1.Оцінка впливу народного господарства на екологію

Сільськогосподарські райони досить різні за природними умовами, типами землекористування і ступеня освоєння. Тим не менш, екологічні проблемив них мають багато спільного. Це пов'язано з наступними обставинами:  - Охопленням антропогенними навантаженнями великих площ, іноді практично на 100%;  - Малої лісистістю і невеликими площами лучно-степових ділянок;  - Значною оголеністю, дефдірованностью і еродованості грунтового покриву;  - Переважанням певних видів забруднення в грунті, воді і грунтах, пов'язаних з добривами.  Перераховані обставини свідчать про специфіку екологічного стану сільськогосподарських районів, щодо правомірності виділення "агроекологічного" типу оцінок території.  Основний аспект агроекологічної оцінки - аналіз умов розвитку сільськогосподарських рослин: їх зростання, фенології, врожайності, ставлення додобривам, хвороб, сезонних змін умов тепла і вологи - морозів, заморозків, посух, перезволоження. Екологічні умови сільськогосподарських угідь найбільш мінливі на площах богарного, неполивного землеробства. Більш стабільні вони в зонах зрошення, де заходи по меліорації послаблюють вплив зовнішніх умов.  При регіональної оцінці районів сільського господарства важливо визначити ступінь стійкості екосистем до антропогенних навантажень. Стійкістьпідвищується від піщаних грунтів до глинистих, від лужних грунтів до кислих, при зниженні континентальності клімату, наростанні річного зволоження і збільшенні біологічної продуктивності фітоценозів - як природних, так і культурних.  Велика стійкість угідь західних і північно-західних районів Росії до антропогенних навантажень не завжди має вирішальне значення для екологічного стану. Справа в тому, що цим районам характерні більш інтенсивні типи землекористування, великі дози внесених добрив. Максимальна інтенсифікація господарства характерна для територій, прилеглих до великих міст і до промислових зон (Москва, Санкт-Петербург), яких також більше в західних районах. Очевидно, об'єктивна оцінка екологічного стану можлива лише при рівному обліку природних і економічних факторів.  Кардинальні зміни природного середовища сільськогосподарських районів обумовлені тим, що на площах угідь міняються потоки речовини, порушується твердий, рідкий і розчинений стік. Знищення лісів збільшує змив грунту, твердий стік річок, призводить до замулення русел, водосховищ, заплавних масивів. Витрати водотоків при скороченні лісових площ на 10% знижуються в середньому на 5%. Активна міграція елементів по схилах, їх швидке надходження у водойми з одночасним скороченням стоку приводить до сильного забруднення поверхневих вод. Це забруднення може бути токсичним, оскільки такі небезпечні елементи, як кадмій, ртуть, стронцій, свинець, цинк, ставляться до найбільш рухливим у більшості видів грунтів.  Прилеглі до великих населених пунктів сільськогосподарські райони на площах у сотні квадратних кілометрів відчувають на собі вплив промислового забруднення. Найбільшу роль тут грає забруднення сіркою, яка у вигляді сірчистих сполук легко розноситься повітряними потоками. У нормально зволожених нейтральних грунтах вплив цього виду забруднення невелико, але в кислих воно підсилює підкислення. На перезволожених грунтах, особливо на заплавах, це може призвести до різкого закислению після осушення.  Основні зміни грунтів у землеробстві пов'язані з механічним впливом на неї і з внесенням добрив. Оранка міняє профіль грунту, руйнує структуру, призводить до збіднення верхніх горизонтів, сприяє посиленню водної ерозії і дефляції. Поряд з розпушуванням іде й ущільнення грунту.  Велике також значення органічних і мінеральних добрив, світове споживання яких - близько 90 млн. т на рік. Добрива не тільки компенсують винос із грунту азоту, фосфору і калію, але нерідко виявляються надлишковими, заражають підземні і поверхневі води. Це має місце головним чином у розвинених країнах, де вноситься понад 100 кг / га. У країнах, що розвиваються цей показник в 5 разів нижче.  Одержання високих врожаїв в даний час неможливо без використання різних отрутохімікатів для захисту рослин - пестицидів, споживання яких перевищує 4 млн. т / рік. Проте зараз їх використання скорочується у зв'язку з пристосуванням до них багатьох шкідників, загибеллю грунтовихмікроорганізмів, зараженням овочевих культур і накопиченням отруйних речовин у поверхневих водах, донних відкладах водойм, організмах тварин і людини.  Надмірні антропогенні навантаження приводять до напруженої екологічної обстановці в багатьох районах сільськогосподарського освоєння. Одним із прикладів цього може служити Харківська область. З 3140 тис. га площі області сільгоспугіддями зайнято 2314 тис. га, тобто більше 70%. Середня лісистість - 10,5% при оптимальній приблизно 20%. Еродовані землі - 1700 тис. га, порушені - 3,2 тис. га. Питома вага еродованих та ерозінноопасних земель у загальній площі земель наближається до 90%, порушених до 0,5%, засолених до 11-12%. 95% загального обсягу стічних вод забруднена і може використовуватися для господарсько-побутового і технічного водопостачання лише після очищення. Оцінка території Харківської області станом компонентів природного середовища показала, що з 25 районів несприятливий стан поверхневих вод (сильне забруднення) спостерігається в 5, рослинності - в 12 і земель - в 17 районах. 7 районів, включаючи м. Харків, віднесені до несприятливих в результаті комплексної оцінки екологічного стану природного середовища.