15. Розвиток і сучасних стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції

Сільське господарство - одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. На нього покладено завдання забезпечувати внутрішні потреби країни в сировині і продовольсті та нарощувати відповідні експортні можливості. АПК України зазнає дефіциту фінансових ресурсів, який був і лишається наслідком низької врожайності сільськогосподарських культур, нееквівалентного міжгалузевого обміну недосконалої податкової та митної політики.

З початку 1990-х років страховий захист сільськогосподарських товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася реальна бюджетна допомога господарствам. Приватизація землі, дедалі інтенсивніше її використання, зміна стосунків із банками - ці та багато інших чинників спонукають до організації страхового захисту сільських товаровиробників на нових засадах. Ідеться про впровадження системи комерційного та взаємного страхування за відчутної державної підтримки.

Диференціація підприємницького ризику в сільському господарстві значно ширша ніж у інших галузях господарства. Це зумовлено наявністю природніх чинників. Саме наявність впливу стихійних сил природи може призвести не лише до втрати майна, яке можна оцінити, але й втрати врожаю, приплоду, зниження якісних параметрів продукції.

Економічний механізм страхування ризиків сільськогосподарського виробника полягає в створенні фонду грошових коштів та здійснення виплат з нього у разі настання ризикових подій, передбачених договором, за рахунок коштів цих фондів.

16. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків. Виплата відшкодування. Системи страхового забезпечення

Страхові виплати та виплати страхового відшкодування здійснює страховик згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складає страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) у формі, що визначає страховик. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику у проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

Порядок виплат у майновому й особистому страхуванні є різним. Концепція відшкодування в майновому страхуванні полягає в тому, що після настання страхового випадку страхувальник повинен відновити свій фінансовий стан до такого рівня, який був до страхового випадку. В особистому страхуванні оцінити очікувальний і реальний збиток складніше. Неможливо підрахувати всі збитки, які зумовили втрату працездатності, здоров'я, життя. Принцип пропорційного відшкодування збитку тут не діє. Сторони заздалегідь визначають страхову суму її виплачують незалежно від збитку. Тому виплати в особистому страхуванні називають страховою сумою або виплатою, а не страховим відшкодуванням.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1. навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Квачіфікацію дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюють відповідно до чинного законодавства України;

2. вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їхньому заподіянні;

5. несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6. інші випадки, передбачені законодавством України.

Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову у страховій виплаті приймає страховик у строк не більший за передбачений правилами страхування та повідомляє страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті можна оскаржити страхувальником у судовому порядку. Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їхніх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При майновому страхуванні розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. Використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничного відшкодування.

Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором.

Система граничного відшкодування використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві.