5. Страйк як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів

Стаття 44 Конституції України проголошує право працюючих громадян на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Це право може бути реалізоване лише у рамках Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. З урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей стаття 17 вищезгаданого Закону визначає, що страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Страйк застосовується як останній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв’язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих робітників або уповноваженого ними органу, профспілки, об’єднання профспілок або уповноваженого ним (ними) органу.

На відміну від примирних процедур вирішення колективного трудового спору (конфлікту), страйк — це ультимативна дія працівників, тиск на власника або уповноважений ним орган шляхом припинення роботи з тим, щоб добитися виконання своїх вимог, неврегульованих у примирних процедурах. Страйк є крайнім, винятковим способом вирішення трудового конфлікту.

Право на страйк, закріплене в статті 44 Конституції України, — це право трудового колективу або кількох трудових колективів, оскільки сам страйк — це колективні дії, форма колективного ультиматуму для задоволення вимог працівників, які вони не одержали мирним шляхом. Основними причинами страйків і колективних трудових спорів є спад виробництва, падіння рівня реальної заробітної плати, невчасна її індексація, постійні затримки із виплатою заробітної плати, порушення трудового законодавства.

Від страйків зазнає збитку не тільки власник або уповноважений ним орган, але й працівники (не одержують зарплату), зменшується прибуток не тільки страйкуючого трудового колективу, але й споживачів і постачальників страйкуючого виробництва, а отже, і дохід усього народного господарства, тому законодавець і передбачив особливий законодавчо встановлений порядок реалізації права на страйк.

Страйк може бути розпочатий, якщо примирні процедури не призвели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує згоду, досягнуту в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Рішення про оголошення страйку на підприємстві ухвалюється (за поданням органу профспілкової або іншої організації найманих робітників, уповноваженої відповідно до законодавства представляти інтереси найманих робітників) загальними зборами (конференцією) найманих робітників усього підприємства (а не окремого структурного підрозділу) шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих робітників або дві третини делегатів конференції.

Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом.

Наймані робітники підприємств галузі або адміністративно-територіальних одиниць самостійно ухвалюють рішення про оголошення або неоголошення страйку на своєму підприємстві.

Страйк вважається галузевим або територіальним, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, число працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих у відповідній галузі або на певній території.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Орган (особа), що очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніше ніж за сім днів до початку страйку, а в разі ухвалення рішення про страйк на безперервному виробництві — за п’ятнадцять днів.

Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов’язаний у найкоротший строк попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші зацікавлені підприємства, установи, організації про рішення найманих робітників оголосити страйк.

Місцезнаходження під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою) — керівником страйку за узгодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).

У разі проведення зборів, мітингів, пікетувань за межами підприємства орган (особа), що очолює страйк, має повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

Страйк на підприємстві очолює орган (особа), призначений загальними зборами (конференцією) найманих робітників при ухваленні рішення про оголошення страйку.

Галузевий або територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), призначений конференцією, зборами, пленумом або іншим виборним органом представників найманих робітників, профспілкових або інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні трудові колективи.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку у межах прав, передбачених чинним законодавством, інформує працівників про хід рішення колективного трудового спору (конфлікту).

Під час страйку сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов’язані продовжувати пошук шляхів його вирішення, використовуючи для цього всі наявні можливості.

Якщо сторони досягнуть угоди, спір вважається вирішеним.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) підписується керівником або іншим уповноваженим представником органу, який очолює страйк, і власником або уповноваженим ним органом (представником).

Випадки обмеження права на страйк та визнання страйку недійсним

Забороняється проведення страйку за умови, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу для життя і здоров’я людей, для навколишнього середовища або перешкоджає відверненню стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій і епізоотій або ліквідації їх наслідків.

Забороняється проведення страйку працівників (окрім технічного і обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки і правопорядку.

У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона повинна бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення військового стану автоматично забороняється проведення страйків до моменту його відміни.

У період проведення страйку сторони зобов’язані продовжити вирішення колективного трудового спору шляхом проведення різних примирних процедур.

Для забезпечення в період страйку громадського порядку, збереження майна підприємств і фізичних осіб, а також роботи машин і устаткування, зупинення яких представляє безпосередню загрозу життю і здоров’ю людей, працедавець, органи виконавчої влади і орган, що очолює страйк, зобов’язані вжити для цього всіх належних заходів.

У тих організаціях, філіях, представництвах, робота яких пов’язана з безпекою людей, забезпеченням їх здоров’я і життєво важливих інтересів суспільства (наприклад, швидка допомога, лікарні, водопостачання, транспорт тощо), під час проведення страйку повинен бути забезпечений мінімум необхідних для населення робіт (послуг).

Страйки визнаються незаконними, якщо вони оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів і адміністративно-територіального ладу України, а також із вимогами, що порушують права людини. Крім того, згідно з законом України «Про порядок вирішення трудових спорів (конфліктів)» підставами для визнання страйку незаконним є: відсутність предмета колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 2); недотримання порядку щодо формування вимог найманими робітниками (ст. 4); страйки оголошені без дотримання найманими робітниками, профспілкою, об’єднанням профспілок строків, які визначають момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк може бути визнаний незаконним і в тому випадку, коли спір не розглядався трудовим арбітражем або є його рішення, про обов’язковість виконання якого сторони заздалегідь домовилися (частини 1 і 5 ст. 12); а також коли рішення про оголошення страйку на підприємстві ухвалюється не уповноваженим на те органом (ст. 3); коли рішення про оголошення страйку ухвалене не шляхом голосування на загальних зборах (конференції) найманих робітників, якщо за нього проголосувала меншість найманих робітників або менш ніж дві третини делегатів конференції (ч. 1 ст. 19); коли найняті робітники підприємств галузі або адміністративно-територіальних одиниць не ухвалювали рішення про оголошення або неоголошення страйку на власному підприємстві; коли орган (особа), що очолює страйк, вчасно не повідомив власника або уповноважений ним орган (представника) письмово не пізніше ніж за сім днів до початку страйку, а в разі ухвалення рішення про страйк на безперервному виробництві — за п’ятнадцять днів (ч. 6 ст. 19).

Незаконними визнаються: страйки, розпочаті з порушенням найманими робітниками, профспілкою, об’єднанням профспілок або уповноваженими ними органами вимог про те, що орган, що очолює страйк, не обирався на загальних зборах (конференції) (ст. 20), коли існує заборона на проведення страйку (частини 2 і 3 ст. 24); страйки, які оголошені та проводяться під час здійснення примирних процедур. Рішення про визнання страйку незаконним розглядається у судовому порядку за заявою власника або уповноваженого ним органу (представника).

Справа за цією заявою має бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніше ніж у семиденний строк.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов’язує учасників страйку постановити рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників — розпочати роботу не пізніше за наступну добу після дня вручення копії рішення суду органу (особі), що очолює страйк.

Таким чином, відкласти, призупинити або достроково припинити страйк можуть два органи: суд — у вказаних випадках і орган, що очолює страйк (у будь-який час він продовжує контролювати виконання досягнутої угоди про врегулювання колективного трудового спору).

Гарантії для працівників під час страйку

Законодавство України встановлює при законному страйку певну соціальну захищеність працівників — як тих, які не беруть у ньому участь, так і тих, які беруть участь у страйку.

Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для залучення до дисциплінарної відповідальності.

За рішенням найманих робітників або профспілки може бути утворений страйковий фонд із добровільних внесків і пожертвувань.

За працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв’язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов’язки, зберігається заробітна плата у розмірах, не нижче встановлених законодавством і колективним договором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника. Облік таких працівників є обов’язком власника або уповноваженого ним органу (представника).

Колективним договором, угодою, досягнутою в ході вирішення колективного трудового спору, можуть бути передбачені певні компенсаційні виплати працівникам, які беруть участь у страйку. Цими актами може бути передбачений більш пільговий порядок виплат працівникам, які не беруть участі у страйку (наприклад, у всіх випадках зберігати їм за час страйків оплату не нижче від їхнього середнього заробітку).

Термінологічний словник

1. Під трудовими спорами слід розуміти неврегульовані розбіжності між власником або уповноваженим ним органом і працівником (або його представником) з приводу застосування чинного законодавства про працю, встановлення нових, а також змін існуючих умов праці.

2. Головним завданням суду при розгляді трудових спорів є швидке усунення розбіжностей, що виникли між власником або уповноваженим ним органом і працівниками на основі поєднання особистих, колективних і громадських інтересів, відновлення порушених прав та обов’язків.

3. Примирна комісія — це тимчасовий підвідомчий орган, що створюється сторонами, що сперечаються, на паритетних основах, кількісний склад якої встановлюють сторони за угодою.

4. Трудовий арбітраж — орган, що складається із залучених сторонами спеціалістів, експертів та інших осіб і ухвалює рішення по суті трудового спору (конфлікту).

5. страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

6. Забороняється проведення страйку за умови, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу для життя і здоров’я людей, для навколишнього середовища або перешкоджає відверненню стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій і епізоотій або ліквідації їх наслідків.

7. Страйки визнаються незаконними, якщо вони оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів і адміністративно-територіального ладу України, а також із вимогами, що порушують права людини.

8. підставами для визнання страйку незаконним є: відсутність предмета колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 2); недотримання порядку щодо формування вимог найманими робітниками (ст. 4); страйки оголошені без дотримання найманими робітниками, профспілкою, об’єднанням профспілок строків, які визначають момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту).

9. Випадки відмови у прийнятті заяви до розгляду суддею одноособово: а) є рішення суду, що вступило у законну силу по тому ж спору; б) питання про спір не підвідомче взагалі суду або даний спір територіально не підсудний цьому суду.

10. Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин з питань: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці і виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Перелік питань для самостійного опрацювання з теми

1. Що таке трудовий спір і які види трудових спорів існують?

2. Які органи розглядають трудові спори?

3. У чому полягає діяльність КТС?

4. За яких випадків трудові спори розглядаються в суді та за які строки?

5. З якого моменту він виникає і який порядок його вирішення?

6. Які особливості розгляду колективного трудового спору примирною комісією та в трудовому арбітражі?

7. Якими повноваженнями наділено Національну службу посередництва і примирення?

8. Розкрийте сутність права працівників на страйк.

9. Спектр гарантій працівників під час страйку.

10. Які спори розглядаються судом?

Перелік індивідуальних завдань з теми

1. Специфіка поняття трудових спорів.

2. Розвиток порядку розгляду трудових спорів в Україні.

3. Комісія по трудових спорах як обов’язковий первинний орган по розгляду трудових спорів.

4. Удосконалення законодавства про захист прав працюючих.

5. Особливості розгляду судом спорів про поновлення на роботі.

6. Особливості порядку розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).

7. Специфіка порядку виконання рішень комісій по трудових спорах і судових органів.

8. Особливість та випадки покладання матеріальної відповідальності на службових осіб за незаконні звільнення і переведення.

9. Причини та виникнення трудових спорів.

10. Специфіка предмету колективного трудового спору.

25