Джерело знань

Формальні фактори

Неформальні фактори

Метод документування інформації

Компетентність користувача

Система розподілу інформації

Неформальні зв’язки на підприємстві-користувачеві

Формальна організація користувача

Правдоподібність за думкою користувача

Вибір організаційної структури процесу формування системи логістичного менеджменту

Заохочення користувача

Готовність користувача до надання йому допомоги

Використання знань користувачем

Рис. 3.2. Загальна структура моделі інформаційної пов’язаності у проектуванні системи

Логістичного менеджменту

Неформальні фактори – це зв’язки та контакти між персоналом підприємства, персональні думки та індивідуальні сприйняття джерела знань логістики, думка про інші проекти проектування системи логістичного менеджменту.

Цінність такої моделі та порівняння різних проектів системи логістичного менеджменту визначається з допомогою економічних факторів. Це пояснюється відносною легкістю обчислення та їх простою для розуміння.

Стан системи логістичного менеджменту управління та його властивості характеризуються значеннями параметрів її складових елементів і їх взаємовідносинами. На всіх етапах проектування системи логістичного менеджменту необхідно знаходити такі зв’язки, визначати ступінь їх пізнання, складність вирішення недостатньо відомих (а окремих випадках зовсім невідомих) відносин та визначити їх вплив на параметри і характеристики ланцюгу поставок більш вищого рівня у ієрархічній структурі управління підприємством. Оскільки процес проектування системи – це насамперед процес створення інноваційної умови, яка досить часто не має близького для себе прототипу, то співвідношення елементів системи логістичного менеджменту недостатньо відомі. Тому у процесі проектування при оцінці альтернативних варіантів логістичної системи (перший рівень системного розгляду) та при розробці її окремих елементів (підсистем) (наступні рівні розгляду) такі відносини повинні бути тим чи іншим методом прогнозовані.

Останнє означає, що ступінь достовірності відносин елементів проектованої системи логістичного менеджменту буде носити вірогідний характер. Саме таке уявлення сутності проектування системи логістичного менеджменту дозволяє для оцінки простоти чи складності варіантів системи використовувати величину ентропії системи.

Розглянемо відзначені види складності/простоти системи логістичного менеджменту на простих відношеннях, коли її структура R складає собою сукупність бінарних відносин r₁, …, r_n. З метою відпрацювання методологічного підходу до оцінки складності/простоти проектованої системи логістичного менеджменту представимо такі відносини одним видом властивостей. Виконаємо аналіз взаємовідносин між елементами системи за ступенем їх вивченості, наприклад, за такими ознаками: взаємозв’язок елементів може бути встановлена без проведення спеціальних робіт, для встановлення взаємозв’язку елементів необхідно провести експериментальні роботи. Відзначені властивості відносин елементів системи при оцінці альтернативних варіантів її проектування не можуть бути точно указані, але їх можна визначити у вірогідному виді, використовуючи метод експертних оцінок.

Представляючи міру структурної складності/простоти системи логістичного менеджменту аналогічно запису Н -теореми Больцмана [38], вона може бути визначена таким чином:

k

Н = ∑ p_i ×ln p_i, (3.10)

i = 1

де p_i – вірогідність наявності у системі і-ї властивості відносин елементів, що її складають.

Представлений варіант розрахунку складності/простоти системи логістичного менеджменту може бути проілюстровано розглядом можливих альтернатив її проекту на першому рівні декомпозиції: постачальницькою та збутовою ланками системи.

Припустимо,що експертний опит засвідчив такі значення вірогідностей і-го відношення:

постачальницька підсистема (елементи підсистеми 1-1, 1-2 і 1-3):

р_1-1 = 0,6; р_1-2 = 0,1; р_1-3 = 0,3;

збутова підсистема (елементи підсистеми 2-1, 2-2 і 2-3):

р_2-1 = 0,5; р_2-2 = 0,1; р_2-3 = 0,4.

Тоді за форм. 3.10 отримаємо такі значення величини ентропії:

для постачальницької підсистеми:

Н_R¹ = 0,6 × ln0,6 + 0,1 × ln0,1 + 0,3 × ln0,3) = 0,896;

для збутової підсистеми:

Н_R² = (0,5 × ln0,5 + 0,1 × ln0,1 + 0,4 × ln0,4) = 0,939.

Висновки.

Отриманий результат вказує, що для конкретної системи логістичного менеджменту її постачальницька підсистема більш складна, а ніж його збутова підсистема.

Поряд з таким за певних умов, необхідно також прийняти до уваги таке.

Постачальницька підсистема системи логістичного менеджменту підприємства, за тим, що визначається необхідністю формування його стратегічних взаємовідносин з постачальниками, повинна бути більш складною у проектуванні. Поряд з таким, на підставі отриманих експертних оцінок може виникнути ситуація: за необхідності проведення всебічних й поглиблених маркетингових досліджень ринків збуту готової продукції, збутова підсистема може бути більш складною. Тобто, такий метод оцінки складності системи логістичного менеджменту не дає її абсолютного значення, а є лише відносною мірою оцінки альтернативних варіантів, за якою виконується їх ранжування за критерієм "складність – простота системи".

НАУКОВА БАЗА ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Актуальність, значення і складність вирішення проблем надійної і ефективної адаптації промислових підприємств у ринкові значною мірою зростає у зв’язку зі зміною ідеології виробничо-економічних відносин. Підприємства вимушені переходити до формування організаційно та технологічно гнучких виробничих потоків, здатних до оперативного реагування на зміни споживчих смаків удосконаленням чи принциповим оновленням асортименту продукції, що виробляється. На будь-якому промисловому підприємстві об’єктивно виникає потреба в застосуванні інноваційних технологій управління, які визначали б структуру, логічність організації, методи та засоби ефективної прибуткової діяльності, спрямовані на підвищення цінності виробленої продукції для споживача.

Особливого значення в подальшому розвитку теорії та завдань практики управління виробничими системами набуває комплексне вирішення проблеми системної оптимізації виробничо-господарської діяльності на основі концепції логістики, такої, що забезпечує новий рівень економічних відносин через формування більш широкого та комплексного спектру видів діяльності і відповідних організаційно-виробничих утворень, їх поглибленої інтеграції та адаптації, орієнтованої на споживача, підвищення конкурентоспроможності. Управління з позицій логістики є необхідним елементом доцільної форми організації сучасних виробничо-господарських відносин.

Для вирішення існуючих проблемних питань щодо найбільш повного осмислення сутності логістичного менеджменту та ефективності його прикладення у сфері матеріального відтворення, потрібне чітке усвідомлення її базових цілей і завдань, поглиблений науковий аналіз та опис розвитку логістики як певної галузі знань. Тобто використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектру логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістики.

Повноцінне використання будь-якої теорії, в тому числі й теорії логістики та її практичного досвіду, здійснене лише за умов досягнення відповідного рівня розвитку економіки, наукового та підприємницького мислення, отримання змістовних даних у рамках кожної моделі. За вищенаведеним, тільки при отриманні змістовних, науково обґрунтованих даних у площині існуючого спектру знань можна вести мову про комплексний підхід до проблеми встановлення основних закономірностей розвитку логістики.

Логістичний менеджмент – це складова загального менеджменту підприємства з потужним прикладним забезпеченням. Він стрімко розвивається, доповнюючи та уточнюючи теоретичні і практичні складові теорії та практики ефективного управління підприємницькою діяльністю. Наукові знання у області логістичного менеджменту стали можливими завдяки загальному процесу розвитку виробництва, економіки, менеджменту, суспільного життя й культури. Їх отримують на основі існуючої системи пізнавальних засобів, вибіркового сприйняття основоположних методологічних положень і інструментарію близьких за спрямуванням областей суспільних, технічних і економічних наук.

Фахівці відзначають, що ринкові зміни настільки інтенсивні, що теорія логістичного менеджменту (зокрема, понятійний апарат) просто не встигає за практикою, особливо у сферах використання сучасних інформаційних технологій і систем, управління ланцюгами поставок, електронного бізнесу, віртуальної логістики і т. ін. Важливою його передумовою став зв'язок прикладних наук та виробничого досвіду, впровадження системного стилю мислення менеджерів у наукові знання.

…розуміння логістики як "Управління потоками" (Flow Management), що у останній час у багатьох країнах виходить на перший план, підкреслює динамічні аспекти мобілізації і "текучості" логістичних об’єктів у процесах, мережах і пототокових системах. У такому розумінні логістика є сферою, що займається систематичною конфігурацією мережних структур, створених з параметрами таких потоків. Тут не тільки матеріальні потоки (фізичні товари), але й люди, і інформація, і послуги, і інші сутності (наприклад, енергетичні потоки) можуть розглядатися як об’єкти логістичного аналізу і оптимізації.

Джерело: Логистика: Учебник / В. В. Дыбская, Е. И. Зайцев, В. И. Сергеев, А. Н. Стерлигова / под ред. В. И. Сергеева. – М. : Эксмо, 2008. – 944 с. – (Полный курс МВА)

Формування і розвиток наукових знань у області логістичного менеджменту – це творчий акт, що тісно пов'язаний з рівнем інтелекту та активними діями дослідника-управлінця, аналізом ситуації, правильним вибором альтернативи та прийняттям найбільш ефективного рішення. Логістичний менеджмент знаходиться на стикові прикладних наук і практики виробничо-господарської діяльності суб’єктів ринкових відносин. У ньому проявляється новий ступінь розвитку корпоративного менеджменту, який базується на переведенні результатів прикладних наук у практичну площину – планування і управління доцільною сукупністю інтегрованих і адаптованих до змінюваних умов зовнішнього середовища взаємодоповнюючих внутрішніх і зовнішніх потокових процесів, їх взаємодіючих елементів і ресурсів.

У якості наукової бази логістичного менеджменту виділяють такий спектр дисциплін: математику, дослідження операцій, технічну та економічну кібернетику, економіку і менеджмент і т. д. [14] (рис. 3.3).

Наукова база логістичного менеджменту

Математика

Дослідження

операцій

Технічна та економічна кібернетика

Економіка і

менеджмент

Теорія ймовірностей; математична статистика; теорія випадкових процесів; математична теорія оптимізації; функціональний аналіз; теорія матриць; факторний аналіз і ін.

Теорія великих систем; теорія прогнозування; загальна теорія управління; теорія автоматичного регулювання; те-орія графів; теорія ідентифікації; теорія інформації; теорія зв’язку; теорія розкладів; теорія оптимального управління і ін.

Математичні методи оптимізації (лінійне, нелінійне, динамічне і стохастичне програмування, теорія ігр, теорія статистичних рішень); теорія масового обслуговування; теорія управління запасами; методи імітаційного моделювання; метод сітьового планування і ін.

Теорія оптимального пла-нування; теорія обмежень; маркетинг; загальний, стратегічний, інноваційний і інвестиційний менеджмент; стратегічне і оперативне планування; виробничий (операційний) менеджмент; ціноутворення; глобальне управління якістю; управління персоналом; дистрибуція; організація продаж; підприємництво; фінанси; бухгалтерський облік; уп-равління проектами; со-ціальна психологія, економіка і організація тран-спорту, складського господарства, торгівлі і ін.

Рис. 3.3. Структурна схема наукової бази логістичного менеджменту

Широкий набір досліджень, що використовуються у формуванні й розвитку потокових процесів, зумовлює комплекс відповідних підходів і методів, які застосовуються у логістичному менеджменті. Вони складають методологічний інструментарій для організації ефективного управління потоковими процесами на відповідному рівні (мікро- чи макро-) економіки з врахуванням властивостей логістики по вибірковому сприйнятті оптимізаційних методологічних положень і інструментарію суміжних загальнотеоретичних, технічних і економічних наук.

Наукова база логістичного менеджменту виходить з таких складових: предмету і об’єкту науки, методів наукового пізнання та теорії.

Предмет науки логістичного менеджменту – це конкретна сукупність знань про об’єктивні закономірності формування й розвитку процесів формування та функціонування організаційних утворень, що розглядаються як логістичні системи на мікро-, мезо чи макрорівні, а також система економічних відносин учасників доцільної сукупності взаємовизначених і взаємопов’язаних потокових процесів, що об’єкти-вно виникають на різних етапах суспільного відтворення благ матеріального і нематеріального характеру.

У найбільш загальному виді пізнання предмету науки логістичного менеджменту здійснюється не відразу, а у процесі послідовного переходу від явищ і процесів, які емпірично спостерігаються, до теоретичних знань їх сутності: безпосереднє спостереження (дослідження реальної дійсності через збір та аналіз інформації) → абстрактне мислення (формулювання абстракцій як наукових узагальнень) → практична діяльність (перевірка гіпотез, ідей через встановлення причинно-наслідкових зв’язків між компонентами проблеми за даними спостереження) → результат діяльності (оцінка результату, перевірка правильності гіпотези, її коригування) → висновки та узагальнення.

Такий шлях пізнання науки логістичного менеджменту обумовлений тим, що об’єктивні закономірності не існують у чистому виді, а проявляють себе лише у масі конкретних явищ та процесів.

Об’єкт науки логістичного менеджменту – це сукупність потокових процесів, що вивчаються наукою логістичного менеджменту у ході пізнання свого предмету.

МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

М

Метод (від грець. mйthodos – шлях дослідження, теорія, вчення) спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів чи операцій практичного чи теоретичного пізнання (освоєння) дійсності.

етодологічною основою сучасної науки логістичного менеджменту є загальнотеоретичні та специфічні методи наукового пізнання: конкретно-історичний, оптимізаційний, структурно-функціональний, системо-ситуаційний та динамічний підходи, що базуються на загальній теорії розвитку систем, теорії організації і управління, інформації, саморегуляції та самоуправління, теорії господарського механізму тощо.

Правомірно вести мову про методологію планування, управління та контролю логістичного управління потоковими процесами, яка теоретично описує методи, що використовуються у такій науці.

За будь-яких умов, методологія визначається однозначністю та послідовністю процедур. Тому добре скомпонована, логічна, відтворювана структура логістичних процедур, можливі послідовності логістичних операцій і функцій з ретельно визначеними і відомими правилами їх вибору, можуть розглядатися як методологія логістичного менеджменту.

Наука логістичного менеджменту використовує сукупність специфічних методів дослідження, які розглядаються як методологія цієї науки, логіку наукового пізнання логістичного менеджменту.

Складність явищ та процесів, що вивчаються у логістичному менеджменті, передбачає використання сукупності методів наукового пізнання. У логістичному менеджменті методи розглядаються не як відокремлені і самостійні способи дій, а як цілісна система, що складається з сукупності взаємовизначених і взаємодіючих угрупувань методів (прийомів). Вони не є самоціллю, а лише засобом досягнення цілей логістичного менеджменту підприємства.

Завдання менеджера полягає у відслідкуванні відповідності цілей та методів логістичного менеджменту. Найбільш важливим у методах логістичного менеджменту – це дати менеджеру практичну послідовність певних кроків, які призводять до отримання очікуваного результату.

Методи наукового пізнання спрямовані на дослідження об’єкта логістичного управління, його характеристик і змін. До них відносять емпіричні (експериментальні) і аналітичні методи наукового пізнання.

Емпіричні (експериментальні) методи наукового пізнання – це методи пізнання, що ґрунтуються на досвіді чи спостереженнях. Вони знаходять широке використання у логістиці (фізичні, фізично-хімічні, хімічні і т. ін. методи).

Аналітичні методи наукового пізнання – це методи, що ґрунтуються на уявному чи фактичному розкладені цілого на складові частини.

У підручнику представлені тільки аналітичні методи наукового пізнання логістичного менеджменту, оскільки емпіричні методи розглядаються достатньо поглиблено у інших спеціальних навчальних курсах з логістики.

Формально всі аналітичні методи наукового пізнання логістичного менеджменту за спрямованістю розділяють на організаційно-розпорядні, соціально-психологічні, технологічно-організаційні, економічні, економічно-математичні та нормативно-правові.

Організаційно-розпорядні методи ґрунтуються на об’єктивних законах організації спільної діяльності і управління нею; природних потребах людей у певному порядку взаємодіяти між собою (рис. 3.4).

Такі методи мають забезпечувати упорядкування функцій управління, обов’язків і прав працівників, регламентування їх діяльності.

Організаційно-розпорядні методи логістичного менеджменту

Встановлюють, визначають довгострокові зв’язки у логістичній системі між всіма учасниками внутрішніх і зовнішніх потокових процесів (організаційні структури, штати, посадові положення, регламенти діяльності, концепції управління )

Організаційно-стабілізуючі методи

Розпорядні

методи

Забезпечують оперативне логістичне управління спільною діяльністю всіх учасників внутрішніх і зовнішніх потокових процесів; проявляються у формі договорів, наказів, розпоряджень тощо

Дисциплінарні

методи

Призначені для підтримки стабільності організаційно-управлінських зв’язків і відносин всіх учасників внутрішніх і зовнішніх потокових процесів, визначають рівень відповідальності за певні види роботи та його контроль

Рис. 3.4. Класифікаційні угрупування організаційно-розпорядних