Тема: Галицько – Волинське князівство.

Мета: Дослідити головні етапи існування Галицько – Волинського князівства. Розкрити роль галицько-волинських князів у боротьбі із монголо – татарським нашестям. Визначити місце Галицько – Волинської держави у загальноєвропейському та вітчизняному історичному розвитку.

План:

1. Утворення та піднесення Галицько – Волинського князівства.

2. Боротьба галицько – волинських князів із монголо – татарськими завойовниками.

3. Занепад Галицько – Волинського князівства.

4. Роль Галицько – Волинського князівства в історії української державності.

Основні поняття та терміни теми:

1. Іго – система политической и даннической зависимости русских княжеств от монголо-татарских ханов (до начала 60-х годов XIII века монгольских ханов, после — ханов Золотой Орды) в XIII—XV веках.

2. Баскак – монголо-татарський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана. На українських землях з'явилися після падіння Києва

3. Етнічна самобутність – це самобутність культури, реліії та звичаїв.

4. Золота Орда – окрема військова і управлінська одиниця у складі Війська (Орди) Чингізхана була утворена для походу на західні землі (відносно Монголії і Середньої Азії) тобто у Західну Азію і Східну Європу.

5. Експансія – озширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія). Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.

6. Рабство – насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей. Слово походить від старослов'янського слова "раб" або "роб", яким у слов'ян називали робітника, людину, яка виконує ту, чи іншу господарську роботу.

7. Битва на річці Калці – бій між русько-половецькими силами з одного боку і монгольським військом з іншого на річці Калка, на території сучасної Донецької області. Закінчився перемогою монголів, які вщент розгромили русько-половецькі загони. У битві загинуло багато князів і родовитих бояр південної і центральної Русі.

8. Імперія – первісно у Римі це форма управління державою, яка нагадує військову владу (єдиний керівник — імператор, накази якого всі повинні виконувати без заперечень).

9. Демографія – (дав.-гр. δήμος — народ та лат. graphe — письмо, описання) — наука, що вивчає склад і рух людності (населення) та закономірності його розвитку.

10. Ярлик – грамота від сеньйора підлеглому, якою визнаються права підлеглого на володіння його підконтрольною територією. Отримання грамоти встановлює між надавачем і отримувачем стосунки «господар — слуга».

11. Толерантність – у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших.

12. Васалітет – це середньовічна система особистої залежності васалів від сеньорів (феодалів).

13. Система підданства – (васалітет) на основі саме цієї системи було основана Російська імперія.

14. Монархія – форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

15. Деформація – зміна розмірів і форми твердого тіла під дією зовнішніх сил (навантажень) або якихось інших впливів (наприклад, температури, електричних чи магнітних полів).

16. Етнічна диференціація – вид стійкого соціального угруповання людей, що склався історично, може бути представлений родом, племенем, народністю, нацією; термін "етнічна спільність" близький поняттю "народ" в етнографічному значенні. Поняття Етнос охоплює всі типи етнічних спільнот.Класифікація етнічних спільнот.

17. Галицько – Волинське князівство – південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій.

18. Папа Римський – або Понтифік — глава Католицької Церкви, єпископ Риму і голова держави Ватикан.

19. Католицизм – один із напрямків християнства, який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа — її «кафолічність» (соборність), так само як інший напрямок отримав свою назву від іншого атрибута — православ'я.

20. Майорат – обов'язковість наслідування родового володіння старшим сином та найменування володіння на такому праві. Власне майорат було впроваджено у середньовічне право Європи у XIV-XV століттях, але схожі правові норми існували в багатьох суспільствах.

21. Воєнна окупація – це тимчасове захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави і установлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її переходу під суверенітет держави, що захопила.

22. Тевтонський лицарський орден – (лат. Ordo Teutonicus, «Німецький Орден»; лат. Ordo domus Sanctae Mariae Theutonicorum Ierosolimitanorum, «Орден німецького Дому святої Марії Богородиці в Єрусалимі»; нім. Orden der Brüder vom Deutschen Haus St. Mariens in Jerusalem, «Орден братів німецького Дому святої Марії в Єрусалимі») — чернечий лицарський орден Римо-Католицької Церкви заснований у 12 столітті, що складався переважно з вихідців з «тевтонських» (східно-німецьких) земель.

23. Анти ординська коаліція – коаліція засова з метою перемоги над Золотою ордою.

24. Унія – оюз, спілка, об'єднання, єдність. Походить від лат. unio або лат. union — «союз», «об'єднання». Прихильників унії як правило називають уніатами.

25. Асиміляція – дія за знач. робити кого-, що-небудь подібним до себе, перетворювати на свій лад. Втрата власної мови, культури і самосвідомості представниками народу, які знаходяться в середовищі іншого народу.

26. Дуумвірат – система управління державою чи спільнотою двома рівноправними особами.

27. Ментальність – спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнії, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу.

28. Правова система – укупний зв'язок права (тобто системи права), правосвідомості (або правової культури як загальнішого поняття) і правореалізації.

І міні – модуль

У південно – західній частині Русі у 1199 році з’явилося нове державне об’єднання - Галицько – Волинське князівство.

Визначте кордони Галицько – Волинського князівства на історичній карті [Див.істор.карту].

Виникненню та піднесенню Галицько – Волинської держави сприяла низка чинників:

1. Вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників; крім того, князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів).

2. Необхідність спільної боротьби двох князівств ( Галицького і Волинського) проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом – проти монгольського нашестя та іга.

3. Енергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславовича (1199-1205) та Данила Галицького (1238-1264).

4. Існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі

Державний розвиток Галицько – Волинського князівства включав кілька етапів:

І етап (1199-1205) – утворення та становлення держави.

ІІ етап (1205-1238) – тимчасовий розпад єдиної держави.

ІІІ етап (1238-1264) – об’єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом.

ІV етап (1264-1323) – стабільність та піднесення князівства.

V етап (1323-1340) – поступовий занепад князівства.

Завдання:

1. Спираючись на додатки та текст підручника складіть таблицю «Держаний розвиток Галицько – Волинського князівства».

2. Надайте психолого – історичний портрет князів Романа Мстиславовича та Данила Галицького [Див. додаток 1-3].

«Державний розвиток Галицько – Волинського князівства»

Етап	Характеристика державотворчих процесів
	Внутрішньополітична діяльність	Зовнішньополітична діяльність
І етап (1199—1205) II етап (1205—1238) III етап (1238—1264) IV етап (1264—1323) V етап (1323—1340)	Оволодівши значною частиною київської спадщини, Галицько-Волинське князівство на зламі XII—XIII ст. за розмірами своїх володінь не поступалося Священній Римській імперії. Його зміцнення на тлі прогресуючого занепаду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те, що центр політичного та економічного життя поступово пересувається в західному напрямку. Центром своєї держави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ, а близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торговельна артерія Буг—Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варягів — у греки». Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл. Характерними рисами державного життя у цей час були: — прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпрецедентного порушення норм феодального права — оголошення князем боярина Володислава Кормильчича (1213—1214); — безперервне втручання у внутрішні справи західноруських земель сусідніх держав — Угорщини та Польщі, проявом якого було проголошення «королем Галичини та Володимирії» п'ятирічного угорського королевича Калмана (Коломана), одруженого з дворічною польською княжною Саломеєю (розпочата після цього воєнна окупація тривала від 1214 р. до 1219 p.); — зростаюча монгольська загроза, що вперше заявила про себе 1223 р. на березі ріки Калки (галицькі та волинські формування входили до коаліції руських князів); — енергійна боротьба за відновлення державної єдності Данила Галицького, яка успішно закінчилася 1238 р. Данило мав змогу сконцентрувати увагу на посиленні боєздатності, внутрішньому зміцненні та централізації князівства. Активно укріплялися старі міста та зводилися фортеці нового типу, розташовані на горбах і з кам'яними стінами; відбулася реорганізація війська: було сформовано піхоту, переозброєно кінноту (особливу увагу зосереджено на важкоозброєній кінноті, ударів якої, як правило, не витримували татари). На зламі XIII—XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева — князя Юрія І (1301 —1315). Це був період, коли Золота Орда, яку роздирали внутрішні міжусобиці та чвари, поступово втрачала владу над підкореними територіями. Юрію вдалося скористатися цією сприятливою обставиною для зміцнення власних позицій. Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе «королем Русі та князем Володимирії». За період правління Юрія І стабілізувався суспільний розвиток, розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. І хоча миролюбний, схильний до компромісів князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі люблінську землю, його міжнародний авторитет та вплив зростали. Загибель Андрія та Лева II, які не мали дітей, увірвала пряму лінію династії Романовичів, що призвело до посилення політичного впливу галицького боярства, зростання чвар та усобиць у феодальній верхівці, втручання іноземних держав у внутрішні справи галицько-волинських земель. Майже два роки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лише 1325 p., внаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія І Львовича. Юний князь, який прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава, не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.	Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, талановитий політик, жорстокий володар, князь веде активну зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та Польщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає великим князем. Літописець називає його «самодержцем всея Русі». Відновивши єдність, Галицько-Волинське князівство набирає сили та відвойовує втрачені позиції. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під Дорогочином. Незабаром він знову поширює свій вплив на Київ, у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра. Відчуваючи реальність постійної загрози із Заходу і Сходу, зводить низку міст-замків (Данилів, Кременець, Угровеськ та ін.). На початку монгольського нашестя Данила Галицького не було в князівстві: він перебував в Угорщині та Польщі, де намагався схилити феодальну верхівку цих держав до утворення антимонгольського воєнного союзу. Наступниками Юрія І стали його сини — Андрій та Лев II (1315—1323). Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, дуумвіратом, і тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини з Польською державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви — Дорогочинську та Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.

Отже, у Галицько-Волинського князівства були взлети і падіння але не зважаючи на це воно було міцним оплотом словян на протязі (1199-1340).