- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Базові чинники формування інформаційної політики України
Україна у своїй діяльності виходить із концепції актуальності міжнародної співпраці в інформаційній сфері для світового розвитку, а стратегію на майбутнє визначає в рамках глобальних соціально-політичних змін, котрі диктують спільні рішення на шляху до інформаційного й комунікаційного суспільства для всіх.
Українська держава відносить до загальних і власних пріоритетів XXI ст. удосконалення концепції міжнародної інформаційної політики, підтримку національної доктрини інформаційного суспільства з метою встановлення політичних меж у системі глобального управління міжнародними процесами, збереження культурного розмаїття та національної самобутності цивілізацій.
Інформаційна політика України часів незалежності враховує ціннісні орієнтації й традиції суспільства та зміну масової свідомості, водночас стимулюючи інформаційне об'єднання регіонів і демонополізацію інформаційного сектора, впровадження нових мультимедійних засобів зв'язку в усі сфери державного управління. Основними принципами національної інформаційної політики, забезпеченими відповідним законодавством, вважаються гарантування права на інформацію, відкритість, вільний доступ до інформації в суспільстві, законність її отримання, використання та зберігання.
Методи й форми реалізації національної інформаційної політики час від часу викликають гострі дискусії у владних структурах, про що свідчать періодичні слухання у Верховній Раді України на тему регулювання інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету країни, лібералізації телекомунікації, незалежності та плюралізму засобів масової комунікації, становлення інформаційного бізнесу за європейськими стандартами.
Нагальним питанням утвердження інформаційного суверенітету держави є визначення зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз, до яких відносять усе ще недостатню прозорість для України міжнародного інформаційного простору, децентралізацію контролю за інформаційною діяльністю, регіональні проблеми, інформаційну експансію Росії, використання "інфраструктури" для транзиту масивів інформації через кордони держави на умовах транснаціональних інформаційних монополій.
Захист інформаційного суверенітету України здійснюється механізмами нейтралізації усіх видів інформаційних загроз. Держава, всі уряди якої проголошували й підтверджували курс на реалізацію європейського вибору і членство в ЄС, має чітко узгоджувати стратегію суспільного розвитку з європейськими перспективами. Високий рівень розвитку науки, використання ноу-хау в інформаційній сфері, інформаційний потенціал та фундаментальні дослідження зумовлюють такі складники інформаційної політики України, як вплив на консолідацію суспільства і громадської думки, курс на побудову інформаційної економіки та підприємництва, формування і кодифікація інформаційного права, забезпечення інформаційного суверенітету, міжнародне співробітництво.
Концептуальні засади інформаційної політики — предмет постійної уваги інститутів влади Української держави, які докладають зусиль для того, щоб забезпечити й оптимізувати участь України в європейському інформаційному просторі, розвинути власний інформаційний простір на рівні держав, котрі досягли більших успіхів на шляху до інформаційного суспільства [11; 23; 26; 27; 43; 60].