2.5.1 Органи юстиції та адвокатура

Специфіка взаємовідносин органів юстиції та адвока­тури визначається тим, що остання є громадською організацією, яка діє на засадах самоврядування, самостійно вирішуючи всі свої внутрішні питання. Тому основною рисою цих взаємовідно­син є співробітництво.

Правове становище адвокатури, її завдання, права та обов'я­зки закріплені Законом України від 19 грудня 1992 р. «Про адво­катуру».

Адвокатура є добровільним професійним громадським об'є­днанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представ­ляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юриди­чну допомогу.

Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних пи­тань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають за­яви, скарги та інші документи правового характеру; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадя­нами та юридичними особами та ін. Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми та інші адвокатські об'єднання.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації ад­вокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витра­чання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регу­люються Законом України «Про адвокатуру» та статутом відпо­відного об'єднання.

3 Система органів управління обороною, національною безпекою, внутрішніми і закордонними справами, юстицією

3.1 Система органів управління обороною

Керівництво

• Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України

• Керівництво Міністерства оборони України

• Керівництво Генерального штабу ЗС України

• Керівництво видів ЗС України

Склад

• Сухопутні війська

• Повітряні Сили

• Військово-Морські Сили

• Об’єднане оперативне командування

• Озброєння Збройних Сил

• Тил Збройних Сил

Важливі функції державного управління у сфері оборони покладені на Президента України

Кабінет Міністрів України здійснює необхідні заходи щодо забезпечення оборони та національної безпеки України

Безпосереднє управління Збройними Силами здійснює Міністерство оборони України (далі — Міноборони), функції та завдання якого визначаються окремими законами та Положенням про Міноборони, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р.

3.2 Система органів управління національною безпекою

Найвищий щабель державного управління національною безпекою посідає Президент України, який здійснює загальне управління національною безпекою в усіх сферах життєдіяльності. Президент також координує діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади в питаннях забезпечення національної безпеки України.

Наступний елемент ієрархії — Рада національної безпеки і оборони України, яка має здійснювати стратегічне управління національною безпекою в усіх сферах життєдіяльності. На РНБОУ доцільне покласти завдання щодо координації діяльності у сфері забезпечення національної безпеки не лише органів виконавчої, а й законодавчої і судової влади. Нині РНБОУ фактично перебуває у полі тяжіння виконавчої влади, і фактично за змістом виконуваних завдань є органом управління спеціальної компетенції. На наш погляд, даний підхід не виправдовує себе. І як раз міжгалузевий не лише вертикальний, а й горизонтальний характер діяльності даного органу є одним з напрямів оптимізації його діяльності.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган системи органів виконавчої влади, здійснює управління національною безпекою через центральні та місцеві органи виконавчої влади. Таким чином можна стверджувати про міжгалузевий характер управління національною безпекою Кабінетом Міністрів. Це надає можливість визначити Кабінет Міністрів як орган міжгалузевого державного управління національною безпекою. Такий же міжгалузевий характер забезпечення національної безпеки притаманний Верховній Раді

України, судам загальної юрисдикції, Конституційному Суду України.

Наступний щабель в ієрархічній системі органів державного управління посідають центральні органи виконавчої влади, які виступають центральними органами управління в певній сфері життєдіяльності. Так, прикладом, основним призначенням МВС є забезпечення внутрішньої безпеки, СБУ - зовнішньої безпеки. Міністерства аграрної політики — забезпечення продовольчої безпеки тощо. Таким чином, кожен центральний орган виконавчої влади виступає самостійним суб'єктом управління національною безпекою в конкретній сфері життєдіяльності, у той же час є підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Таким чином дані органи пропонується називати органами тактично-галузевого управління.