2.1.1 Комплектування Збройних Сил України

Збройні Сили України комплектуються військовослу­жбовцями відповідно до Закону України від 25 березня 1992 р. «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». Загальний військовий обов'язок включає в себе:

• підготовку громадян до військової служби;

• приписку (реєстрацію) до призовних дільниць;

• прийняття та призов на військову службу;

• проходження за призовом або добровільно військової та альтернативної (невійськової) служби; виконання військового обов'язку в запасі;

• дотримання правил військового обліку.

Призовний вік починається з вісімнадцяти років. Призов здійснюється у встановлені строки згідно з Указом Президента України.

Законодавством передбачено надання відстрочки від призо­ву на строкову військову службу за рішенням районної (місь­кої) призовної комісії:

• за сімейними обставинами;

• за станом здоров'я;

• для продовження навчання;

• у зв'язку з депутатською діяльністю;

• призовникам з вищою освітою — вчителям загальноосвітніх навчальних закладів та медичним працівникам на весь період їх роботи в сільській місцевості за спеціальністю

Звільнення від призову на строкову військову службу:

• за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;

• які до дня відправки на строкову військову службу досягли двадцятип'ятирічного віку;

• пройшли військову службу в інших державах;

• також громадяни, які закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу чи прапорщиків у навчальних закладах органів внутрішніх справ і продовжують службу в системі МВС України, Служби безпеки України, інших військовим формуваннях, мають військові або спеціальні звання.

Звільнення з військової служби здійснюється в запас або у підставку. В запас звільняються особи, що не досягли гранично­го віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до вій­ськової служби в мирний або воєнний час. У відставку звільня­ються особи, що досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.

2.2 Управління національною безпекою

Національна безпека — стан захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

Безпека досягається проведенням єдиної політики в галузі її забезпечення системою заходів економічного, політичного, організаційно-правового та іншого характеру адекватно загрозам життєво важливим інтересам особи, суспільства і держави.

Сили (суб'єкти) забезпечення національної безпеки включають:

Український народ; Верховну Раду України; Президента України; Раду національної безпеки і оборони України; Кабінет Міністрів України; Конституційний Суд України; суди загальної юрисдикції; Прокуратуру України; Національний банк України; Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Особлива роль у цій сфері відводиться воєнній організації держави, до якої належать:

Збройні Сили України, внутрішні війська, органи і підрозділи МВС України, Прикордонні війська України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та ін.

Органи Служби безпеки України складають: Центральне управління Служби безпеки України; регіональні обласні управління, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи; Служба безпеки АРК; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші заклади.

Діяльність цих органів здійснюється за такими основними напрямами:

• контррозвідувальна діяльність;

• боротьба з корупцією і організованою злочинністю;

• розвідувальна діяльність.

Контррозвідувальна діяльність полягає у виявленні, попередженні, припиненні розвідувальної та іншої діяльності спеціальних служб і організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованої на заподіяння шкоди безпеці України.

Сутність боротьби з корупцією і організованою злочинністю становлять оперативно-розшукові заходи виявлення, попередження, припинення і розкриття шпигунства, терористичної діяльності, організованої злочинності, корупції, незаконного обігу зброї і наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів; проведення дізнання і попереднього слідства в справах, віднесених до компетенції органів Служби безпеки України.

Розвідувальна діяльність — це комплекс заходів спеціального призначення, спрямованих на інформаційно-аналітичне забезпечення ефективного вирішення органами виконавчої влади питань внутрішньої і зовнішньої діяльності, пов'язаних з національною безпекою.

Функції державної безпеки здійснюються також Управлінням державної охорони України і службою охорони об'єктів при МВС України.

Важливі функції у сфері безпеки Української держави здійснюють внутрішні війська. Відповідно до Закону України від 26 березня 1992 р. «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (в редакції від 11 грудня 1998 р.) вони забезпечують охорону та оборону важливих державних об'єктів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, супроводжують спеціальні вантажі, здійснюють пропускний режим на охоронних об'єктах та ін.

Повноваження: затримувати громадян, перевіряти в них документи, застосовувати заходи фізичного примусу, вогнепальну зброю, спеціальні засоби, бойову техніку тощо.