1. Вивчення синхронності розвитку соціальної, галузевої, технологічної і

територіальної структур господарства. В процесі функціонування всі структури нерозривні. Наприклад, наявність депресивних районів зв’язано з підвищеною питомою вагою в їх галузевій структурі старих галузей промисловості, що обу­мовлює низькі темпи росту, економічно негативний відтік населення в розвиті ра­йони. Соціальна і демографічна структури депресивних районів в свою чергу перетерплює негативні зміни. Структури економічно цілих країн можуть бути неефективними. Особливо нераціональні еконо­­міч­ні моноструктури. Технологічна і галузе- ва структури під впливом НТР розвиваються дуже великими темпами. Напрям відомий: перехід до природоохоронної, науко- інтелек­тоємкої економіки. На цьому шляху «опір» виявляють соціальна і територіальна структури з їх вели­чезною інерційністю. Соціальні витра­ти переходу до нової техно­­логії дуже великі, тому що на відме­рання приречені цілі галузі економіки і зв’язані з ними професії. А інерційність територіальної структу­ри зв’язана з прив’язаністю до тери­торії основних фондів і поселень.

Рис. 2. Ефективність територіа-альної концентрації Рв - рента-бельність виробництва, П - при-ведені витрати, Тв - транспортні витрати, Сп собівартість продук-ції.

За оцінками, територіальна структура США в більшому ступені відповідає вимогам сьогодніш­нього дня, ніж західноєвропейська. США стали ос­новним осе­редком НТР, яка істотно змінила розміщення виробничих сил в країні, а терито­ріальна структура західноєвропейських країн несе на собі печатку тієї пори, коли Європа була осередком першої промислової революції. Крім того, обширні роз­міри території США більш адекватні досягнутому рівню виробничих сил. Характерна риса японської регіо­нальної політики в тому, що вона направлена на територіальну деконцент­рацію виробничих сил. Створюються так звані технополіси в нових районах, що вва­жається головним напрямком вдосконалення територіальної структури країни.

2. Вивчення рівня інтегрованості території країни. Для цього викорис­тову­ється системи показників широти і глибини територіального розподілу праці. Серед параметрів територіальної інтеграції: наявність об’єктивних взаємозв’язків (комунікабельність) між районами, господарська взаємодоповнюваність (комплек­тність) районів і взаємна пристосованість (адаптація).

3. Вивчення співвідношення інтенсивних і екстенсивних факторів розвитку в регіональному розрізі. В силу інерційності технологічної і галузевої структур гос­подарства низки районів в країнах може бути різне співвідношення між інтен­сивним і екстенсивним типами розвитку. Хорошим прикладом може бути Італія з її Північчю, що інтенсивно розвивається, і відсталим Півднем, де переважає екстенсивний шлях розвитку. В роботах Г.А. Приваловської обгрунтовано, що ро­зумна територіальна диференціація інтенсивних і екстенсивних факторів залежить від типу і характеру освоєння території в різній природній і соціально-економічній обстановці. В умовах суцільного (умовно-суцільного) промислового освоєння при високій освоєнності території помітно переважають інтенсивні фактори, тоді як при низькій освоєнності, властивій осередковому гірничопромисловому, лісопро­мисловому, сільськогосподар­сько-промисловому освоєнню, - екстенсивні.