3. Джерела банківського права

Джерела банківського права — це правові акти законодавчих та виконавчих органів державної влади та управління, в яких містяться норми банківського права.

Головним джерелом банківського права є Конституція України (Основний Закон), в якій закріплюються основні засади функціонуван­ня банківської системи України. Джерела банківського права неоднакові за своїми правовими власти­востями. До них відносяться: закони України, укази Президента України, де­крети та постанови Кабінету Міністрів України, положення та інструкції ор­ганів державної влади спеціальної компетенції (Міністерства фінансів Укра­їни, Національного банку України, Державної податкової адміністрації).

До основних, найбільш вагомих джерел банківського права, що ма­ють вищу юридичну силу, можна віднести такі закони України: «Про бан­ки і банківську діяльність», в якому закріплюються правові основи орга­нізації банківської діяльності держави в цілому і по окремим її напрям­кам; «Про Національний банк України», в якому визначені організаційні ос нони та структура НБУ, його керівні органи, розглядаються питання Нанкінського регулювання та банківського нагляду тощо, а також націо-іііііп.ні м міжнародні нормативно-правові акти з банківських питань.

До джерел банківського права можна віднести також локальні ак-іи, що приймаються керівництвом комерційних банків та інших креди­тних установ, які обов'язкові для виконання їх працівниками, а в деяких випадках і клієнтами.

4. Система банківського права

(истема галузі БП — це сукупність правових інститутів (кожен з яких складається з групи правових норм), що регулюють однорідні ви­ди банківських відносин (які володіють якісною єдністю).

Кожен окремий правовий інститут в залежності від його взаємопо-н'язаності з іншими інститутами і ролі в регулюванні банківських відно-₍ин розміщується в системі галузі банківського права у визначеній по-₍лідовності.

Інститути, які регламентують базові, загальні положення, дії, які розповсюджуються на всі чи більшість банківських відносин, склада­ють в своїй сукупності Загальну частину банківського права.

Загальна частина банківського права складається з наступних ін­ститутів:

- банківської системи;

- центрального банку;

- нагляду;

- регулювання;

- контролю;

- реєстрації; -ліцензування;

- юридичної відповідальності;

- комерційних банків;

- банківської таємниці;

- та інших інститутів.

Особлива частина банківського права складається з інститутів, які визначають банківські функції та операції.

Особлива частина банківського права володіє наступними інсти­тутами:

- відкриття, ведення та закриття рахунків в наіональній та інозем­ній валютах;

- готівкових розрахунків;

- безготівкових розрахунків;

- кредитування;

- операцій банків з векселями;

- факторингу;

- контокоренту;

- валютних розрахунків;

- інших інститутів.

Законодавство:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96 — ВР.

2. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121—111.

3. Закон Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР" З серпня 1990 р. №142 —XII.

4. Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542 — III.

5. Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251 — XII.

6. Закон України "Про національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679 — XIV.

7. Закон України "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р. № 2908 — III.

8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення відкритого акціоне­рного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 27 чгрнмя 2000 р. № 1020.