- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
В Україні створено конкурентне середовище, в якому функціонують усі засоби масової інформації та комунікації, що сприяє диверсифікації джерел поширення та отримання інформації.
Насамперед здійснюються заходи, спрямовані на подальший розвиток електронних засобів масової інформації, які нині посідають домінантну позицію в інформаційному просторі.
Загалом основні принципи, норми та положення прийнятих законів сьогодні вже відповідають загальновизнаним міжнародно-правовим стандартам, міжнародним конвенціям із прав людини. Водночас існування такої системи законодавчих актів ще не гарантує реального захисту інтересів суспільства щодо отримання вільної та неупередженої інформації.
Це пов'язано насамперед із реальним захистом прав журналістів та засобів масової інформації, дією законів та відповідальністю за їх порушення, зміцненням незалежної судової влади. А головне, на чому слід зробити особливий акцент, — це забезпечення свободи журналістської діяльності, вільного доступу до інформації, формування відкритого суспільства.
Ясна річ, ми перебуваємо сьогодні на етапі динамічного розвитку, тож і законодавство потребує внесення відповідних змін і доповнень. Фактично наш інформаційний простір виявився не захищеним від зовнішніх інформаційних впливів.
Нинішнє законодавство відкриває широкі можливості для заснування засобів масової інформації в нашій державі особам без громадянства та громадянам інших країн. Виконавча влада поки що позбавлена права здійснювати регулюючі функції у цій сфері. Зокрема, відсутні реальні важелі для регулювання мовної ситуації. Саме тому російськомовна преса в Україні становить більшу частину загальної кількості друкованих засобів масової інформації.
Таким чином, не зустрічаючи перепон в українському інформаційному просторі з боку чинного законодавства, національна інформаційна інфраструктура протягом останніх років формувалася дещо стихійно. Основною мотивацією її становлення був фінансовий прибуток, політичні інтереси й амбіції.
Інформаційний простір країни завдяки доволі ліберальному законодавству виявився перенасиченим неукраїнськими інформаційними потоками, ідеями і символами інших культур. Наслідком цього є намагання витіснити вітчизняні засоби масової інформації з внутрішнього ринку, неспроможність останніх вийти у світовий інформаційний простір.
Для зняття обмежень права споживачів на вибір технічних засобів мовлення Верховна Рада ще в 2005 р. визначила як невідкладне завдання вдосконалення нормативно-правових актів щодо користування каналами мовлення, зокрема каналами ефірно-кабельного телебачення.
Стратегічний шлях розвитку телерадіоінформаційного простору України — розширення зон телерадіомовлення до 100% покриття території України та всіх місць компактного проживання української діаспори. Впровадження новітніх технологій у галузі поширення теле- і радіопрограм дасть можливість досягти такої мети.
Усвідомлюється необхідність розвивати суспільне (нині державне) мовлення у -діапазоні.
Розвиток прикордонного й транскордонного мовлення потребує залучення цільових бюджетних та позабюджетних коштів на створення місцевих мереж мовлення. Це пов'язано також із необхідністю максимального наближення вітчизняних мас-медіа до європейських вимог. Адже сучасний прогрес характеризується впровадженням в індустріально розвинутих країнах цифрового телебачення і споріднених йому аудіовізуальних (АВ) систем і служб (АВСС), інтеграцією мовних та зв'язкових служб і побудовою на цій основі інтегрованих інформаційних служб, створенням принципово нових систем відтворення — плазмових і рідкокристалічних екранів, упровадженням нових технологій теле- і радіовиробництва, заснованих на використанні цифрових методів обробки зображень, рівнобіжним розвитком наземного, супутникового і кабельного сегментів мереж мовлення й переходом до багатопрограмного телебачення, впровадженням інтерактивного мовлення, появою нових АВ ІР-послуг та Web-мовлення на базі використання Інтернету.
Концептуальні положення щодо поліпшення технічного стану системи телерадіомовлення України ґрунтуються на аналізі сучасних тенденцій науково-технічного прогресу, існуючих проблем матеріально-технічного забезпечення державних аудіовізуальних ЗМІ, а також умов, що склалися на ринку телерадіоінформаційних послуг у державі та в світі. Це насамперед:
* переведення телевізійних і радіомовних апаратно-студійних комплексів телерадіоорганізацій усіх форм власності на цифрові технології, які порівняно з аналоговими мовними системами мають значно кращі техніко-економічні показники;
* концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку галузі телерадіомовлення;
* створення дієвих механізмів вдосконалення технічної політики телерадіоорганізацій;
* максимальне використання досягнень світової та вітчизняної науки і промисловості, а також міжнародного науково-технічного співробітництва в телерадіоінформаційній сфері;
* створення умов для інвестування коштів у розвиток вітчизняної телерадіоінформаційної індустрії протягом тривалого терміну, що сприятиме забезпеченню конкурентоспроможності науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок вітчизняних виробників і науковців, створенню нових робочих місць, подоланню бідності;
* сприяння інтеграційним процесам у телерадіоінформаційній сфері України, використання глобалізації світової економіки в інтересах вітчизняних аудіовізуальних ЗМІ.