1.1. Виникнення і етапи розвитку логістики

СТИСЛИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС

Встановлення першоджерел виникнення того чи іншого напряму економічної науки (наукових ідей й вихідних термінів та понять, форму­вання і розвитку окремих базових теоретичних положень, практичних аспектів розв’язання певних проблем локального характеру) – досить складне завдання для дослідника. Не виключенням є і логістика.

Більшість фахівців вважає, що семантика слова "логістика" (від англ. – logistics) бере свій початок у Стародавній Греції. За грецькою інтерпретацією термін "логістика" (λογίστίχη) означає "мистецтво рахувати" чи "мистецтво міркування, обчислювання". Логістами називали спеціальних контролерів, які у державних установах ("логістеріях") здійснювали перевірку фінансових звітів посадових осіб. У Римській імперії існували служники – логістики, які відповідали за розподіл продуктів харчування. За французькою інтерпретацією поняття логістики пов’язується з терміном "loger" – розміщатися, квартирувати. Щодо сучасного підходу до дослідження історичних витоків поняття "логістика", то виділяють два напрями – математичний й військовий.

У першому випадку походження цього терміну фахівці пов’язують з закономірним розвитком логіки як науки про властивості та методи мислення, а також оптимізації підходів до побудови формалізованих систем. Німецький філософ, математик, фізик та мовознавець Г. Лейбніц (1646 – 1716 рр.) використовував терміни "logistica" і "logica mathematica" як синоніми для створюваних ним "calculus ratiocinator" – математичних міркувань, які у подальшому були втілені у сучасній математичній логіці. Розуміння логістики як математичної логіки зафіксовано у 1904 році на Женевському філософському конгресі.

У другому випадку логістика тривалий час розглядалася як сугубо прикладна військова дисципліна.

Відомі роботи візантійського імператора Лева VI Мудрого (886 – 912 рр.) (у трактаті "Тактика Лева" до переліку допоміжних військових дисциплін була віднесена логістика – як наука про структуру війська, його постачання, норми тривалості руху та відпочинку); вчених Вет’єна (ХVI ст.) і А. - А. Жоміні (1779 – 1869 рр.). Останній у 1837 році написав роботу з військової логістики "Precis de l'art de guerre" ("Стислий курс військового мистецтва"), де до системи управління військами була віднесена логістика як практичне мистецтво маневру військами (планування, управління та постачання військ, визначення місця їх дислокації, будівництво мостів та шляхів).

У 1884 р. американський інститут військово-морського флоту вводить поняття "логістика" для позначення потреб навігації. А у 1905 р. Бейкер (робота "Настанови мистецтву воювати") офіційно вводить у термінологію армії США поняття логістики, трактуючи її як матеріально-технічне забезпечення армії та різні варіанти дислокації військових підрозділів.

Значних змін та коригування набули принципи логістики у роки Другої світової війни при вирішенні завдань своєчасного забезпечення матеріально-технічними ресурсами військ, що були територіально розділені. У цей час вже відпрацьовувалася система управління процесами взаємодії між постачальниками озброєння, провіанту, транспорту та військовими частинами. Вважається, що становлення сучасної логістики починалося саме у ці роки, що підтверджується такими положеннями [59].

1. У роки війни США забезпечували СРСР воєнними ресурсами для чого була розроблена система передачі у позику чи оренду озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства, різних товарів та послуг країнами – союзниками по антигітлерівській коаліції у період Другої світової війни.

Поставка необхідних воєнних матеріально-технічних ресурсів з США здійснювалася у чітко визначені терміни та у необхідних об’ємах. Транспортування воєнних вантажів відбувалося за маршрутами з досить ретельним попереднім відпрацюванням завдань логістичного характеру: вибір маршруту (вид транспортних засобів та терміни доставки); вибір місця зберігання вантажів (у місці їх перевалки, у тилу чи у зоні воєнних дій). Це вимагало розробки оптимальних варіантів складування воєнних вантажів, виходячи їх важливості та потреби.

2. У роки Другої світової війни широкого поширення набули принципи логістики у сфері матеріально-технічного забезпечення частин армії США, які дислокувалися у Європі, а також у організації взаємодії між постачальниками озброєння і продовольства, транспортом та військами.

Чітка взаємодія воєнно-промислового комплексу, тилових та фронтових баз постачання й транспорту дозволили своєчасно і систематично забезпечувати американську армію поставками озброєння, паливно-мастильними матеріалами та продовольством у необхідних кількостях.

3. Під час Другої світової війни у американських військах ефективно використовували логістичні моделі та системний аналіз з метою забезпечення доставки воєнних матеріально-технічних ресурсів на місце воєнних дій. Сформовані на цей час принципи логістики були покладені у основу забезпечення чіткої взаємодії військово-промислових комплексів англо-американських союзників і баз постачання воєнною технікою на європейському театрі військових дій.

У сучасному трактуванні військова логістика представлена як чітка та ефективна система забезпечення діючої армії, її постачання боєприпасами, провіантом, медикаментами, управління їх переміщенням з метою забезпечення успіху у бойових діях. Саме ефективна система постачання відіграла вирішальну роль у успішному завершенні військових операцій армії США у 1991 р. ("Буря у пустелі") та роззброєння Іраку (2003 р.). У останньому випадку на одного військового припадало приблизно 3 – 4 військових логістів [43].

Усвідомлене застосування логістики у промисловій сфері, залучення у сферу управління значної частки етапів, елементів та структур виробничо-комерційної діяльності відбулося у другій половині ХХ ст.:

50-і рр. – з’являються перші публікації з теоретичних основ логістики та можливостей її використання у економіці, формулюються близькі до сучасних визначень терміни, категорії та концепції логістики (вперше ідею перенесення положень військової логістики у ринкову економіку було сформульовано у 1951 р. і належить вона американському досліднику Моргенштерну);

70-і рр. – термін "логістика" міцно закріплюється у економічних словниках багатьох промислово розвинутих країн (Іспанія, Франція, Італія, Німеччина, Англія);

80 – 90-і рр. – у США значення терміну "логістика" розширюється від наукового до практично загально вживаного.

У цей період активізація логістичних технологій у різних сферах діяльності суб’єктів виробничо-комерційної діяльності значною мірою була викликана необхідністю вирішення кризових проблем у світовій економіці. Це супроводжувалося такими тенденціями.

1. Зростання вартості транспортних послуг та усвідомлення необхідності більш жорсткого контролю таких витрат. Традиційні способи доставки товарів покупцям / кінцевим споживачам вже не були стабільним фактором підприємницької діяльності. Різке збільшення витрат на такі види робіт було викликане зростанням цін на товарну продукцію та об’єк-тивними інфляційними процесами. У свою чергу підвищення ефективності управління перевезеннями передбачало розгляд суміжних з товарорухом основних елементів логістики – виробництва, поставок матеріальних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів.

2. Вичерпання резервів у підвищенні ефективності виробництва, оскільки переважна частка прибутку формувалась безпосередньо у сфері виробництва.

3. Зміна підходів до формування матеріальних запасів – різкий перетік запасів продукції від роздрібної торгівлі до сфер виробництва та оптової торгівлі. Активне застосування логістики у промисловій сфері викликало фундаментальні зміни у філософії управління запасами. Біля половини запасів розміщалося у роздрібних продавців, а інша – у оптових торговців і на складах готової продукції підприємств-виробників.

4. Посилення ролі маркетингу у формуванні асортиментної політики. Це призвело до різкого збільшення видів товарів (товар за вимогами споживача), а відповідно і до різкого збільшення запасів – ускладнились роботи з планування запасів та їх управління. Відбуваються радикальні зміни пріоритетів підприємницької діяльності, що викликано реалізацією концепції маркетингу, тобто отримання прибутку шляхом виявлення потреб і нужд цільового споживчого ринку та задоволення їх більш ефективними і продуктивними, ніж у конкурентів, способами.

5. Науково-технічний прорив у сфері комп’ютерних технологій виз-начив можливість використання принципово нових логістичних технологій, базованих на застосуванні великої кількості інформації. Ефективний менеджмент передбачає наявність значного масиву даних і ефективне використання релевантної інформації, яка пов’язана з створенням:

місця розташування кожного покупця / споживача (для логістичних процесів мова йде про оптових, дрібнооптових торговців та споживача);

розміру кожного замовлення та термінів їх виконання;

місця знаходження засобів виробництва, складів та виробництва з урахуванням місця розташування кожного покупця/споживача;

досяжних видів транспорту і планованого рівня обслуговування перевізником покупців / споживачів виробленої продукції;

місця розташування постачальників тощо.

Розвиток комп’ютерних технологій і телекомунікаційних мереж вже сьогодні дозволяє досить ефективно вирішувати такі завдання і відкриває широкі перспективи у майбутньому.

6. Визнання ролі сервісного підходу у формуванні відносин з споживачами – перехід до системи "точно у термін" (Just In Time – JIT);

7. Підвищена увага суспільства до проблем забруднення навколишнього середовища та пов’язування з цим питань утилізації і повторного використання відходів виробництва.

8. Розвиток нових форм організації оптової та роздрібної торгівлі як товарами промислового призначення, так і масового попиту з формуванням нетрадиційних каналів розподілу.

Таким чином, виділення у другій половині ХХ ст. логістики як самостійного напряму економічних знань означало зростання її ролі у виробничо-господарській діяльності підприємств ряду промислово розвинутих країн, початок її спрямування на види діяльності, пов’язаних з плану-ванням, управлінням й контролем потокових процесів, що протікають на підприємстві та поза ним. Адже діяльність будь-якого підприємства по-в’язана з рухом товарів: від власника до власника; від сировини до ма-теріалів, напівфабрикатів, комплектуючих і готової продукції; від виробництва засобів виробництва до виробництва предметів споживання і т. д. Пріоритету набувають питання взаємодії вантажоотримувачами й вантажовідправниками, підприємствами-виробниками, посередниками і кін-цевими споживачами у контексті створення загальних логістичних ресурсів, найбільш ефективного їх використання.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИКИ

Етапи розвитку логістики визначаються таким (рис. 1.1) [14].

Еволюція (від evolution – розгортання) у широкому розумінні – це уявлення про зміни у суспільстві і природі, їх спрямованість, порядок, закономірності; певний стан якоїсь системи розглядається як результат більш-менш тривалої зміни її попереднього стану; у більш вузькому розумінні – це уявлення про повільні, поступові кількісні зміни на відміну від революції.

Етап фрагментації логістики (1950-1960 рр.). Товари, що пропонувалися ринку були досить одноманітними. Виробництво у першу чергу зосереджувалося на їх функціональних властивостях. З появою маркетингової ідеї підприємства почали більш ретельно відслідковувати потреби різних ринкових сегментів. З метою підвищення обсягів продажу, товари набувають різноманіття у розмірах, дизайні, упаковці і т. ін.

Виведення на ринок великої кількості різних варіантів однотипних товарів призвело до різкого збільшення виробничих витрат, пов’язаних із необхідністю накопичення запасів та відповідно розширення складських площ. Робляться спроби виділити окремі дільниці логістичного управління потоковими процесами: прогнозування попиту, закупки, пакування, вантажопереробка, складування і транспортування.

У цей період накопичується досвід покращення управління фізичним розподілом виробленої продукції, з використанням деяких принципів логістики активно розвивається виробничий (операційний) менеджмент.

Етап становлення (з кінця 1960-х до 1980 рр.). Основним стимулом формування логістичного менеджменту стали інтенсивні зміни у товарній політиці підприємств. Вони позначаються їх активним переходом на маркетингову орієнтацію: сегментування ринку, різноманітність в упаковці тощо. Відбуваються значні зміни у пропозиціях товарів.

До найбільш важливих рис логістики цього періоду відносять такі:

закінчення так названої "тарно-пакувальної революції", яка принципово змінила основні підходи до управління складським процесом, визначення його операційного змісту, технічного та технологічного забезпечення (виробництво сучасного транспортно-складського устаткування, нових видів тари та упаковки, створюються автоматизовані складські комплекси, активно впроваджується контейнеризація перевезення різноманітних вантажів);