6. Рефлексія.

• Що нового дізнались ви на практичному занятті?

• Чого навчились?

• Який досвід здобули, працюючи в малій групі?

Анонімний твір-есе „Чи доцільно використовувати діагностичний підхід при спостережуваній нестабільності в освіті”.

7. Словник теми:

Педагогічна діагностика – це педагогічна діяльність, спрямована на вивчення і пізнання стану об’єктів ( суб’єктів ) виховання з метою співробітництва з ними і управління процесом виховання.

Діагностичний підхід – це важлива умова професійної позиції вихователя, що забезпечує ефективність педагогічного впливу.

Початкова діагностика – це планування і управління виховною роботою на основі визначеного рівня вихованості учнів, рівня розвитку учнівського колективу.

Коректуюча діагностика – це орієнтація вихователя на зміни, що відбуваються в розвитку учнів і учнівського колективу під час виховного процесу.

Узагальнююча діагностика – це головні дані для корекції педагогічного впливу.

Діагностика особистості школяра – це виявлення індивідуальних особливостей рівнів вихованості кожної дитини та загального її розвитку.

Діагностика учнівського колективу – це виявлення виховних можливостей колективу та умов для індивідуального розвитку особистості.

Діагностика виховного процесу – це виявлення ефективності, аналіз затрачуваних педагогом зусиль, одержання всебічної інформації про характер впливів навколишніх мікро- та макросередовищ на розвиток школяра.

Самодіагностика особистості та діяльності педагога – це оцінка власних можливостей у розв’язанні конкретних виховних завдань, включаючи самоаналіз особистісних рис та професійних умінь.

Самоаналіз – це аналіз свого внутрішнього світу, своєї діяльності, критичний аналіз успіхів спілкування, врахування набутого досвіду, погляд на себе очима оточуючих людей.

Виховна ситуація – це природні або навмисно створені обставини, в яких вихованець діє за власними переконаннями і якостями.

Створення виховних ситуацій – це спеціально організовані обставини, що стимулюють вияв і розвиток у вихованців певних якостей, переконань і ціннісних орієнтацій.

8. Література.

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К., 1998.

2. Волкова Н. П. Педагогіка / посібник. – К.; 2002. – С. 209-215.

3. Голубев Н. К. Диагностика и прогнозирование воспитательного процесса. – Ленинград. – 1988.

4. Галузяк В. М., Сметанський В. І., Шахов В. І. Педагогіка /навчальний посібник. – Вінниця. – 2001. – С.11-14; С. 136-138; С. 182-187.

5. Закон України „Про освіту” // Освіта. – 1991. – 25 червня.

6. Кобзар Б. С., Макарова С. І. Педагогічна діагностика і виховний процес // Рідна школа. – 1992. – №2. – С. 67-72.

7. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання / Навчальний посібник. – Харків. –2002. – С. 47-52.

8. Педагогическая диагностика в школе / за ред. Кочетова К.И. Минск. –1987. – С. 120-147; С. 151-165.

9. Подласый И. П. Педагогика. – М.; 1999.

10. Шилова Н. И. Учителю о воспитанности школьников. – М.; 1990. – С. 36-43; С. 51-53; 56-60; С. 92. Таблицы 1-4.

16