4. Класифікація умов праці

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів. Величина фізичної роботи, яка виконується людиною, залежить від конкретної професійної діяльності, індивідуальних особливостей людини, ступеня тренованості, фізичного розвитку. Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці -такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас - допустимі умови праці- характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

3 клас - шкідливі умови праці -характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.

4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

5. Категорії важкості робіт

Різноманітність робіт вимагає різного напруження функціональних систем організму і виконання їх у різних умовах, зумовлює необхідність їх класифікації, розв'язання низки важливих практичних завдань - нормування праці та відпочинку. Для цього вченими розроблені класифікації за важкістю та напруженістю на основі загальніх енерговитрат організму.

Енерговитрати на виконання однієї і тієїж роботи залежить від умов в яких вона виконується - температури, відносної вологи повітря концентрації шкідливих речовин в атмосфері приміщень, шуму, вібрації та інших шкідливих і небезпечних факторів. Енерговитрати в значнії мірі залежать також від характера виконуваної роботи (сидячи, стоячи, або пов’язані з ходінням), а також від ваги піднімаємих вантажів.

В зв’язку з цим, згідно ДСН 3.3. 6.042-99 фізичні роботи поділяються на 3 категорії важкості.

• Легкі фізичні роботи (категорія І) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/год.] - категорія Іа та 141-175 Вт (121-150 ккал/год.) -категорія Іб. До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Іб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

• Фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176-232 Вт (151-200 ккал/год^ - категорія ІІа та 233 - 290 Вт (201-250 ккал/год.)- категорія ІІб. До категорії ІІа належать роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження. До категорії ІІб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням.

• Важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291-349 Вт (251-300 ккал/год ) . До категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

Під терміном важкість праці розуміють напруження функцій, які зумовлені фізичним навантаженням, а напруженість характеризує рівень напруження центральної нервової системи.

Будь-яка фізична діяльність людніи вимагає затрат енергії. Енергетичні затрати визначають важкість фізичної прані. Тому найбільш поширеною і зручною формою оцінки фізичних зусиль є вираз їх у вигляді енергетичних затрат за одиницю часу (кДж/с, кДж/хв, кДж/год, кДж/8 год, кал/с, ккал/хв, ккал/год, ккал/8 год.). Цей принцип, який лежить в основі досліджень фізіології праці, дає змогу знести до одного знамепника і порівняти інтенсивність фізичних зусиль при найрізноманітніших видах діяльності людини.

Інформація про перенесення фізичних навантажень подається в одиницях потужності (Вт, кгм/хв), (л/хв), які можна перетворити в одиниці енергії за допомогою енергетичних еквівалентів:

1 ккал = 4,2 кДж;

1 кДж = 0,24 ккал;

1 л 09 ~ 21 кДж (5 ккал);

1 Ми (Меt) - метаболічна одиниця (умовний рівень основного обміну), яка становить 4,2-5,25 кДж/хв (1,0-1,25 ккал/хв).

Потреби в енергії та харчових речовинах для дорослої працездатної людини залежать від особливостей трудової діяльності. Рекомендовані величини потреб в енергії дорослого працездатного населення наведені в табл.1.

Фізіологічні норми розроблені для осіб від 18 до 60 років за п'ятьма групами залежно від енергетичних затрат.

I група - особи, зайняті переважно розумовою працею: керівники підприємств і організацій, інженерно-технічні працівники, праця яких не вимагає істотної фізичної активності; медичні працівники, крім лікарів-хірургів, медсестер, санітарок; педагоги, вихователі, крім спортивних; науковці, літератори, журналісти; працівники культурно-освітніх закладів; працівники в галузі планування та обліку; секретарі, діловоди; працівники різних категорій, праця яких пов'язана зі значним нервовим напруженням (оператори пультів управління, диспетчери тощо).

II група - особи, зайняті легкою фізичною працею: іпженерно-технічніі працівники, праця яких пов'язана з деякими фізичними зусиллями; робітники, зайняті на автоматизованих процесах; робітники радіоелектронної промисловості; швейники; агрономи, зоотехніки, ветеринарні працівники, медсестри та санітарки; продавці промтоварних магазинів; працівники сфери обслуговування; працівники годинникової промисловості; працівники зв'язку та телеграфу; викладачі, інструктори з фізкультури та спорту, тренери.

III група - особи, зайняті середньою за ступенем важкості працею: верстат -ники, зайняті метало- та деревообробкою, слюсарі, наладчики, настроювачі; лікарі-хірурги, хіміки; текстильники, взуттєвики; водії різних видів транспорту; робітники харчової промисловості; працівники в сфері комунальпо-побутового обслуго-вування та громадського харчування; продавці продовольчих магазинів, залізничники, водники; працівники авто-і електротранспорту

IV група - особи, зайняті важкою фізичного працею: будівельники, більшість сільськогосподарських працівників і механізаторів; наземні робітники шахт; робітники нафтової та газової промисловості; металурги та ливарники (крім осіб, віднесених до V групи); робітники йелюлозно-паперової та деревообробної промисловості; стропальники, такелажники, деревообробники; теслярі;

V група - особи, зайняті особливо важкого фізичною працею: гірники, зайняті па підземних роботах; сталевари; лісоруби та робітники, які обробляють деревину, каменярі, бетонники, землекопи; вантажники, праця яких не механізована; робітники, зайняті у виробництві будівельних матеріалів, праця яких не механізована.

Потреба в енергії дорослого працездатного населення визначена для трьох вікових груп: 18-29, 30-39 і 40-59 років. Середні значення добової потреби в енергії, рекомендовані для дорослого працездатного населення залежно від групи інтенсивності праці, наведені в Додаток А.