39. Страховий захист громадян від нещасних випадків на автомобільному транспорті

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII-

XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття.

Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків - це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.

Наземний автомобільний транспорт - найбільш наближений до людей засіб пересування. З автомобільним транспортом людина стикається постійно, причому віч-на-віч. З одного боку - це найдоступніший і найзручніший вид транспорту, а з іншого - настільки ж і небезпечний. Наземний транспорт, як об'єкт підвищеної небезпеки, несе ризик довкіллю, і особливо життю та здоров'ю людей, а водночас сам досить часто і легко стає об'єктом ушкодження.

Питання підвищення надійності, міцності, захищеності тощо постійно спонукають конструкторів та інженерів до створення дедалі надійніших транспортних засобів, адже природні сили, стихійні лиха, дорожньо-транспортні пригоди та протиправні дії завдають чималої шкоди власникам транспортних засобів, тому страхування засобів наземного транспорту користується найбільшим попитом порівняно зі страхуванням інших видів транспорту

Популярність і попит на цей вид страхування в розвинених країнах настільки великі, що деякі страхові компанії пропонують укладати договори страхування телефоном.

Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є дорожньо-транспортна пригода (ДТП). За даними МВС в Україні скоюється щорічно приблизно 40 тис. ДТП з людськими жертвами, в яких гине до 5 тис. і травмується до 40 тис. осіб. Кількість ДТП без заподіяння шкоди життю і здоров'ю в загальнодержавному обсязі не обліковується, але за експертними оцінками таких ДТП скоюється до 150-200 тис. за рік.

Сама дорожньо-транспортна пригода має ряд характерних статистичних показників щодо місця, часу настання, стажу водія і т. ін.

Наприклад, понад 30 % усіх ДТП відбувається в обласних центрах, найбільша кількість ДТП припадає на жовтень, який за показниками аварійності майже вдвічі випереджає лютий та березень, а за часом доби левова частка ДТП припадає на вечірні години «пік».

Існує досить цікава залежність імовірності настання ДТП від стажу водія. Наприклад, водії зі стажем до одного року їздять обережно і скоюють менше за всіх аварій. Більш ніж удвічі частіше порівняно з новачками скоюють аварії водії зі стажем від 6 до 10 років, що пояснюється зниженням пильності та уваги. Решта водіїв посідають місце посередині між цими двома групами, але водії зі стажем 10-15 років їздять дещо краще.

При визначенні вірогідності настання ДТП враховують також і інші фактори. Так, помічено, що автомобілі яскравих кольорів - червоні, жовті -менше потрапляють у ДТП, ніж сірі та чорні.

Усі ці фактори слід ураховувати при визначенні тарифу в разі укладання договору страхування на випадок пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП. Велика вірогідність настання ДТП порівняно з протиправними діями компенсується невеликою збитковістю цього ризику, який становить у середньому 2-5 тис. гри, тому середній тариф за цим ризиком становить 1,5-3,5 %.

Інших значних збитків завдають протиправні дії третіх осіб, викрадення та пограбування транспортних засобів. Зауважимо, що при укладанні договору страхування повного каско тариф від викрадення становить більш як половину в частці страхового тарифу і досягає близько 4-6 %. Це пояснюється майже 100 %-ою збитковістю страхової суми. Тобто в разі настання страхового випадку необхідно виплачувати всю страхову суму. До того ж такий «страховий випадок» досить легко сфальсифікувати. Тому більшість страховиків узагалі не беруть на страхування транспортних засобів від крадіжки. У разі ж прийняття такого ризику застосовують великі розміри франшизи.

Цей ризик має свої особливості. Ризик пограбування залежить насамперед від престижності автомобіля, місця його зберігання, наявності охоронних пристроїв та сигналізації, терміну експлуатації транспортного засобу.

Ще одна група ризиків - стихійні лиха. Тут суб'єктивні фактори не впливають на вірогідність настання збитків. Значне місце в цьому питанні посідає регіон експлуатації транспортного засобу. Тариф від стихійних лих рідко перевищує 1 %.

40. Моторне (транспортне) страхове бюро України і його функції

Моторне (транспортне) страхове бюро України одним із добровільних об'єднань учасників страхового ринку, котрі займаються обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні ї за її межами. Власне в тому, що МТСБУ об'єднує страховиків, котрі займаються внутрішнім і зовнішнім страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів, полягає його певна нетиповість. Переважно такі бюро об'єднують страховиків, котрі займаються тільки зовнішнім страхуванням і представляють інтереси своєї країни в Лондонському бюро „Зеленої карти". В Україні функції МТСБУ подвійні і тому роль його значно більша.

МТСБУ створене у 1994 році. На сьогоднішній день його статус регулюється кількома документами, котрі в певній мірі дублюють один одного.

Основними завданнями МТСБУ є:

• виконання страхових зобов'язань із обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за страховиків -його членів у випадку їх неплатоспроможності;

• здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій за збитки, заподіяні життю і здоров'ю потерпілих у ДТП, що трапились з вини водіїв невстановленого транспорту; коли винний в ДТП загинув і не мав чинного договору обов'язкового страхування; зазначені виплати здійснюються в межах, передбачених правилами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• забезпечення пільгового страхування для окремих категорій автовласників за рахунок централізованих страхових резервних фондів.

МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі авто страхування „Зелена карта" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед національними бюро „Зеленої карти" з інших країн.

МТСБУ є гарантом щодо відшкодування збитків:

1. на територіях зарубіжних країн - членів „Зеленої карти", якщо ці збитки були зумовлені зареєстрованими в Україні транспортними засобами з українськими полісами „Зеленої карти";

2. на території України, якщо збитки були зумовлені водіями-нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за принципами взаємного врегулювання збитків на території країн-членів системи „Зелена карта";

3. за інших обставин на умовах, визначених чинним законодавством про цивільну відповідальність власників транспортних засобів.

МТСБУ за погодженням з Держфінпослуг встановлює єдиний зразок страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є формою договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

МТСБУ фінансується за рахунок внесків його членів, а також за рахунок доходів від тимчасово розміщених коштів та інших джерел, не заборонених законодавством.

В МТСБУ утворюється два централізованих страхових фонди: фонд страхових гарантій та фонд захисту потерпілих у ДТП. Перший фонд призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з національними бюро „Зеленої карти" інших держав, з якими МТСБУ уклало угоди про взаємне визнання договорів страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та про взаємне врегулювання питань стосовно збитків. Другий фонд призначений для здійснення виплат страхового відшкодування за збитки життю і здоров'ю з вини водіїв невстановленого транспорту або коли винний у ДТП загинув, не маючи чинного договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Обидва фонди здебільшого формуються за рахунок разових гарантійних внесків страховиків та відрахувань із зібраних страхових платежів згідно договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Органами управління МТСБУ є загальні збори його членів, координаційна рада, президія і дирекція.

41. Міжнародна система "Зелена картка"

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в міжнародному автомобільному русі відоме також під назвою „Зелена карта" за кольором страхового поліса. Воно розпочалося у 1953 році і в наші дні діє на території 44 країн, в тому числі 39 країн Європи і 5 країн Африки і Малої Азії (Туніс, Марокко, Іран, Туреччина, Ізраїль). Наявність поліса „Зеленої карти" дозволяє без додаткового укладення договорів страхування проїхати автомашиною територіями цих країн внаслідок взаємного визнання полісів „Зеленої карти" усіма країнами - учасниками цієї системи. Це єдина в світі міжнародна система страхування, яка базується на єдиних засадах і має міжнародну систему управління. Страховики, котрі займаються цим видом страхування, в кожній країні входять в спеціальне об'єднання (бюро), котре часто називають „Національне бюро „Зеленої карти", а головна організація цього об'єднання знаходиться у Лондоні і називається „Лондонське бюро "Зеленої карти". Національні бюро повинні визнаватися урядами відповідних країн. Вони, а також страхові компанії - члени національних бюро, повинні мати гарантії безперешкодного здійснення валютних розрахунків між країнами - учасниками „Зеленої карти".

Україна прийнята в члени „ Зеленої карти" з січня 1998 року, а продаж українських полісів „Зеленої карти" розпочався з 1 червня 1998 року. Страховики, котрі займаються цим видом страхування, об'єднані в Моторне (Транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), котре станом на 01.01.2004р. нараховувало 14 повних і 91 асоційованого члена.

Організаційна схема цього виду страхування дещо складніша, ніж традиційного страхування відповідальності.

В цьому страхування може брати участь чотири або і шість учасників. Якщо з вини українського водія буде здійснений дорожньо-транспортний випадок в іншій країні, то в його документуванні візьме участь дорожна поліція країни відвідання, а у визначенні збитку і виплаті відшкодування - одна із страхових компаній країни відвідання. Після звернення потерпілої особи у страхову компанію остання в першу чергу перевірить дійсність поліса „Зеленої карти" в українського страховика і повідомить йому орієнтовну суму збитку. Після підтвердження українським страховиком реальності видачі „Зеленої карти" зарубіжний страховик завершує визначення збитків і виплачує відшкодування потерпілій особі. Підготувавши усі необхідні документи про випадок він пересилає їх українському страховику з розрахунком страхового відшкодування і обгрунтування величини своїх витрат, пов'язаних з визначенням збитку (так званої „комісійної винагороди"). Отримавши і проаналізувавши ці документи, український страховик повинен перерахувати належну суму страховику в країну, де трапився ДТВ. Якщо український страховик тимчасово неплатоспроможний, банкрут, або якщо поліс „Зеленої карти" виявиться фальсифікованим, відшкодування збитку здійсниться за рахунок МТСБУ.

При цьому страхуванні застосовується два основних види ризиків, котрі можуть трапитися з учасниками автодорожнього руху:

• збитки життю і здоров'ю людей;

• збитки майну юридичних чи фізичних осіб.

Визначення збитку і виплата страхового відшкодування в кожній з країн-членів „Зеленої карти" відбувається з врахуванням національного законодавства, а також врахуванням директив Європейського Союзу, якими рекомендовано встановлювати мінімальну страхову суму за одним полісом в розмірі не менше 600 тис. Євро. Тому, наприклад в Республіці Польща страхова сума за договором „Зеленої карти" встановлена в такому розмірі. В Німеччині вона становить 5 млн. євро за збитки життю і здоров'ю та 1 млн. євро - за майнові збитки, в Швеції - по 300 млн. Швейцарських крон за кожен ризик. В ряді країн Європи (Великобританія, Бельгія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Норвегія, Молдова, Франція) немає обмеження відповідальності страховика як за збитки життю і здоров'ю, так і за майнові збитки. Варто підкреслити, що ці розміри виплат в першу чергу поширюються на потерпілих, котрі є громадянами країни, на території якої трапився випадок. На громадян інших країн вони поширюються лише тоді, коли це передбачено законодавством.