Валютна політика

Головним призначенням національної валю­тної системи є розроблення і реалізація дер­жавної валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки.

Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі макроекономічної та монетарної політики взагалі — зростання вироб­ництва та зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Механізм валютної політики пов'язаний також з промі­жними та тактичними цілями монетарної політики, оскільки має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори — масу грошей в обороті та процентну ставку.

Крім загальномонетарних цілей, валютна політика має свої специфічні завдання, що реалізуються переважно у валютній сфері. Це, зокрема:

— забезпечення стабільного функціонування національного валютного ринку, запобігання валютним кризам та спекуляції;

— лібералізація чи ужорсточення валютних відносин залежно від зміни соціально-економічної ситуації в країні;

— забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабіль­них джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

— забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

— захист іноземних та національних інвестицій у країні та сприяння їх зростанню;

—регулювання обмінного курсу національної валюти відпо­відно до цілей макроекономічної і монетарної політики.

Валютна політика, як і валютні системи, поділяється на націо­нальну, міжнародну (регіональну) і світову, кожну з яких розроб­ляє і реалізує відповідна валютна система. Кожна валютна полі­тика має свої специфічні цілі, які випливають із призначення відповідної системи. Так, світова валютна політика має на меті:

а) створити таку структуру світового валютного устрою, яка за­безпечить стабільні та ефективні валютні відносини у світовій економіці;

б) максимально узгодити цілі національної валютної політики окремих країн;

в) забезпечити стабільне та ефективне функціонування світового валютного ринку. Такі цілі надають світовій валютній політиці найвищого статусу, завдяки чому її ще називають структурною, чи стратегічною.

Подібні цілі має і міжнародна (регіональна) політика, тільки масштаби її значно вужчі, обмежуються окремими регіонами. Тому їх теж можна віднести до стратегічної політики.

Інші за своїм характером цілі має національна валютна полі­тика — вони пов'язані з оперативним, повсякденним регулюван­ням динаміки валютного курсу, кон'юнктури валютного ринку, сальдо платіжного балансу, обсягів валютних операцій тощо. То­му за статусом цілей цю валютну політику називають поточною або оперативною.

Оскільки цілі поточної політики визначаються конкретною ситу­ацією в економіці певної країни, вони можуть істотно різнитися в розрізі окремих країн та змінюватися з часом. Тому між ними вини­кають помітні суперечності, що зачіпають національні інтереси окремих країн. Так, наприклад, підтримання курсу китайського юаня чи японської єни на заниженому рівні стимулюватиме експорт ки­тайських та японських товарів до США і дестимулюватиме імпорт американських товарів до цих країн, що не вигідно США. Узгодити ці інтереси, послабити суперечності цілей на національному рівні — чи не найскладніше завдання стратегічної валютної політики.

Досягнення цілей національної валютної політики забезпечу­ється через законодавче регулювання валютних відносин (валют­не регулювання) і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил (валютний контроль). Тому поняття валютної полі­тики і валютного регулювання та контролю тісно між собою пов'язані: останні є по суті складовими першої. Проте валютна політика не вичерпується валютним регулюванням і контролем. Вона включає ще й специфічні цілі, які визначаються на кожний конкретний період з урахуванням стану економіки державних фінансів та монетарної сфери. Досягненню цих цілей підпоряд­ковуються валютне регулювання і контроль.