13. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків

Згідно з Законом України "Про страхування" страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму. Обов'язкове страхування від нещасних випадків запроваджують законодавчо з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства. Порядок і умови обов'язкового страхування затверджує Кабінет Міністрів України.

В Україні здійснюють такі види обов'язкового страхування: 1. Особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з

Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків;

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» працівники, зайняті наданням медичної допомоги населенню, проведенням лабораторних і наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу, підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції.

Це страхування здійснюється за рахунок власника (уповноваженого ним органу) закладу охорони здоров'я науково-дослідних установ та виробника біологічних препаратів для діагностики лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНіДу. Обов'язкове страхування працівників бюджетних установ і організацій здійснюють за рахунок коштів, передбачених на цю мету в кошторисах на їх утримання. Госпрозрахункові установи й організацій, госпрозрахункові підрозділи бюджетних установ і організацій підприємства здійснюють обов'язкове страхування працівників з віднесенням зазначених витрат на валові витрати.

Страховиками з цього виду обов'язкового страхування є:

а) для працівників, страхові внески за яких сплачуються за рахунок бюджетних коштів, - НАСК «Оранта» та інші юридичні особи, які займаються страховою діяльністю і одержали в установленому порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та у статутному фонді яких є частка державного майна;

б) для інших працівників — юридичні особи, які займаються страховою діяльністю й одержали в установленому порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Страхувальниками працівників є МОЗ України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи та заклади охорони здоров'я, науково-дослідні установи та підприємства, які уклали зі страховиками договори обов'язкового страхування.

Страховими випадками є:

1. смерть працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків:

2. визнання працівника інвалідом унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

3. тимчасова втрата працездатності працівником унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

4) інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків.

Страхові платежі страхувальник вносить один раз на рік у термін, передбачений договором страхування. Страхові платежі вносять у розмірі 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного застрахованого працівника.

Загальну суму страхових платежів визначає страхувальник з урахуванням фактичної чисельності працюючих осіб, посади яких віднесені до категорії медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, станом на 31 грудня попереднього року. Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі смерті працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ- інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків, — у розмірі десятирічної заробітної плати померлого за останньою займаною ним посадою;

б) у разі визнання працівника інвалідом унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків:

-1 група - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• II група - 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• III група - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

в) у разі тимчасової втрати працездатності працівником унаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним службових обов'язків — за кожну добу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, але не більш як 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час тимчасової втрати працездатності протягом дії договору обов'язкового страхування;

г) у разі інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків — у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страхові суми виплачують з урахуванням рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Вимогу про виплату страхової суми застрахований працівник (спадкоємець) може пред'явити страховику протягом трьох років від дня настання страхового випадку.

Виплату страхової суми застрахованому працівнику (спадкоємцю) здійснює страховик на підставі: заяви працівника (спадкоємця); витягу з журналу реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом, який ведеться у порядку, затвердженому МОЗ України; довідки про обстеження.

Страхову суму виплачують не пізніше 10-ти днів з дня подання відповідних документів. Виплату кожної наступної страхової суми проводять з вирахуванням раніше виплачуваних страхових сум.

2. Особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

3. Страхування спортсменів вищих категорій;

Обов'язковому державному страхуванню підлягають спортсмени збірних команд України. Воно здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які виділяють на утримання штатних збірних команд України.

Обов'язкове державне страхування спортсменів збірних команд України проводять на випадок:

—загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них;

—втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або качіцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них.

Страхові платежі страхувальники сплачують до 25 числа кожного місяця у розмірі 5% фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованим за минулий місяць. Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум із зазначеного виду страхування ведуть окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування. Витрати страховика на проведення страхування не повинні перевищувати 6% від страхових платежів. Максимальний розмір виплат страховика (страхова сума) встановлюють у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого спортсмена за його останньою посадою.

Страхувальник здійснює обов'язкове страхування у страховика, який одержав відповідну ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Страховик виплачує страхові суми у разі:

а) загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них — його спадкоємцям у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він обіймав;

б) втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, що сталися під нас підготовки до змагань та участі в них, — у розмірі, який визначають з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності, встановленого медичним закладом, за умови, що ушкодження здоров'я застрахованого віднесено до категорії тяжких травм згідно з медичною класифікацією травм, затвердженою МОЗ;

в) установлення застрахованому інвалідності в період чинності договору страхування, до якої призвів нещасний випадок, що стався під час підготовки до змагань або участі в них:

-1 група - 100% страхової суми;

• II група - 80% страхової суми;

• III група - 60% страхової суми.

Виплату страхових сум, зазначених у підпунктах «б» і «в», проводять з урахуванням раніше виплачених страхових сум за цей страховий випадок.

З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

Виплату страхових сум проводять у семиденний термін з дня одержання страховиком усіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців. У разі відмови у виплаті страхової суми страховик у семиденний термін письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців і страхувальника із зазначенням причин відмови.

У разі настання страхових випадків, виплату страхових сум проводить страховик за місцем постійного проживання застрахованого шляхом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку, видачі чека або поштового переказу за рахунок страхувальника.

Неповнолітньому спадкоємцеві страхову суму виплачують шляхом перерахування на його особистий рахунок в установі банку за місцем проживання з одночасним повідомленням про це відповідного органу опіки і піклування.

Страхові суми не виплачують, якщо страховий випадок:

а) настав у зв'язку з учиненням застрахованим навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

б) є наслідком навмисно нанесених собі застрахованим тілесних ушкоджень;

в) стався із застрахованим, який брав участь у підготовці до змагань або у змаганнях з порушенням правил медичного огляду.

У разі загибелі або смерті застрахованого підприємство, установа чи організація, де він працював, видає спадкоємцям довідку за встановленою формою для одержання свідоцтва про право на спадщину.

Для вирішення питання про виплату страхової суми, застрахований або його спадкоємець подають страховику заяву за встановленою формою, а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Крім того подають у разі:

а) загибелі або смерті застрахованого — копію свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину;

б) тимчасової втрати застрахованим працездатності — листок непрацездатності, у якому має бути зазначено, що ушкодження здоров'я застрахованого відбулося під час підготовки до змагань або участі в них, та довідка з медичного закладу про те, що ушкодження здоров'я застрахованого віднесено до категорії тяжких травм згідно з медичною класифікацією травм, затвердженою МОЗ;

в) втрати застрахованим працездатності — копія довідки медикосоціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку

Страховик має право брати участь у встановленні обставин за яких стався страховий випадок.

4. Страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

5. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; Оскільки транспорт є джерелом підвищеної небезпеки для осіб, які

експлуатують транспортний засіб, та пасажирів, що ним користуються, то актуальним є обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Згідно із законодавством України його здійснюють для таких категорій осіб:

пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водіїв автомобільного та електротранспорту; машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); машиністів поїздів метрополітену, провідників пасажирських вагонів, начальників (бригадирів) поїздів; поїзних електромонтерів; кондукторів; працівників вагонів-ресторанів, водіїв дрезин та інших одиниць рухомого складу; механіків (начачьників) рефрижераторних секцій (поїздів); працівників бригад медичної допомоги.

Застрахованими вважають: пасажирів з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водіїв тільки на час обслуговування поїздки.

Страховий платіж з обов'язкового особистого страхування стягує з пасажира транспортна організація, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області. Автономної Республіки Крим у розмірі до двох відсотків вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до п'яти відсотків вартості проїзду, та входить до вартості квитка.

Якщо обсяги страхових платежів перевищують обсяги страхових відшкодувань, страховики відраховують транспортним організаціям до 50 відсотків зазначених сум згідно з укладеними з ними договорами на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Страховими випадками є:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нешасного випадку на транспорті;

б) отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті за умови встановлення йому інвачідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, їх не вважають страховими і страхову суму при цьому не виплачують.

Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті - сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100 відсотків страхової суми;

б) у разі отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті за умови встановлення йому інвалідності: І групи - 90 % страхової суми; II групи - 75 % страхової суми; НІ групи - 50 % страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2 відсотка страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності застрахованому після тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхового відшкодування потерпілому або його спадкоємцеві виплачують різницю між максимальною страховою сумою та вже отриманим відшкодуванням.

Страхову суму застрахованому виплачує страховик на підставі заяви застрахованого (його сім'ї або спадкоємця) про її виплату, акта про нещасний випадок, листа непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок страхового випадку, копії свідоцтва про смерть, документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страхового поліса або документа що його замінює (для пільгових категорій пасажирів -документа, що підтверджує право на пільги).

Страхову суму виплачують не пізніше як через 10 діб з дня отримання необхідних документів через касу страховика або перераховують на розрахунковий рахунок, зазначений застрахованим у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

6. страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, зокрема доглядають за особами, які страждають на психічні розлади;

7. страхування життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

8. страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

9. страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.