Тема 26. Управління соціально-культурною сферою.

1. Організаційно-правові основи управління соціально-культурною сферою.

2. Управління культурою.

3. Управління освітою та наукою.

4. Управління охороною здоров’я.

5. Управління в сфері соціального захисту.

1. Організаційно-правові основи управління соціально-культурною сферою.

Характерною особливістю соціально-культурної сфери є те, що вона пов'язана не тільки з матеріальними цінностями, а й значною мірою з духовними потребами громадян. Законодавство у цій сфері покликане забезпечити естетичне і моральне виховання людини, її навчання, охорону здоров'я, задоволення соціально-культурних пот­реб.

Змістом державного управління соціаль­но-культурною сферою в Україні є:

1) правове регулювання відносин шляхом прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію дер­жавної політики у цій сфері;

2) створення системи центральних та місцевих органів управління конкретними галузями соціально-культурного будівництва, виз­начення їх структури і компетенції;

3) визначення пріоритетів державної політики у цій сфері в конкрет­ний період розвитку держави шляхом розробки та реалізації цільо­вих комплексних програм; створення системи соціальних гарантій та захисту прав громадян у конкретних галузях соціально-куль­турного будівництва;

4) здійснення фінансування і матеріально-технічного забезпечення соціально-культурної сфери; виділення у державному та місцевих бюд­жетах цільових коштів на фінансування державної політики в кон­кретних галузях соціально-культурного будівництва, залучення мате­ріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, що функціонують у соціально-культурній сфері;

5) створення достатньої мережі державних соціально-культурних зак­ладів та установ широкого й різноманітного призначення з ураху­ванням специфіки того чи іншого регіону (економічної та соціаль­ної структури, традицій, демографічного складу населення, особ­ливостей географічного і кліматичного характеру тощо);

6) утворення спеціальних фондів.

2. Управління культурою.

Міністерство культури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері:

- кінематографії, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв,

- охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей,

- державної мовної політики, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.

Основними завданнями Мінкультури України є:

формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури, мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України;

формування державної політики у сфері кінематографії;

участь у формуванні та реалізація державної політики в галузі спеціальної освіти у сфері культури і мистецтв.

Міністр культури координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади, як Державне агенство України з питань кіно.