31 .Палестинський рух опору.

       Перша арабо-iзраїльська війна породила проблему палестинських біженців, які розселилися по різних арабських країнах. Все це завдало сильного удару по національній свідомості палестинців: зникли самостійні палестинські організації, порятунок  вбачався лише  в об'єднанні арабських держав заради визволення Палестини.

            У 50-ті роки палестинці покладали надії на Об`єднану Арабську Республіку, в яку об`єдналися Єгипет та Сирія, але англо-франко-ізраїльська агресія (1956) і розпад ОАР (1961) розвіяли ці сподівання.

            У кінці 50-х років у Кувейті виникає Рух за національне визволення Палестини (ФАТХ), який очолив Ясир Арафат. Ця організація висунула нову програму боротьби для палестинців: 1."Не арабська єдність шлях до Палестини, Палестина – шлях до арабської єдності"; 2. Невтручання у внутрішні справи арабських держав.  Така ідеологія забезпечила ФАТХ підтримку від монархічних держав Аравійського півострова. Перемога національно-визвольної боротьби в Алжирі (1962) сприяла розповсюдженню ідеології ФАТХ. (Алжир дав приклад визволення арабської країни власними силами при підтримці арабських держав).

            Деякі арабські країни не були зацікавлені у самостійності палестинського руху. Для контролю над ним у 1964 р. адвокатом Шукейрі була створена Організація Визволення Палестини (ОВП).

            Щоб вийти з під контролю арабських країн, ФАТХ починає самостійну боротьбу проти Ізраїлю. Перша збройна акція була проведена 1 січня 1965 р. Цей день став днем народження Палестинського Руху Опору (ПРО). За короткий час ФАТХ перетворюється у впливову військово-політичну силу, яка встановлює контроль над ОВП. У лютому 1969 р. Ясир Арафат обирається головуючим Виконкому ОВП. У 1970 р. він стає головнокомандуючим збройними силами палестинської революції.

            Обмеженість території де велись бойові дії, рельєф місцевості не давали можливості створити визвольні райони в Палестині, які б мали стати базами для боротьби. Всі збройні акції (терористичні акти) проводились з території сусідніх держав, що призводило до 2-х великих проблем: Ізраїль здійснював напади на ці держави, що викликало до незадоволення урядів і населення цих країн палестинцями; ПРО потрапляв у залежність від арабських держав. Перша проблема привела до збройного конфлікту між Ізраїлем та Йорданією у 1966 р. і палестино-йорданського конфлікту у 1970 р. Палестинцям довелося залишити цю країну і переміститися у Ліван.

32.Стан палестинської проблеми на межі тисячоліть

Проте процес становлення Палестинської автономії йде важко і суперечливо. Пов’язано це з багатьма факторами:

– з обох сторін залишається взаємна недовіра щодо планів мирного урегулювання;

– екстремістські угруповання "Хамаз", "Хезболлах", "Ісламський джихад" та інші ведуть активну терористичну діяльність проти Ізраїлю, часто це відбувається з території Палестинської автономії (терористи здебільшого вбивають мирних жителів, влаштовують вибухи в транспорті, інших громадських місцях). Також Ізраїль стверджує, що Я.Арафат причетний до терористичних актів на території Ізраїлю. У свою чергу палестинці розгорнули Другу інтифаду (2000 р.). Як наслідок, зрив переговорного процесу, початок справжньої війни між Ізраїлем і Палестинською автономією (особливо напружене становище склалося взимку 2002-2003 рр.);

– фактично не відмовились від планів збройного протистояння проти Ізраїлю Сирія, Ірак, Іран, деякі інші арабські держави, які активно підтримують діяльність терористичних угруповань;

– не приймають миру й ізраїльські радикали, які вбили прем’єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабина – ініціатора арабо-ізраїльського діалогу.

            Ситуація на Близькому Сході залишається важкою і суперечливою. У будь який час може відбутись ескалація протистояння, наслідки якої неможливо передбачити.

            Незважаючи на спротив ворожих сил як в арабському світі,так і в Ізраїлі близькосхідний мирний процес продовжує розвиватися. Вагомим його результатом стало укладання мирного договору між Ізраїлем і Йорданією. У результаті угоди були врегульовані проблеми кордонів: Ізраїль повертав частину прикордонних територій, але на яких зберігались ізраїльські поселення  строком на 25 років. Також Ізраїль погоджувався передавати Йорданії 50 млн. кубометрів води у рік із своїх ресурсів. Мирний договір також означав відновлення у повному обсязі міждержавних відносин.

            Складно розвивається переговорний процес з Сирією, які обіцяють бути тривалими. Головною проблемою двосторонніх відносин є повернення Ізраїлем Голанських висот, захоплених у війні 1967 р.

            Також вагомим наслідком близькосхідного врегулювання є скасування арабськими нафтодобувними країнами з 1 жовтня 1995 р. бойкоту компаній, які мали торгівельні стосунки з Ізраїлем (бойкот було введено у 1947 р.).

            Повалення режиму С.Хусейна (2003 р.) відкриває нові перспективи врегулювання Палестинської проблеми. Наполегливі дипломатичні кроки щодо вирішення цієї проблеми розгорнули США. У червні 2002 р. вони запропонували сторонам план мирного врегулювання, який отримав назву «Дорожня карта» (або «Дороговказ»). На відміну від всіх попередніх планів кожний наступний крок робиться тільки після виконання попереднього; визнається існування Палестинської держави.

            Згідно плану передбачалося вирішити палестино-ізраїльський конфлікт до 2005 р. головною метою плану проголошувалося створення Палестинської держави. Реалізація плану мала відбуватися у три етапи. На першому етапі передбачалося відновити становище, що існувало до початку Другої інтифади (28 вересня 2000 р.) і обрати першого прем`єр-міністра Палестинської автономії, яким став Махмід Аббас (Абу Мазен).

            На другому етапі (орієнтовно до кінця 2003 р.) передбачалося проведення вільних виборів у Палестині та створити Палестинську державу з “тимчасовими кордонами і деякими атрибутами суверенітету». Тим часом міжнародні посередники мали б організувати міжнародну конференцію з питання надання економічної допомоги новій державі.

            Третій етап мав завершитися ще однією міжнародною конференцією, яка мала б оголосити про розв`язання конфлікті. Будуть укладені угоди про постійні кордони, Єрусалим, біженців, ізраїльські поселення на палестинських територіях. Сирія і Ліван дадуть згоду на укладення миру з Ізраїлем.

            На теперішній час сторони не можуть вирішить питань першого етапу. Палестинці продовжують терористичні акти, у відповідь Ізраїль робить акції відплати (вбито провідників ХАМАСу, загинуло 400, поранено 20 тис. палестинців), розпочав будівництво стіни, яка б відділила його від палестинської території. Прем`єр-міністр Ізраїлю Шарон запропонував повністю вивести ізраїльські поселення з сектору Газа. У Палестині вже змінилося декілька прем`єрів.