Приклад формулювання новизни роботи:

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні критеріїв розробки комп­лексу вправ для навчання діалогу-дискусії суспільно-політичного характеру.

Практичне значення роботи (один абзац). У цьому підрозділі описується практичне значення виконаної курсової роботи, можливості її застосування для професійної діяльності викладачів релігієзнавства, учителів християнської етики, студентів-релігієзнавців, представників релігійних організацій тощо.

Приклад формулювання практичного значення дослідження

Практичне значення роботи полягає у розробці комплексу вправ (проблемно-пошукових і логіко-композиційних) для навчання діалогу-дискусії суспільно-політич­ного характеру учнів старших класів середніх навчальних закладів з поглибленим вивченням англійської мови.

Апробація роботи (один абзац). Тут описуються способи оприлюднення результатів виконаної курсової роботи з релігієзнавства: виступи на конференціях, семінарах, круглих столах, публікації основних положень дослідження в пресі, Інтернеті, наукових виданнях.

Приклад формулювання апробації наукового дослідження

Апробація результатів дослідження. Результати курсової роботи були оприлюднені автором у доповідях і повідомленнях на регіональних конференціях, семінарах, круглих столах.

Серед них:

1. П’ята студентсько-викладацька конференція в НаУ “Острозька академія” (квітень 2005 р., м. Острог).

Структура курсової роботи. (декілька абзаців). Коротко описується структура курсової роботи, подається зміст вступу, розділів, висновків. Наводиться кількість використаних наукових джерел. Описуються зміст додатків, якщо вони подані в роботі.

Приклад опису структури роботи

Структура курсової роботи. Структура курсової роботи зумовлена логікою побудови наукового дослідження, що витікає з об’єкта, предмета, поставленої мети та основних завдань. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, джерел та додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність курсової роботи, виділяється об’єкт і визначається предмет роботи, формулюється мета, що деталізується в завданнях, вказуються використані в роботі методи, розкривається практичне значення дослідження, подається апробація та структура курсової роботи.

У першому розділі розглядається

У другому розділі автор аналізує

У висновках підводяться підсумки дослідження

У додатках автор дослідження наводить приклади

Список використаних джерел і літератури нараховує 25 позицій, з них 10 –подано англійською мовою.

Написання тексту курсової роботи. Відразу застерігаємо авторів курсових робіт, що

• переписування чужої роботи,

• її сканування,

• копіювання і подача під своїм іменем є плагіатом, справою аморальною і неприпустимою, що тягне за собою серйозні негативні наслідки для такого “автора”.

Плагіатом вважається також подання чужих думок без посилання на автора.

Готуючись до написання тексту курсової роботи, доцільно ще раз усвідомити тему роботи, уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита.

Виклад тексту курсової роботи має бути логічним, зв’язним, аргументованим, супроводжуватися посиланнями на авторів використаних джерел.

Текст курсової роботи поділяється на розділи. Розділи у свою чергу діляться на підрозділи.

Підрозділи – на абзаци.

Абзаци складаються з декількох речень, які становлять собою завершений у смисловому відношенні фрагмент роботи. Одне речення зазвичай не може бути окремим абзацом.

Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому починаючи працювати над розділом, треба зазначити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу.

Тези необхід­но підтверджувати фактами, думками різних авторів – психологів, педагогів, методистів.

Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагаль­нення.

Думки мають бути пов'язані між собою логічно, а увесь текст повинен бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висно­вок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його.

Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втра­тить свою єдність. Один доказ має випливати з іншого. Для доказу кожного положення треба наводити аргументи, розташовуючи їх таким чином: середній доказ — слабкий доказ — сильний доказ або сильний — слабкий — середній. Щодо кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї ро­боти в цілому.

Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти ви­значити їх достовірність і типовість, найсуттєвіші ознаки для наукової характеристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити у сукупності.

Таким чином, широке використання відомих у науці ме­тодів накопичення, вивчення, систематизації фактів та прак­тичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне зав­дання курсового дослідження: поєднати різні роз'єднані знання в цілісну систему, вивести певні законо­мірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності.

Засоби текстового зв'язку в науковій праці.

Послідовність викладу матеріалу в тексті виражається з допомогою таких засобів: по-перше, по-друге, по-третє, з одного боку, з іншого боку, насамперед, наостанку, передусім, почнемо з того, що..., спочатку, також, тепер, далі, водночас, після того як..., нарешті, на закінчення, потім, тепер, перш ніж, після того як..,. одночасно, наприкінці.

Ступінь вірогідності повідомлення передається таким чином: очевидно, безумовно, без сумніву, безперечно, напевно, певна річ, звичайно, як відомо, мабуть.

Послідовність, наслідок, умова і наслідок виражається з допомогою словосполучень: якщо то, оскільки, тому, відтак, поза як, таким чином, внаслідок, завдяки, тому, що... у зв'язку з тим, що... через те, що... в результаті це пов'язано з... отже, зважаючи на те, що... з огляду на те, що... з огляду на викладене вище, зважаючи на викладене вище, це спричиняється тим, що... це залежить від того, що...

Зіставлення, протиставлення з тексті передається так: так само, які... як.., так і (а) проте, але, навпаки, в той самий час, однак, втім.

Доповнення, уточнення відбувається з допомогою слів та словосполучень: водночас, зокрема, крім того, щоправда, наприклад, як-от, цебто, разом з тим, точніше зауважмо.

Узагальнення, висновок здійснюється, використовуючи такі слова та словосполучення: отже, таким чином, відтак, узагальнюючи сказане... з розглянутого можна зробити такі висновки... зважаючи на викладене вище... звідси... звідси висновок... підсумовуючи...

Ілюстрація до сказаного виражається так: наприклад, так, проілюструємо це на... кілька прикладів, опишемо кілька випадків, коли...

Перехід до нової думки здійснюється таким чином: розгляньмо... перейдемо до... ще одне:

Під час написання роботи слід прочитувати кожне написане речення вголос. Це допомагає краще сформулювати і виразити думку у письмовій формі. Чорновий варіант курсової роботи має прочитати науковий керівник. Закінчену роботу також необхідно вичитати для здійснення редакційної правки.

Обсяг тексту курсової роботи. Текст курсової роботи має становити 25 сторінок без списку використаної літератури та додатків, надрукованих 14 шрифтом через 1,5 інтервала. З них:

Вступ – 3 сторінки,

Розділ І – 10 сторінок,

Розділ ІІ – 10 сторінок,

Висновки 2-3 сторінки.

Формулювання висновків до роботи. (2-3 сторінки). Логічним завершенням курсової роботи є висновки.

Головна їх мета — підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних поло­жень, тверджень, рекомендацій.

Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням.

У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в ре­зультаті дослідження проблеми, а й недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення.

Основна вимога до заключної частини — не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зробле­них у розділах.

Висновки – це не скорочений переказ тексту курсової роботи, а ті важливі положення, які випливають з її змісту.

Зазвичай висновки – це відповіді на завдання дослідження, які були сформульовані у вступі.

Оформлення списку використаної літератури. Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки, що формується автором у процесі написання роботи, і відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми.

Список використаної літератури свідчить про рівень володіння навичками та вміннями роботи з науковою літературою.

"Спи­сок..." повинен містити бібліографічний опис джерел, викори­станих студентом під час роботи над темою.

До списку використаної літератури мають увійти підручники, посібники, наукові записки, монографії, статті, статті з Інтернету вітчизняних та зарубіжних авторів, подані в алфавітному порядку прізвищ авторів.

При чому, спочатку подаються вітчизняні автори, а потім – зарубіжні.

В тексті роботи слід подавати посилання, які відповідають порядковому номеру автора у списку літератури [4, 341], де 4 – порядковий номер джерела, поданого в списку використаної літератури, а 341 – сторінка, з якої використано цитату чи посилання.