Валютне регулювання та контроль

Валютне регулювання та контроль, як скла­дові валютної політики, призначені забезпе­чити досягнення цілей останньої. Якихось інших цілей, крім передбачених валютною політикою, валютне регулювання не може мати.

Валютне регулювання — це діяльність уповноважених, держа­вою органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та визначення умов їх діяльності на валютному ринку. Та­ка регламентація та вплив тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на:

— процес курсоутворення;

— виконання платіжної функції іноземною валютою на внут­рішніх ринках країни;

— діяльність комерційних банків та інших структур на валют­ному ринку;

— здійснення міжнародних платежів за поточними операція­ми платіжного балансу;

— здійснення міжнародних платежів за капітальними опера­ціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни;

— ввезення та вивезення валютних цінностей через держав­ний кордон;

— кредитні відносини резидентів з нерезидентами;

• формування та використання золотовалютних резервів.

Ефективність валютного регулювання за вказаними напряма­ми значною мірою залежить від кількості, напряму і ступеня рег­ламентації щодо кожного з них. Через введення чи посилення, скасування або послаблення регламентних вимог, поліпшення чи погіршення умов діяльності на ринку регулятивні органи мають можливість скеровувати валютні потоки в найвигідніших для на­ціональної економіки напрямах та обсягах.

Валютне регулювання може бути прямим та опосередкованим. Пряме валютне регулювання здійснюється законодавчо-нормативним установленням прямих вимог, норм, правил, що ви­значають порядок проведення операцій з валютними цінностями і є обов'язковими для суб'єктів валютного ринку. Подібне регу­лювання забезпечується інструментами адміністративної дії.

Опосередковане валютне регулювання здійснюється ство­ренням економічними методами таких умов на валютному ринку, які будуть стимулювати поведінку його суб'єктів у напрямі, аде­кватному досягненню цілей валютної політики. Подібне регулю­вання забезпечується переважно інструментами економічної дії.

Валютне регулювання, особливо пряме, може бути ефектив­ним, якщо воно доповнюється валютним контролем. Оскільки регулятивні вимоги державних органів не завжди відповідають індивідуальним інтересам окремих суб'єктів валютного ринку, вони можуть не виконуватися, порушуватися тощо, що зведе на­нівець їх регулятивні зусилля, якщо не буде здійснюватися від­повідний валютний контроль.

Валютний контроль — це сукупність заходів, спрямованих на перевірку дотримання та забезпечення виконання законодав­чо-нормативних вимог, норм, правил проведення валютних опе­рацій. За законами України валютному контролю підлягають усі валютні операції, здійснювані резидентами та нерезидентами. Перевірці підлягає не тільки дотримання правил здійснення опе­рацій, а й обґрунтованість платежів, виконання валютних зо­бов'язань (перед бюджетом, НБУ), достовірність обліку та звіт­ності за валютними операціями тощо.