1 Загальна характеристика та особливості державного управління у сфері адміністративно-політичної діяльності

Правова політика — один із найважливіших видів державної політики.

Правова політика — це передусім правова категорія, тобто найбільш загальне типове поняття, що вживається у праві, є засобом конструювання і розуміння права як системного утворення для регулювання суспільних відносин, тобто взаємопов'язана із системою права загалом.

Державна правова політика — це засновані на загальних та специфічних закономірностях розвитку національної правової системи принципи, стратегічні напрями та шляхи створення і реалізації правових норм, це діяльність суб'єктів політичної системи, спрямована на забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

На сьогодні головним завданням державної правової політики є нормативно-правове забезпечення реформ.

Основними принципами правової політики, на основі яких вона повинна розроблятися та здійснюватись, є:

• пріоритетність прав людини як найвищої соціальної цінності;

• соціальна зумовленість; справедливість;

• легітимність та демократичний характер;

• відповідність основним положенням законодавства Європейського Союзу та міжнародного права;

• гласність;

• наукова обґрунтованість;

• стійкість і прогнозованість.

З метою забезпечення ефективної державної правової політики, основним призначенням якої є забезпечення прав та свобод громадян, на сьогодні в Україні назріла необхідність розробки та прийняття Загальної концепції правової політики. Така концепція повинна закріпити провідне місце Міністерства юстиції України в системі центральних органів виконавчої влади, а також його територіальних органів у забезпеченні реалізації державної правової політики, окреслити форми його діяльності в цій сфері.

При цьому слід зазначити, що незалежно від сталості терміна «юстиція», форми і методи державного управління в цій сфері змінюються на кожному етапі розвитку суспільства та розкриваються через механізм реалізації державної правової політики.

Спільними засадами їх діяльності є служіння торжеству правосуддя, законності й справедливості, забезпеченню прав громадян. Органами державного управління в цій галузі є органи юстиції.

Під терміном юстиція (лат. justitia — справедливість, правосуддя) розуміють систе­му судових та пов'язаних з їх діяльністю установ. Крім судів, до цієї системи вклю­чають прокуратуру, органи слідства, адвокатуру, нотаріат тощо.

Об’єктом управління у сфері адміністративно-політичної діяльності (АПД) виступають відносини, що складаються в галузях: оборони країни, національної безпеки, внутрішніх справ, охорони державного кордону, митного контролю, надзвичайних ситуацій, юстиції та закордонних справ.

Управління у сфері АПД має свої особливості, які зумовлені специфічним характером завдань і функцій цієї сфери, своєрідністю їх соціального призначення, особливістю змісту, форм та методів діяльності у цій сфері, а саме:

1. Управлінська діяльність цієї сфери порівняно з іншими управлінськими сферами має більш яскраво виражене політичне спрямування.

2. У цій сфері більш виразна централізація вертикалі відомчих органів виконавчої влади в окремих галузях (зокрема, більшість регіональних галузевих органів цієї сфери не перебуває у так званому подвійному підпорядкуванні).

3. Здійснення виконавчої влади у сфері АПД супроводжується більш широким застосуванням примусових заходів. У цій сфері важливе місце відводиться застосуванню оперативно-розшукових заходів, враховуючи високу латентність багатьох протиправних дій в окремих галузях цієї сфери.

4. У сфері АПД досить часто використовуються спеціальні (особливі) правові режими (прикордонний режим, режим надзвичайного або військового стану, паспортний режим, режим дозвільної системи, режим державної та військової таємниці тощо).

5. В управлінській діяльності органів виконавчої влади цієї сфери переважає застосування більш жорстких, командно-адміністративних методів прямого, імперативного впливу.

6. Для особового складу органів влади в сфері АПД законодавством, як правило, встановлюється особливий порядок проходження служби: у більшості випадків для працівників цих органів встановлені спеціальні звання або класні чини, на них покладені більш суворі обов’язки та додаткові вимоги. Нерідко їм надаються і певні пільги. Для виконання своїх службових обов’язків для них запроваджується спеціальний форменний одяг.

7. Чинним законодавством для працівників цієї сфери встановлюється спеціальний правовий статус (наприклад, правовий статус суддів, працівників дипломатичних установ та ін.), а також закріплений особливий порядок несення адміністративної та дисциплінарної відповідальності (ст. 15 КУпАП та ін.).

У цілому в управлінні адмінполітичною сферою активну участь беруть усі гілки державної влади в межах свого функціонального призначення. Найбільш важливі питання цієї сфери вирішує Верховна Рада України через законотворчий процес. Значні повноваження в управлінні цією сферою мають Президент та КМУ, а також РНБОУ, які спрямовують та координують діяльність відомств адміністративно-політичної сфери, здійснюють щодо них загальне керівництво.