- •Питання до іспиту
- •Виникнення та розвиток науки про міжнародні відносини від найдавніших часів до XX ст.
- •Сучасні напрямки в науці про міжнародні відносини
- •Французька соціологічна школа та її внесок у науку про міжнародні відносини.
- •Об'єкт, поняття і критерії міжнародних відносин
- •5. Взаємозв'язок внутрішньої та зовнішньої політики 6. Предмет міжнародних відносин
- •Утворення оон
- •Структура оон
- •Роль оон у вирішенні найважливіших міжнародних проблем
- •10.Потсдамська конференція країн-учасниць антигітлерівської коаліції
- •11.Підготовка і підписання мирних договорів з колишніми союзниками
- •13.Рішення "німецького питання" після другої світової війни та розкол Німеччини
- •14.Розвиток німецької проблеми в 50-60-х рр.
- •15."Німецьке питання" в 70-80-х рр.
- •16. Об'єднання Німеччини та його значення
- •17.Рішення "японського питання" після другої світової війни
- •18.Підготовка та підписання Сан-Франциського мирного договору
- •19.Зовнішня політика Японії в 50-90-х рр.
- •20.Проблема "північних територій" у відносинах між срср та Японією
- •21.Початок "холодної війни". "Доктрина Трумена". "План Маршала".
- •22.Створення нато та овд.
- •23.Формування військово-політичних блоків в Азії.
- •24.Початок процесу європейської економічної інтеграції.
- •25.Протистояння між срср та сша у другій половині 50-х - початку 60-х рр.
- •26.Громадянська війна в Кореї (1950-1953 рр.). Корейське питання.
- •28.Агресія сша у в'єтнамі.
- •29.Причини близькосхідного конфлікту.
- •31 .Палестинський рух опору.
- •32.Стан палестинської проблеми на межі тисячоліть
- •33.Розпад колоніальної системи в Африці.
- •40.Заключний акт нбсє.
- •41.Розвиток загальноєвропейського процесу після нбсє у Хельсінкі.
- •43.Афганська проблема у міжнародних відносинах 70-90-х рр.. XX ст.
- •45.Загострення міжнародних відносин на початку 80-х рр. XX ст.
- •46.Нове політичне мислення.
- •48.Трансформація біполярного світу.
- •49. Іраксько-кувейтська криза. Операція "Буря в пустелі".
43.Афганська проблема у міжнародних відносинах 70-90-х рр.. XX ст.
До кінця 70-х років намітилось різке загострення міжнародного становища. Стало зрозуміло, що марно покладати серйозні надії на гельсінські домовленості. СРСР не поспішав виконувати свої зобов’язання в гуманітарній сфері, Захід же не намагався відмовитись від силового протистояння комуністичному блоку.
У відповідь на розміщення радянських ракет середньої дальності в Східній Європі сесія Ради НАТО у Вашингтоні в травні 1978 р. схвалила довгострокову програму збільшення військових витрат на 3% на рік протягом 20 років. 12 грудня 1979 р. в Брюсселі було прийнято рішення про розміщення у Великобританії, Бельгії, ФРН, Італії 574 крилатих ракет і ракет "Першинг-2".
У грудні 1979 р. СРСР ввів свої війська в Афганістан. Підтримка Радянським Союзом непопулярного в країні режиму викликала піднесення патріотичних почуттів і масовий опір населення. Іран і Пакистан відкрили свої території для розміщення баз повстанців. США, арабські країни, Китай надали значну воєнну допомогу повстанцям. СРСР отримав свій В’єтнам з таким же шансом на успіх. СРСР засудила світова громадськість, США не ратифікували договір ОСО-2 і наклали ембарго на продаж зерна в СРСР. Навіть деякі країни соціалістичного табору не підтримали дії радянського керівництва, багато країн бойкотувало Олімпіаду 1980 р. в Москві. Розрядку було остаточно поховано.
44. Ірано-іракський збройний конфлікт. У 1980 р. розпочалася війна між Іраном і Іраком. Не дивлячись на причини, які викликали її, вона стала складовою частиною глобального протистояння СРСР і США.
З остраху перед ісламською революцією та намагаючись розв’язати внутрішні проблеми за рахунок сусідніх держав, президент Іраку Саддам Хусейн 22 вересня 1980 р. розпочав агресію проти Ірану. Спочатку воєнний успіх сприяв агресору. Влітку 1982 р. у результаті контрнаступу війська Ірану повернули всю втрачену територію. Війна набрала запеклого позиційного характеру. У 1983 р. СРСР вирішив переозброїти Ірак. Не забарились і США, які через посередників постачали зброю Ірану. У США навіть з цього приводу розгорівся політичний скандал – так званий Ірангейт. Воюючі сторони, починаючи з 1985 р., намагалися нанести один одному якнайбільших економічних збитків. Ірак починає бомбардування нафтових терміналів і міст Ірану, Іран систематично обстрілює прикордонні міста, мінує води Перської затоки. Такі дії призвели до нарощування воєнної присутності великих держав у цьому регіоні і до небувалої напруги. Так, американський військовий корабель збив іранський пасажирський літак, іракський літак наніс ракетний удар по американському фрегату, відбулись сутички між американським і іранським флотами, на мінах підривались танкери, що загрожувало екологічною катастрофою тощо. Лише влітку 1988 р. за посередництвом ООН була підписана угода про припинення війни.
45.Загострення міжнародних відносин на початку 80-х рр. XX ст.
Загострення міжнародного становища в першій половині 80-х років було не меншим, ніж в 50-60-х роках. Як і раніше протистояння супроводжувалось пропагандистською риторикою. Радянський Союз закликав до миру і в той же час направляв свої війська в Афганістан. Президент США оголосив СРСР "імперією зла" і закликав до "хрестового походу" проти комунізму. При цьому значно збільшились ядерні потенціали країн. В світі нараховувалось 50 тис. ядерних зарядів сумарною потужністю 16 тис. мегатонн. Всім цим управляли автоматизовані системи. У таких умовах надзвичайно небезпечними ставали навіть незначні технічні помилки. Найбільша кількість ядерних озброєнь була зосереджена в Європі: 20 тис. одиниць ядерної зброї, 25 тис. літаків, 120 тис. танків, 11 млн. військовослужбовців. У разі широкомасштабного конфлікту, навіть без застосування ядерної зброї, Європа із її 200 атомними реакторами, розвинутою хімічною і нафтопереробною промисловістю перетворилась би на руїни.
Яскравим прикладом цього безглуздя було знищення радянськими засобами Протиповітряної оборони (ППО) 1 вересня 1983 р. південнокорейського літака над о. Сахалін, у результаті чого загинуло 296 пасажирів. Розрядка не зупинила суперництво СРСР і США за вплив на інші континенти. Здійснена у 70-ті роки спроба СРСР зміцнити свій вплив у країнах Африки та Азії, була розцінена США як така, що протирічить духу розрядки. Важливим приводом до її зриву стало введення в Афганістан радянських військ.