?

Завдання 7.

Ми стверджуємо, що людині властиві такі особливості дій, які виходять з його душі і які відсутні у інших живих істот. Це, насамперед те, що оскільки людина існує, так, що у неї є мета, то вона не може обійтися без суспільства на всьому протязі свого існування і бути подібною іншим тваринам, з яких кожна, з метою економії засобів до існування, змушена обмежувати себе і собі подібних по природі.

Субстанція людської душі сама по собі здатна завершити певний вид, досконалості, але для того, що є вище субстанції, немає необхідності в тому, що нижче неї. І ця здатність, властива субстанції душі, дійснюється річчю, яка називається умоглядним розумом.

(Ібн Сіна (Авіценна) Книга про душу // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. – М.,1991. – С.195,199)

Яка концепція людини тут відображена?

Завдання 8.

“Природа в людині часто буває прихована, іноді подавлена, але рідко винищена. Примус змушує природу жорстоко мстити за себе, повчання трохи упокорюють її пориви, але тільки звичка може її переробити та підкорити.

Хто прагне перемогти в собі природу, нехай не ставить собі ні надмірно важких, ні надмірно легких завдань, тому що в першому випадку буде пригноблений невдачами, а в другому занадто мало зробить успіхів, хоча перемагати буде часто. І нехай на початку полегшує собі справу, подібно плавцю, що прибігає до міхурів або очеретяних звۥязок; але трішки згодом нехай ставить себе, напроти, у важкі умови , як роблять танцюристи, вправляючись у важких черевиках. Тому що для повної досконалості треба, щоб підготовка була сутужніше самої справи”.

(Бекон Ф. Досліди // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмерття. – М.,1991. – С.265).

Яка концепція людини виражена в тексті? Чи Ви згодні з автором?

Завдання 9.

Гете

“Мефістофель”

“… Я о планетах говорить стесняюсь,

Я расскажу, как люди бьются, маясь.

Божок вселенной, человек таков,

Каким и был он испокон веков.

Он лучше б жил чуть – чуть, не озари

Его ты божьей искрой изнутри.

Он эту искру разумом зовет

И с этой искрой скот скот скотом живет.

Прошу простить, но по своим приемам

Он кажется каким – то насекомым.

Полулетя, полускача,

Он свиристит как саранча.

О, если б он сидел в траве покоса

И во все дрязги не совал бы носа!” Гете І.В. Фауст.

Які філософські проблеми тут поставлені?

Завдання 10.