Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого може призвести до професійних захворювань або погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого приводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- рухомі частини машин та механізмів;

- пересувні частини виробничого устаткування;

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

- підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, електромагнітних випромінювань ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;

- підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;

- небезпечне значення напруги в електричному колі;

- наявність статичної електрики;

- невідповідність метеорологічних умов;

- незадовільне освітлення;

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

До них відносять хімічні речовини, які за характером фізіологічної дії на організм людини поділяються на:

- загальноотруйні;

- подразнюючі;

- сенсибілізуючі;

- канцерогенні;

- мутагенні;

- наркотичні;

- такі що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори – до них належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також мікроорганізми (рослин та тварин).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:

- фізичні (статичні та динамічні) перевантаження;

- нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, перевантаження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми.

Виробнича травма – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функції внаслідок впливу виробничих факторів (рана отримана на виробництві і викликана недотриманням вимог безпеки праці).

Виробничі травми класифікують:

- за видом травмуючого агента – механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін;

- за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми – рухомі частини облад­нання, готова продукція, відходи виробництва;

- за локалізацією травм (травми очей, голови, рук, ніг, тулуба);

- за ступенем тяжкості пошкодження (легкі, тяжкі, смертельні);

- за технологічними операціями (вантажно-розвантажувальні роботи, пере­везення вантажів та ін).

Часто травма є наслідком НВ.

Нещасний випадок на виробництві – раптовий вплив на працівника небезпечних та шкідливих виробничих факторів чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання – паталогічний стан людини, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Професійне отруєння – є частковим випадком профзахворювання.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного „маршруту” робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз установлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є його безумовною причиною.

Окрім професійних на виробництві зараз відокремлюють групу, так званих, виробничо зумовлених захворювань – захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

1.5. Основні Законодавчі акти про ОП.

Законодавчими актами, що визначають основні положення з ОП, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються іншими державними органами і Кабінетом Міністрів, Держдепартаментом України по нагляду за ОП, МОЗ України, Міністерством енергетики України та іншими відомствами .

Загальними законами України, що визначають основні положення з ОП є:

- Конституція України (КУ);

- Кодекс законів про працю України (КЗпП);

- Закони України:

- “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

- “Про охорону праці” від 14.10.1992 р.;

- “Про охорону здоров’я”;

- “Про пожежну безпеку” від 17.12.1993 р.;

- “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист“;

- “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24.02.1994 р.

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві і галузеві акти про ОП:

- Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП)

- Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП);

- Державні стандарти України (ДСТУ);

- Будівельні норми і правила БНіП(СНиП);

- Санітарні норми (СН);

- Санітарні норми і правила (СанНиП, ДсанПіН, ДСН);

- Правила будови електроустановок ПБЕ(ПУЭ);

- Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ);

- Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок (ПТБ);

- Норми радіаційної безпеки НРБ;

- Правила безпеки при використанні газів та інші.