Лекція 1. Особливості науково-дослідницької діяльності План

1. Завдання курсу

2. Поняття про науку. Наукова комунікація.

3. Науково-дослідна робота студентів.

4. Психологія і технологія наукової діяльності.

5. Робоче місце науковця.

6. Оргтехніка, технічні засоби в науковій діяльності.

7. Робота з літературою. Види каталогів.

8. Особистий архів (бібліотека) науковця.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білуха М. Т. Основи наукових досліджень:Підручник .-К.:Вища школа,1997 .-271

2. Макогон Ю.В.,Пилипенко В.В. основи наукових досліджень:Навчальний посібник .-Донецьк:Альфа-прес,2007 .-144

3. П'ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі:Навчальний посібник .-Київ,2003 .-116

4. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень:Навч. посбіник .-К.:Центр учбової літератури,2007 .-254

1. Завдання курсу “Основи наукових досліджень”

Завдання курсу

Відвідування лекційних, практичних занять

Рейтинг курсу

Вимоги до заліку

Література для використання

2. Поняття про науку

Наука виникає в результаті потреби людини отримати об’єктивні знання про саму людину, її мислення, природу і людське суспільство.

Наука – це специфічна сфера людської діяльності, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення

Вся наукова діяльність спрямована на отримання знань.

Знання потрібне людині для орієнтації в навколишньому світі, для пояснення і передбачення подій, для планування і отримання нових знань.

Процес руху людської думки від незнання до знання називається пізнанням.

В основі пізнання лежить відображення об’єктивної реальності у свідомості людини в процесі її суспільної, виробничої та наукової діяльності, що називається практикою.

Наукове пізнання - це процес дослідження, що має свої особливі цілі,

завдання

і методи отримання

перевірки нових знань з метою оволодіння силами природи, пізнання законів розвитку суспільства, впливу на хід історичних подій.

Пізнання виростає з практики, потім воно саме спрямовується на оволодіння дійсністю. Від практики до теорії і від теорії до практики – така загальна закономірність поведінки людини в оточуючій дійсності.

Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини, ідеальне відтворення узагальнених уявлень про закономірні зв’язки об’єктивної реальності у мовній формі.

Основою пізнання є практика, яка дає науці фактичний матеріал, що потребує теоретичного осмислення.

Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань.

Наука спрямована на отримання істинних знань, які адекватно відображають оточуючу дійсність.

Істинні знання виступають як система понять, законів, теорій.

Наукове знання може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне знання – це повне відтворення узагальнених уявлень про об’єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об’єктом.

Відносне знання – знання, яке є в основному правильним відображенням дійсності, але відрізняється певною неповнотою.

Функції науки

Пізнавальна – задоволення потреб людини у пізнанні законів природи, суспільства і мислення.

Культурно-виховна – розвиток культури, гуманізація виховання і формування інтелекту людини;

Практично-діюча – удосконалення виробництва і системи суспільних відносин.

Структурні елементи науки, їх характеристика

Наука як система знань включає ряд елементів: наукова ідея, гіпотеза, теорія, закон, судження, факти, парадокси, категорії.

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв’язків, на основі яких робляться висновки.

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ або причин, що зумовлюють відповідний наслідок.

Гіпотеза має ймовірний характер і проходить у своєму розвитку три стадії:

- накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;

- формування гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії;

- перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

По мірі уточнення і корекції гіпотеза стає законом.

Закон – виражає певний внутрішній суттєвий зв’язок явищ, процесів і особливостей матеріальних об’єктів. Наукові закони відображають стійкі, повторювальні, об’єктивні внутрішні зв’язки в природі, суспільстві і мисленні. Вони виражаються в формі певного співвідношення понять і категорій. Наукові закони не створюються людьми, а лише відкриваються ними.

Наука ґрунтується на науковій теорії, є сукупність теорій.

Теорія – система узагальнення і систематизації знань, пояснення тих чи інших сторін дійсності. Вона виникає в результаті узагальнення пізнавальної діяльності і практики.

До нової теорії висуваються такі вимоги:

-адекватність наукової теорії об’єкту, що описується;

-можливість замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

-внутрішня несуперечливість теорії та відповідність її дослідним даним.

Структуру теорії формують наукові концепції, принципи, аксіоми, положення, факти.

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних тверджень щодо об’єкта дослідження, які об’єднані певною ідеєю.

Факти – окремі положення, які збирають, вивчають, систематизують.

Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. Він є елементом наукового знання, відображає об’єктивні властивості явищ і процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії, виводяться закони.

Принципи – вихідні положення. В природі принципи не існують, а спеціально створюються людиною в процесі систематизації знань як основи цієї системи. Вони є початковою формою систематизації знань.

Поняття – думка, виражена в узагальненій формі, яка визначає суттєві і необхідні ознаки предметів та явищ і їх взаємозв’язки. Воно відображає суттєві і необхідні ознаки предметів і явищ, а також взаємозв’язки. Сукупність основних понять називають понятійним апаратом науки.

Термін – якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають терміном – одним словом або використовують сукупність слів.

Сукупність всіх елементів які знаходяться у тісному ієрархічному зв’язку і створює чітко виражену систему знань про реальний світ – науку.

Наукова комунікація. Процес обігу наукової інформації через спеціально створені структури для генерації, спілкування між науковцями.

ДО осередків та засобів масової наукової інформації належать – видавництва,

редакції газет,

журналів

науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади,

радіо,

телебачення,

бібліотеки,

інформаційні центри,

музеї, архіви тощо.

Кожне наукове дослідження має свій об’єкт і предмет.

Об’єктом наукового дослідження є певна частина дійсності, конкретний предмет або явище, на яке спрямована наукова діяльність дослідника з метою пізнання його суті, закономірностей розвитку і можливостей використання у практичній діяльності.

Предмет наукового дослідження можуть становити причини виникнення процесу або явища, закономірності його розвитку, властивості, якості тощо.

Метою наукового дослідження є визначення конкретного об’єкта і всебічне вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі наукових принципів і методів пізнання, впровадження у практику отриманих позитивних результатів.

Науковий результат – це нове знання, отримане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

Розрізняють фундаментальні та прикладні форми досліджень.

Фундаментальні дослідження – це теоретична або експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства та людини.

Прикладні наукові дослідження передбачають наукову діяльність, спрямовану на здобуття та використання знань для практичних цілей.